WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі - Реферат

Межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі - Реферат

точно визначив дату побудови комунізму й у такий спосіб перевів регулятивний (репресивний за суттю) ідеал у площину конкретного історичного часу"11.
Необхідно зазначити, що політичний ідеал з'явився набагато пізніше від традиційного ідеалу. Політичний ідеал починає усвідомлюватися на основі досвіду минулого, пов'язаного з найбільш "вдалими" зразками в процесі якоїсь політичної діяльності, якогось позитивного політичного результату цієї діяльності. Ясно також і те, що деякою "негласною" точкою відліку політичного ідеалу в його виникненні є період, коли сама політика виділилася з меж синкретичної свідомості. Політичний ідеал і людська історія з цього моменту стають нероздільними. Проте давно помічено, що свідомість у різноманітних своїх формах - пам'ять, міф, традиція, - концентруються навколо переломних для суспільства подій і змін. Саме ці своєрідні історичні "вузли" і є породженням "базових" політичних ідеалів.
Політичний ідеал можна досить чітко визначити на такому етапі функціонування політики, коли ясно окреслені інтереси найактивніших учасників здійснення майбутньої політичної моделі (особистостей, соціальних груп, класів тощо), є зрозумілими позиції політичної спільності й організовані органи влади, що готуються до реалізації, втілення ідеалу в дійсність - уряд, партії, суспільні рухи й інші політичні сили. Логічною межею функціонування даного політичного ідеалу є реальність його відносної реалізації. Але при формуванні політичного ідеалу у свідомості суб'єкта виникає необхідність урахування залежних і незалежних перемінних, або, інакше кажучи, чинників, що повинні бути враховані. Число таких перемінних визначається, у свою чергу, межами можливості їх виявити і, що не менш важливо, реагувати на них. Завжди залишаються поза увагою при формуванні політичного ідеалу невідомі або невраховані, але важливі, можливо навіть вирішальні чинники, а також перемінні характеристики влади і її соціального оточення або постійні (культурно-історичні особливості країни, менталітет суспільства, політична культура суб'єкта, геополітичні умови, у яких існує держава, тип державності тощо), які мають бути враховані при формуванні політичного ідеалу. Нарешті, число відібраних для аналізу даних може виявитися надмірним, а самі вони - нерівноцінними. Все це можна віднести до раціональних основ виникнення того або іншого політичного ідеалу.
Цілком можливе і інше питання: чи не виявляться більш дієвими, а тому і більш раціональними з погляду результатів і наявних засобів, ірраціональні джерела політичного ідеалу в суспільній свідомості, засновані на харизмі, осяянні, парадоксі, містифікації, блефі, шахрайстві, інтризі, нарешті, омані? Те, що такі засади політичного ідеалу існують, є очевидним фактом. Але є інша його форма з іншими джерелами. Ці джерела політичного ідеалу виникають у самому соціально-політичному процесі або політичній дії в результаті її невдалої, незавершеної або ж помилкової реалізації, тобто, фактично усередині процесу, а не до нього. Тому, на наш погляд, актуальною і поки ще майже не розробленою залишається проблема причин і умов породження саме такого ідеалу, особливо його суспільно значимих конкретних проявів у політичному процесі, ідеології, політичній свідомості. Інакше кажучи, мова йде про дослідження найважливішої, по суті, проблеми ефективності політики і влади, їхніх джерел, політичних помилок, невдалих задумів, прорахунків, огріхів і дисфункцій, що також можуть визначити початок формування нового політичного ідеалу.
Існує і ціла система неполітичних, зовнішніх стосовно політики попередніх умов, що визначають межі формування її ідеалів, кожна з яких може як сприяти, так і заважати їхньому успішному здійсненню. Такими умовами є наявність у суспільстві відповідного політичному ідеалу, легітимність влади, розуміння суспільством його власних завдань, спроможність суспільства розуміти себе, своє минуле і перспективи свого розвитку, об'єктивно і неупереджено ставитись до себе і до свого керівництва, його лідерів і т. ін. Важливу роль серед цих умов відіграє образ країни, її міжнародний престиж, її зовнішньополітичні пріоритети, участь у міжнародних політичних організаціях і процесах тощо.
Цілком очевидно, що в цьому добре відомому комплексі умов здійснення політики міститься безліч прорахунків, недоліків і ілюзій, що взагалі можуть бути в цілому несприятливими. Сьогодні вже точно можна говорити про те, що політика - це не стільки мистецтво можливого, скільки мистецтво неможливого, тобто вміння досягати необхідних цілей у несприятливих умовах. Тому конкретна політика і породжує стільки проблем щодо формування політичного ідеалу в політичній свідомості.
Отже, до чинників, що визначають межі політичного ідеалу, можна віднести організаційні умови політики і відповідні організаційні межі. Сьогодні політологи дедалі більше уваги приділяють проблемі концентрації і централізації влади і розширенню її меж, а також ускладненню функцій держави і спроможності суспільства управляти власним державним апаратом. Складність внутрішнього устрою і зовнішнього оточення стає жорстким обмеженням у здатності будь-якої великої політичної організації до ефективного функціонування, що, у свою чергу, породжує певні політичні ідеали ефективної влади. Межі ефективності влади в цьому разі є наслідком специфічних проблем функціонування великих і складних суспільних систем і керування ними. Аналіз такого роду меж можна виявити в працях багатьох авторів12.
Звичайно, що не все незрозуміле і неусвідомлене в політиці, не всі важкоздійсненні задуми і навіть не всі помилкові ідеї, не всі похибки в процесі їх реалізації породжують політичний ідеал. Він виникає, якщо хибність тієї або іншої установки, політичної теорії або практики не усвідомлюється, або усвідомлюється безналежних висновків, не відразу, не своєчасно і не всіма, і тим більше приховується від суспільства і від самих носіїв політичної влади. Лише тоді в суспільній свідомості включається механізм формування політичного ідеалу. Природно, це відбувається на тлі гострого невдоволення людей своїм соціальним станом (подальше зубожіння, невиплата заробітної платні тощо). Тому хоча вся, у тому числі і політична, доцільна діяльність людини і суспільства в принципі є результативною і веде до намічених цілей, не буде перебільшенням ще раз згадати про політичний ідеал, як про постійний супутник життя - потенційно можливий варіант реальності.
Своєрідною формою ірраціонального є фаза чекання здійснення політичного ідеалу. Як правило, це чекання передує соціальній і політичній кризі, коли політика не відповідає запитам суспільства, ставить його розвиток під загрозу і потребує радикальної перебудови. Якийсь час залишається надія на запобігання кризі, зберігається віра в ефективність політики, продовжуються пошуки альтернатив, дієвість котрих реально нічим не можна підтвердити. Динаміка альтернатив і вибору рішень природно заходить у суперечність зі статикою безальтернативної і безвідповідальної політики. Страх відповідальності і небажання політиків приймати рішення самі по собі є сильними ідеалотворчими чинниками, котрі кладуть край надіям на те, що усе в політиці якось складеться саме собою.
Завершення кризового стану стає тим самим і кінцевою стадією існування певного політичного ідеалу. Але саме в такі часи бідувань і переломів створюється найбільш сприятливий ґрунт для появи різного роду нових мріянь, утопій, проектів ідеалів про досконалий устрій суспільства тощо. У той же час продовжують діяти численні укорінені навички і стереотипи сприйняття і поведінки, що за інших умов рятують суспільство
Loading...

 
 

Цікаве