WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Специфіка самоідентифікації молоді в умовах перехідного суспільства - Реферат

Специфіка самоідентифікації молоді в умовах перехідного суспільства - Реферат

СПЕЦИФІКА САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО СУСПІЛЬСТВА
Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму. Відомі слова Е.Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.
Молода людина, організуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з'ясування своєї ідентичності і, по-друге, самоототожнення з оточенням - іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.
Існування юнацтва в суспільстві, його соціалізація передбачає виконання певних соціальних ролей, в яких, переходячи від однієї ситуації до іншої, воно знаходиться в процесі постійного породження і переродження власних "Я". Як зазначає П.Сорокін, "в нас, як в грамофоні, постійно змінюються "душі - платівки", зовсім відмінні одна від одної" [1, с.108]. Знаходження в процесі соціалізації власного "Я", як стрижня, на який нанизуються необхідні для життя в суспільстві характеристики, забезпечує відносно стійку єдність нашого "Я", ступінь злагодженості між різними ролями, і визначає "звучання платівки". Цим стрижнем є особистісна ідентичність, яка трактується як набір рис чи інших індивідуальних характеристик, які відрізняються визначеною сталістю чи наслідуванням у часі і просторі, що дозволяє відрізнити даного індивіда від інших людей. Це набір характеристик, який робить людину подібною самій собі і відмінною від інших [2, с.135].
Визначення власного "Я" - одна з важливих проблем молоді і соціалізації. Знаходження власного "Я" відбувається в 14-16 років, в подальшому особистісне становлення індивіда, його успішна інтеграція в суспільство супроводжується процесом формування його соціальної ідентичності. Соціальна ідентичність трактується в термінах групового членства, приналежності до більшої чи меншої групи, включеності у будь-яку соціальну категорію, внаслідок чого відбувається процес розширення меж свідомості індивіда від егоцентризму, через родинні і групові цінності, до рівня суспільних, громадських і національних цінностей [3, с.11-12]. Це той процес, завдяки якому забезпечується взаємозв'язок між індивідуальною та суспільною системами цінностей, виявлення "загального ціннісного мінімуму" - загальних рис, якостей, цінностей, без наявності яких не можлива взаємодія, яка потребує передбачення деякою мірою суджень та дій партнера. Так, в Радянському Союзі солідарність громадян країни базувалася на почутті громадянського обов'язку, патріотизмі, відданості Батьківщині і створювала основу для усвідомлення людиною себе як елемента єдності держави. В сучасних США, "американець - для себе і для інших - перш за все американець", він згадає про своє національне походження лише після того, як продемонструє свій патріотизм [4, с.5-6].
В соціальній ідентичності виділяються мов би два різних аспекти розгляду: з точки зору інтрогрупової подібності (якщо ми члени однієї спільності, в нас одна і та ж соціальна ідентифікація і ми схожі) і з точки зору аутогрупової чи міжкатегоріальної диференціації (якщо ми схожі між собою, ми істотно відрізняємося від "них" - тих, хто належить не до нашої, а до інших груп) [3, с.135]. Так, в Радянському Союзі кожен знав ворогів та друзів своєї країни. На це працював потужний ідеологічний державний апарат. Це був спосіб внутрішньої інтеграції і формування соціальної ідентичності радянського народу, коли "свого" і "чужого" розрізняли за непростим політичним критерієм. Відданість Батьківщині та ненависть до її ворогів були тоді родовими ознаками соціалізованості. В середині соціальної системи, головними і найважливішими характеристиками якої визначаються "стабільність" і "соціальний порядок", ці два аспекта взаємопов'язані, а стан суспільної інтегрованості передбачає наявність упорядкованих безконфліктних відносин [5, с.180].
В результаті ідентифікації індивід відчуває власну тотожність і усталеність, а також тотожність і безперервність у ставленні до себе певного оточуючого світу. Ототожнюючи себе з іншою людиною, групою, взірцем, усвідомлюючи себе частиною об'єднання людей, індивід поділяє їх цінності, їх уявлення про світ і місце людини в ньому, що допомагає йому оволодіти різними видами діяльності, засвоювати соціальні ролі, приймати і перетворювати соціальні норми і цінності.
Життя суспільства є безперервний процес відтворення попередніх та існуючих, а також вироблення нових відмінностей у відносинах між людьми, групами, організаціями і соціальними інститутами. Після здобуття Україною незалежності, розвиток українського суспільства відбувається на фоні таких нових явищ, як:
· усунення інформаційного дефіциту, значне розширення меж інформаційного простору, наповнення його новою за змістом та ідеологічною спрямованістю інформацією, і, відповідно, розширення репертуару життєвих сценаріїв та діапазону поведінкових стилів;
· збільшення політичної, економічної, психологічної та сексуальної свободи, прав особистості на самостійний вибір засобів життєдіяльності та прийняття рішень;
· руйнування колишніх культурних утворень і повна відсутність, хоча б локальних, злагоджених і переконливих етичних, релігійних, політичних та інших нормативних систем, регламентуючих соціальну поведінку та стан молоді.
Окрім того, що нові явища сприяли виробленню нових соціальних властивостей, вони певною мірою дестабілізували суспільне життя, негативно забарвлювали його доступністю, розповсюдженням і легалізацією девіантних форм поведінки. У зв'язку з появою цих факторів відбувається різке падіння авторитету держави та її інститутів, зняття багатьох форм соціального контролю, зниження соціалізуючих можливостей офіційних агентів соціалізації. Для того, щоб передати нащадкам соціальну основу суспільства, соціалізуючі агенти українського суспільства, з одного боку, намагаються утримати традиційніцінності і норми поведінки, які, здебільшого, вже мають форму штучних, з другого - опиняються перед необхідністю конструювати інституціональні, ціннісні і нормативні порядки, використовуючи матеріали і проекти, вітчизняний і зарубіжний історично напрацьований досвід.
Поки відбувається історична реконструкція та інтерпретація минулого нашої країни, того реального життєвого соціального досвіду, який може бути оцінений і відтрансльований молоддю, топос історичної самоідентифікації української молоді складається з декількох складових. По-перше, це українська народна культура, трансляція якої відбувається на рівні мистецтва. Але марно розповідати про бувальщину, щоб на її основі формувати чи транслювати культуру, оскільки не залишилось реальних носіїв цих відносин, вона вже не є соціальною реальністю. По-друге, це реальний
Loading...

 
 

Цікаве