WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Основні концепції демократії - Реферат

Основні концепції демократії - Реферат

Сучасна демократія в результаті з'являється як раціональне і критичне освоєння складними модернізованими політичними системами спадщини всіх трьох епох, гнучке і прагматичне його використання.
Що значить бути демократом сьогодні? Відповідей на це питання може бути дана безліч. З погляду розглянутих проблем бути демократом означає насамперед знайти здатність до неупередженої і всебічної оцінки максимального числа, а в ідеалі всіх наявних альтернатив. Це означає також максимально повне знання політичної спадщини всіх епох політичного розвитку, здатність раціонально освоїти ця спадщина і використовувати його в повсякденному політичному житті.
2. Демократія і права людини.
Питання прав і сбовод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої і зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод людини, їхньої практичної реалізації є тим критерієм, по якому оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
Коли говорять про демократичну державу, то в першу чергу мають через його соціальність: які права і волі проголошені в цій державі і як громадяни можуть користатися цими правами, як держава піклується про своїх громадян.
Воля людини - це вихідне поняття проблеми прав людини і громадянина. Розрізняють права людини природні, тобто зв'язані із самим існуванням і розвитком, і придбані, котрі в основному характеризують соціально-політичний статус людини і громадянина (інститут громадянства, право на участь у дозволі державних справ тощо). Саме воля створює умови для реального придбання прав і їхньої реалізації. З іншого боку, права людини закріплюють і конкретизують можливість діяти в межах, установлених правовим статусом. Слід зазначити, що люди є вільними від народження, ніхто не має права порушувати їхні природні права. До того ж, у демократичному суспільстві саме держава є головним гарантом волі людини.
Серед прикладів - Велика хартія вільностей, прийнята в 1215 р. Там написано: " Жодна людина не може бути схоплений, укладений у в'язницю, чи позбавлений свого майна, чи знедолений законом, чи в будь-якому виді знищений, також ми не можемо переслідувати його чи намагатися заарештувати його, за винятком випадків, коли винесене правове рішення його чи співгромадянами законодавством держави. Нікому не буде продано, відмовлене чи відстрочене його право на правосуддя."
Сучасні держави формувалися з однієї сторони під впливом гасел французької буржуазної революції. Французька Декларація прав людину і громадянина 1789 рік проголосила, що "усі те, що не заборонено законом, те дозволено". У Росії ж приблизно в цей час, у зводі законів, установленим Петром I , існувала норма, по якій "поліція припиняє всяку новизну, законам противну".
Цей шлях вибрали ті держави, що формувалися під впливом пролетарських гасел. Але установки буржуазно - демократичних революцій і в цьому випадку одержали втілення. Права і волі в Конституції соціалістичних країн були навіть ширше, ніж у країнах Заходу, однак не був передбачений механізм здійснення громадянами своїх прав. Їхнє здійснення стримувалося і відсутністю економічних свобод. Як зараз видно, ближче усього підійшли до створення правових держав ті країни, де найбільш розвита ринок. Крім того, на шляху реалізації прав і свобод у соціалістичних країнах стояла адміністративно-командна система, з її заборонами і санкціями, громадянам треба було одержувати дозвіл влади на здійснення багатьох дій.
Але які би права і волі не гарантувалися, вони не можуть бути безмежні. В загальній декларації прав людини (прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році) сказано: "при здійсненні своїх прав і свобод, кожна людина повинна піддаватися тільки таким обмеженням, що встановлені законом, винятково з метою забезпечення визнання і поваги прав і свобод інших громадян і задоволення справедливих вимог моралі суспільного порядку і демократичного суспільства". Там же затверджується, що "кожна людина повинна мати всі права і волями без якого-небудь розходження у відношенні кольору шкіри, раси, мови, релігії, політичних чи інших тверджень, майнового положення, національного і соціального походження".
Теорія права і правова практика розрізняють поняття "права людини" і "права громадянина". У першому випадку мова йде про права, зв'язаних із самою людською істотою, його існуванням і розвитком. Людина як суб'єкт прав і свобод тут виступає переважно як фізична особа. По Конституції України до цього виду прав належать: право на життя, право на повагу до достоїнства людини, право на волю й особисту недоторканність, право на невтручання в особисте і сімейне життя, тощо.
Що ж стосується прав громадянина, то вони обумовлені сферою відносин людини із суспільством, державою, їхніми інституціями. Основу цього виду прав складає приналежність людини до держави, громадянином якого він є.
Демократизації процесу, зв'язаного з проголошенням і захистом прав людини, у значній мірі сприяло прийняття ряду міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації і розробки механізму міжнародного захисту прав людини в державах, що підписали відповідні міжнародні документи.
Усі права і волі можна розділити на 3 великі групи:
- цивільні права і волі. Вони охоплюють фундаментальні аспекти волі людини, виражають основи існування людства. Це право на життя, на волю й особисту недоторканність, недоторканність житла, волю пересування, вибір місця проживання, вільний виїзд і в'їзд у будь-яку країну, право на волю думки, слова і т.д.
- політичні права і волі. Це право на волю мирних зборів, право на участь у керуванні країною, право участі у виборах, тобто право обирати і бути обраним.
- Економічні, соціальні і культурні права і волі. Це право на працю, на відпочинок, на безкоштовне медичне обслуговування в системі державної охорони здоров'я, право на соціальне забезпечення по старості, у випадку непрацездатності, право на утворення. Право на приватну власність, тобто кожний має право володіти, користатися і розпоряджатися своїм майном.
Крім того, громадянин має право захищати свої права всіма способами, що не суперечать закону.
Але будь-яке демократичне суспільство встає перед проблемою того, яким образом захистити проголошені права і волі громадян. Гарантії прав і свобод - це умови, засобу, міри, спрямовані на забезпечення практичного їхнього здійснення, на їхню охорону і захист. Гарантії повинні бути економічні, політичні, правові. Правові гарантії - це, насамперед, нормативно-правові акти, видавані державою, що встановлюють порядок реалізації прав і свобод, що передбачають заходи для їхньої охорони і захисту, відповідальність за їхні порушення.
Державні органи не повинні мати надзвичайно широкі повноваження, що дозволяло б їм втручатися в діяльність людей.
Ще один найважливішийпринцип демократії - визнання невід'ємного права народу на вибір своєї долі і форми держави, на народовладдя. При цьому в правовій державі права людини не можуть ігноруватися "в ім'я" інтересів тієї чи іншої
Loading...

 
 

Цікаве