WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Міжнародні відносини та зовнішня політика держави. Україна у світовій спільності - Реферат

Міжнародні відносини та зовнішня політика держави. Україна у світовій спільності - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ.
УКРАЇНА У СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ
ВСТУП
У соціально-полiтичному життi суспiльства значне мiсце посiдають мiжнароднi вiдносини держав свiтової спiльноти, яка у наш час налiчує більше 220 країн. Сучасні країни свiту мають рiзний рiвень економiчного, соцiального та духовного розвитку, з'єднанi у рiзнi мiжнароднi регiональнi органiзацiї. Це об'єктивно зумовлює необхiднiсть постiйного розвитку та удосконалення мiжнародних вiдносин, зовнiшньої полiтики кожної країни.
Метою лекцiї є розгляд сутностi та змiсту міжнародних відносин, зовнішньої політики, дипломатії та інших категорій теми. Ми розглянемо загальну характеристику сучасної міжнародної ситуації, еволюцію міжнародних відносин. А також геополітичні особливості, основні напрямки та цілі зовнішньої політики сучасної України.
Виходячи з цього ми розглянемо у лекції такі питання:
1. Сутність, зміст, еволюція та роль міжнародних відносин і зовнішньої політики держави.
2. Зовнішня політика України.Україна у світовій спільноті.
СУТНІСТЬ, ЗМІСТ, ЕВОЛЮЦІЯ ТА РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
Розподіл відносин між народами на зовнішні та внутрішні пройшов при виникненні держав. Як тільки з'явились суверенні держави, а з ними і кордони - відразу відбулося виділення зовнішньої політики, під якою розумілись дії, що виходили за ці кордони. Внутрішні відносини відрізняються від зовнішніх тим, що як правило, грунтуються на відносинах підкорення та панування. Зовнішні ж відносини можуть будуватися тільки на рівноправній засаді.
Одночасно з розподілом відносин на внутрішні та зовнішні держава встановлювала контроль над діями любих іноземних сил на своїй території, а непідконтрольні акції розцінювались як втручання у внутрішні справи.
У традиційних суспільствах (рабовласницькому, феодальному) прагнення до завоювання нових земель було цілком природним. Звичайно завоювання освячували ідеєю "боговибраності" якого-небудь народу. Суперечки та конфлікти між державами переростали у війни. За 56 віків людської цивілізації відбулося 14,5 тисяч війн, у яких загинуло 3,6 млрд. людей.
В історії зафіксовано 8000 мирних договорів, багато з яких укладалися на вічні часи, а строк дії не перевищував 10 років. Війна сприймалась як споконвічний історичний феномен. Стародавні римляни казали: "Хочеш миру - готуй війну".
Військова сила держави вважалася самостійною категорією і лише приблизно відповідала рівню її соціально-економічного розвитку. Не випадково "варварські племена" не раз громили цивілізовані країни. Кожний розумів мир як свою перемогу. Пакс Романа - мир по-римському наступив коли усе Середземномор'я та Західна Європа виявилися підконтрольними Риму.
Після великих географічних відкриттів XV ст., по мірі розвитку капіталізму у Європі відбулися зміни у міжнародній політиці : вона набула глобального характеру. ХХ ст. багате на міжнародні події. Усе сторіччя пройшло під знаком небезпеки та виявилося найкровавішим в історії людства. На зміну блоковому протиборству імперій після 1-ї світової війни прийшла Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин, що була схвалена країнами - переможницями: США, Англією, Францією, Італією, Японією.
У центрі цієї системи вперше стала міжнародна організація Ліга націй. Але вона не змогла вирішити міжнародні проблеми. Знову почалася світова війна.
У 1945 році була створена ООН, але переможна ейфорія була недовгою. Система міжнародних відносин, що була сформована у роки "холодної війни", суттєво відрізнялась від проектів військової пори. За 50 з лишнім післявоєнних років в світі відбулося 250 війн, в яких приймали участь 90 держав ,а загинуло 35 млн. людей. Але по мірі накопичення ядерної зброї змінилися акценти у формулі пруського генерала Клаузевиця "Війна - це продовження політики іншими засобами." Ядерна війна вже не може бути продовженням політики.
Зараз у міжнародних відносинах протистоять два процеси: міжнародні конфлікти та міжнародне співробітництво. Найбільша ступінь конфліктності характерна для регіонів Близького Сходу, колишньої Югославії, колишнього СРСР, Африки та ін. У Сербії, Хорватії ,Грузії, Чеченській Республіці та деяких районах Північного Кавказу конфлікти вилилися у справжні військові дії із людськими жертвами, руйнуванням міст та сел. Тому дуже важливою проблемою міжнародних відносин є припинення військових конфліктів, подолання конфліктних ситуацій шляхом переговорів, компромісів та досягнення балансу інтересів між конфліктуючими сторонами.
Що таке зовнішня політика ? Зовнішня політика - це частина міжнародних відносин, діяльність держави та інших політичних інститутів суспільства по здійсненню своїх інтересів та потреб на міжнародній арені.
Зовнішня політика будь-якої держави є продовженням внутрішньої політики. Головна мета зовнішньої політики - забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів тієї чи іншої держави, забезпечення національної безпеки та добробуту народу. Зовнішня політика зв'язана із пануючим економічним укладом, суспільним та державним устроєм суспільства і висловлює їх на міжнародній арені. Одночасно зовнішня політика держави має цілий ряд специфічних, тільки їй притаманних особливостей. Вона має більш широкі просторові та соціальні виміри, бо характеризує собою взаємодію з двома або більше країнами. Зовнішня політика визначається зовнішніми факторами, міжнародними обставинами, бо кожна держава існує не ізольовано, а у системі держав, у системі міжнародних відносин.
У кінцевому рахунку і внутрішня і зовнішня політика вирішують одну задачу - забезпечують збереження, ствердження та розвиток існуючої у даній державі системи суспільних відносин. Але у рамках цієї принципової спільності кожна з двох царин політики має свою важливу специфіку. Методи вирішення внутрішньополітичних задач визначаються тим, що держава - володіє монополією на політичну владу у даному суспільстві. На міжнародній арені центру влади не існує, там діють суверенні держави, які у принципі рівноправні і відносини між котрими складаються у результаті боротьби та переговорів, різного роду згод та компромісів.
Одним з найважливіших напрямків зовнішньополітичної діяльності держави є дипломатична діяльність. Що таке дипломатія? Слово "дипломатія" походить від грецького слова "диплома" (у Стародавній Греції - подвійні дошки з письменами, які підтверджують повноваження).
Дипломатія - один з основних
Loading...

 
 

Цікаве