WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Витоки тероризму - Реферат

Витоки тероризму - Реферат

політичні убивства - Рози Люксембурґ і Карла Лібкнехта в 1919-му, Ратенау - у 1922-му, югославського царя Александра і французького прем'єра Барту в 1934-му. Оскільки останній інцидент носив міжнародний характер і в ньому були замішані чотири уряди, Ліґа Націй визнала за необхідне втрутитися. Була винесена низка резолюцій і засновано кілька комісій з метою боротьби з проявами міжнародного тероризму. Усі ці старання виявилися марними, оскільки одні країни дійсно мали намір покласти край подібним виявам жорстокости, але інші нічого не мали проти тероризму, коли він лив воду на млин їхньої політики. Три десятиліття по тому зі схожою ситуацією зіштовхнулася й Організація Об'єднаних Націй.
Поза межами Европи спалахи тероризму також не відзначалися частотою й інтенсивністю. Замах на єгипетського прем'єр-міністра Бутроса Пашу в 1910 році вчинив одинак. Те ж саме стосується убивства в 1924 році сера Лі Стека, головнокомандувача єгипетськими збройними силами. Однак у 30-і та 40-і роки тероризм був узятий на озброєння такими екстремістськими організаціями правого спрямування, як "Мусульманське братство" і "Молодий Єгипет", від чиїх рук загинули два прем'єр-міністри і низка знаних політиків. У Палестині діяли такі сіоністські організації, як "Ірґун Цвай Леумі" і ЛЕХІ, які також вдавалися до тактики індивідуального терору. У 1939 році "Ірґун" припинив свої антибританські випади, але більш по-екстремістськи налаштовані члени ЛЕХІ продовжували боротьбу. Чималого резонансу набуло вчинене ними убивство лорда Мойна. Навіть в Індії з її традиційною нелюбов'ю до насильства в 20-і роки несподівану популярність здобуло терористичне угруповання "Бгаґат Сінґх". Неру був схильний применшувати небезпеку індійського тероризму. Він писав, що це дитинство революційного пориву, що Індія подорослішає і тероризм приречений. Але з цим прогнозом Неру поквапився. Десять років по тому він з'явився в Бенґалії, щоб засудити тероризм. Тероризм, казав він, засліплює своїм показним геройством авантюрно налаштованих молодих людей і "сильно відгонить детективом". Але детективи, так вже заведено, читають охочіше, аніж високу літературу. В Японії в 30-і роки терористичні прийоми взяла на озброєння група молодших офіцерів, і їхні акції вчинили певний вплив на зовнішню політику цієї країни.
В роки Другої Світової війни тактика індивідуального терору відіграла в Русі Опору радше другорядну роль. Були убиті імперський протектор Богемії і Моравії Ґейдріх, ґауляйтер Білорусі Вільгельм Кубе, а також низка другорядних французьких колабораціоністів. Кілька бомб вибухнули в паризьких кінотеатрах. Але загалом немає підстав гадати, що подібні акції завдали якоїсь відчутної шкоди бойовому духові та військовим планам нацистів. Після закінчення Другої Світової війни дії терористів у великих містах зійшли на другий план. Їх витиснули великомасштабні партизанські операції в таких країнах, як Китай. Терористичні угруповання переважно діяли в таких районах, як Палестина, а пізніше Кіпр і Аден. З цього, однак, не випливає, що в ході партизанських воєн не влаштовувалися засідки для знищення ворожих керівників: саме так жертвою терористів упав британський генерал-губернатор Малайї Генрі Ґурні. З іншого боку, наприкінці 50-х - на початку 60-х зусиллями північнов'єтнамських вояків були знищені тисячі сільських старост у Південному В'єтнамі. Це було частиною загального військового задуму Го Ши Міна.
На відміну від партизанів, які діють у сільській місцевості, міські терористи були позбавлені можливости перетворювати маленькі ударні групи у великі з'єднання - полки і дивізії, та й виникнення "вільних зон" виключалося - окрім тих рідкісних випадків, коли той чи інший уряд переставав нормально функціонувати. Бої за такі міста, як Тель-Авів (1945-1947), Нікосія (1955-1958) і Аден (1964-1967), тривали в кожному випадку біля трьох років. І єврейські, і грецькі терористи боролися з британцями, але наявність арабських і турецьких громад створювала їм додаткові проблеми. Так, після початку громадянської війни в Палестині в 1947 році і вторгнення військ арабів терористичні групи влилися до ізраїльської армії. Діяльність ЕОКА призвела до серйозних заворушень серед мешканців Кіпру, і немає ніяких сумнівів, що саме вона стала причиною наступних трагічних подій на острові. Тепер можна з певністю сказати, що і єврейські, і грецькі бойовики завдали британським силам не надто серйозних втрат, але послаблена Другою Світовою війною Великобританія так чи інакше була змушена почати демонтаж своєї імперії, і для прискорення цього процесу від супротивника зовсім не було потрібно великих зусиль. Аден був останнім британським аванпостом у реґіоні, але після втрати Індії ця колонія втратила своє стратегічне значення. Бої за Аден почалися в 1964 році і доволі довго велися без особливого розмаху, поки в 1967 році не розгорнулася боротьба за Кратер, стародавню частину міста. Через да тижні британці без особливих зусиль відвоювали втрачені позиції, але заколотники здобули важливу політичну перемогу, яка і привела до відступу британців у листопаді того ж року.
За десять років до того алжирський Фронт національного визволення вчинив спробу захопити столичний район у набагато запеклішій боротьбі. До середини 1956 року нетрі Алжиру (сектор Касба) виявилися у їхніх руках. Однак, коли в січні 1957 року французька армія вдалася до жорстких антитерористичних заходів, доля заколотників була вирішена. ФНВ не вдавалося повернути втрачені позиції до самого кінця війни, однак круті методи генерала Параса, який відповідав на тероризм катуваннями, викликали протести світової громадськости. Партизанська війна ще довго тривала в сільських областях, але вся ця кампанія обходилася французам занадто дорого й в економічному, і в політичному сенсі, і тому їм, зрештою, довелося піти.
Такий короткий перелік основних терористичних виступів у два післявоєнних десятиліття. І нині в усьому світі тривають численні партизанські війни, але переважно події розвертаються не в містах, а в сільській місцевості, як і учили такі теоретики збройної боротьби, як Мао Цзедун, Кастро і Че Ґевара. Міський тероризм виступав у цей період як щось доповнююче, вторинне або як небезпечна аберація. Кастро і Че Ґевара були переконані, що міста - цецвинтарі борців за волю. Тільки в середині 60-х років міський тероризм знову став набирати силу, насамперед через поразки селянських партизанських рухів у Латинській Америці, але, крім того, унаслідок нової активізації терористичних угруповань в Европі, Північній Америці та Японії. Таким чином, від 70-х років у фокусі уваги світової громадськости опинився вже міський тероризм. Зрозуміло, з історичної точки зору тут спостерігалося повернення до тих форм політичного насильства, які раніше давалися взнаки в різних точках земної кулі і не раз дуже ретельно аналізувалися й обговорювалися. Але, з огляду на дефекти нашої соціальної пам'яті, не варто дивуватися, що відродження старожитнього тероризму сприймається як щось принципово нове, і його причини та способи боротьби з ним обговорюються так, немов про це ніколи не йшлося в минулому.
Loading...

 
 

Цікаве