WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі - Реферат

Межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі - Реферат

від сповзання до хаосу, але в даному разі відтворюють ті самі моделі, яких хотілося б позбутися (у тому числі й у сучасній Україні). Звідси виникає, наприклад, сліпа віра у новітні ринкові ідеали, яка немовби відтворює утопічне підґрунтя й використовує магічний інструментарій ідеології комуністичної. Вона поступово набирає сили у суспільній свідомості як мрія про "втрачений рай", або "золотий вік". Сьогодні, наприклад, брак ефективних аналітичних систем для орієнтації у посткомуністичному просторі супроводжується езотеричними техніками вироблення політичної картини сучасного світу, до яких можна віднести різноманітні глобалістські доктрини, ідеали посткомуністичного світу. Зокрема, новітні обґрунтування, так би мовити, "державного" політичного ідеалу можна спостерігати у ряді публікацій впливових аналітиків з оточення Президента України тощо13.
Існують ще більш значні, що стягають історичних масштабів, межі політичного ідеалу, що органічно пов'язані з межами самої держави. Вони виникають за умов порушення балансу сил влади і суспільства - постійної проблеми політики. Сильна влада в слабко розвиненому суспільстві (в економічному, соціальному, культурному і культурно-політичному, моральному планах), тобто в гобсіанському "природному стані", або ж придушеному тією ж державою, породжує ідеали благодійності державного правління, тобто певні розрахунки на перетворюючу роль авторитарної або тоталітарної державності. Доброчинна відтворююча роль держави виявляється повною мірою тільки при рівності соціальних партнерів - розвиненого громадянського суспільства і такої ж розвиненої, сильної держави. Не держава, як відомо, створює суспільство (хоча і бере участь у його створенні), а суспільство - державу. Тому особливо серйозною утопічною помилкою, як здається, є розрахунок на створення державними засобами громадянського суспільства. Це типовий псевдоідеал "благого" правління, надія на доброго самодержця, мудрого керманича, всевладну партію. Влада справді бере участь у соціальному процесі, може спрямовувати його і контролювати, спираючись при цьому можливо, навіть, на принцип "контролюючої інквізиції", але не визначати. Тоталітаризм ХХ сторіччя саме й претендував на перебудову суспільства політичними засобами. Що ж стосується "запровадження" специфічної державної, "національної" ідеології і моральності, то в науковій літературі і досі можна зустріти абсолютно різні точки зору14.
Розходження функцій, повторюваність, можливість кризової фінальної фази, що завершує або перериває граничний процес, дозволяють диференціювати межі політичного ідеалу і розробити деяку їхню типологію. Стає можливим поділ меж політичного ідеалу на недосяжні (абсолютні) і досяжні (відносні). Межі їх, на відміну від індивідуальних меж кожної окремої фази суспільного або історичного процесу, можуть бути подолані тому, що відбуваються у свідомості суб'єкта. І в кожному новому випадку розпізнати політичний ідеал, що виник, це означає констатувати доконаний факт, що, звичайно, саме по собі є дуже важливим. Але ще важливіше передбачати можливу перспективу і межі його розвитку.
Тут актуальним видається принцип раціональної критики, очищення цієї моделі від різноманітного роду нашарувань. Дійсно, ідеал раціональності, що протягом сторіч живив західноєвропейську філософію, зазнає серйозних потрясінь. Проте цілком досяжною є інша модель раціональності, позбавлена вад старої моделі. При розгляді раціональності важливо співвіднести її не тільки з індивідом, але і з усією соціокультурною системою. Здається, що принципово важливо мати на увазі історичний, відносний характер різноманітних форм раціональності. Більше того, необхідна справжня культура раціональності, пройнята духом відповідальності і самокритичності, безкомпромісного аналізу реальної ситуації.
Помилково вважати, що презумпція раціональності вимагає обґрунтувань лише для політичних змін і тим самим відрізняється від, скажімо, презумпції свободи особистості при виборі будь-якого ідеалу. Не слід змішувати два різних питання. Виправдання існуючого політичного устрою - одна річ, а виправдання змін такого устрою на основі сконструйованого політичного ідеалу - інша. Раціональність вимагає, щоб політичний ідеал виправдовувався раціональними аргументами. Його консервативний аспект - лише у вимозі раціонального виправдання зміни устрою. І якщо ще раз зазначити, що політичний ідеал виникає як невдоволення наявним політичним буттям і відбиває у свідомості суб'єкта "зняття" суперечності між бажаним і дійсним, то це є досить абстрактним підходом щодо початкової і кінцевої точки існування політичного ідеалу. Ідея межі покликана відіграти насамперед конструктивну роль при його формуванні. Вона служить розпізнаванню істинних, реальних можливостей і перспектив певного процесу, що є важливим для соціального і політичного проектування і конкретної політичної практики. Ідея межі і сама її наявність не означають того, що існує обмеженість в абсолютному змісті поняття - це саме уявлення про межі можливого і реального як властивостей речі, явища, процесу. Межа відгороджує те, що виникає і що зникає, явище, що змінюється і що замінюється у рамках даної системи того абоіншого розвитку, хоча існують і межі самого розвитку15. Тому граничність, насамперед, як міра раціонального - ірраціонального в політичному ідеалі повинна бути усвідомлена, оскільки вона не дозволяє вийти за межі можливого і припустимого без негативних наслідків, виникнення кризових екстремальних ситуацій, і, що особливо важливо, - без ілюзій щодо реалізації якогось явища.
________________________________________
ЛІТЕРАТУРА
________________________________________
1 Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. - К., 1997. - С. 139-140.
2 Там само. - C. 144-145.
3 Политология: Энциклопедический словарь. - М.,1993. - С. 301.
4 Політологічний енциклопедичний словник. - С. 288.
5 Зильберман Д.Б. Традиция как коммуникация: трансляция ценностей, письменность // Вопросы философии. - 1996. - N4. - С. 82.
6 Basic Democratic Values and Political Realities in East Central Europe. - http://sun.nlib.ee/undp/Summary.htmp. - 1996. - С. 65.
7 Гаджиев К.С. Тоталитаризм как феномен ХХ века // Вопросы философии. - 1992. - N2.; Tillich P. Dynamics of Faith // Religion from Tostoy to Camus. - New York, 1961. - P. 383.
8 Мудрагей Н.С. Идеал - проблема выбора // Идеал, утопия и критическая рефлексия / Лекторский В.А. - М.,1996.
9 Лекторский В.А. Гуманизм как идеал и как реальность // Идеал, утопия и критическая рефлексия / В.А. Лекторский. - М.,1996.
10 Білий О. Ідеологія і утопія в посткомуністичних трансформаціях // Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз. - К., 1996. - С. 326.
11 Там само. - С. 324.
12 Wenk Ed. Margins for Survival. Overcoming Political Limits in Stearing Technology. - Oxford,1979. - P. 62-65; Easton D. A System Analysis of Political Life. - N.Y.,1967.
13 Табачник Д., Видрін Д. Україна на порозі ХХI століття: політичний прогноз. - К., 1995; Гриньов В. Нова Україна, якою я її бачу. - К., 1995; Деркач А., Веретенников С., Ермолаев А. Бесконечно длящееся настоящее. Украина: четыре года пути. - К., 1995.
14 Бистрицький Є. К. Національна ідея, громадянське суспільство, політична нація // Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз. - К., 1996. - С. 331.
15 Кравченко И.И. Рациональное и иррациональное в политике // Вопросы философии. - 1996. - N3. - С. 6.
Надійшла 18.02.2000 р.
Loading...

 
 

Цікаве