WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Європейський Союз: становлення і особливості розвитку - Реферат

Європейський Союз: становлення і особливості розвитку - Реферат

Наприкінці 1980-х рр. ЄВС лишалася на диво стабільною і, таким чином, виникла нагальна необхідність забезпечити політичну підтримку для наступного етапу інтеграції, поки умови для цього лишалися сприятливими. І саме валютний союз мав стати останнім і невідворотним підтвердженням реальності Єдиного європейського ринку та обєднаної європейської економіки.

Таким чином, завдяки звіту Делора, який став для ЕВС чимось на зразок підшипника, саме ЕВС був предметом обговорення однієї з двох міжурядових конференцій, які завершили свою роботу в Маастрихті в грудні 1991 року. У Договорі про ЄС (Маастрихтська угода) передбачається досягнення Економічного та валютного союзу трьома етапами:

- перший етап (1.07.90 – 31.12.93): вільний рух капіталу між країнами ЄС, тісніша координація економічної політики та співпраця центральних банків;

- другий етап (1.01.94 – 31. 12. 98): зближення економічної та монетарної політики країн-членів (заради забезпечення стабільності цін і систем державних фінансів), і створення Європейського валютного інституту та Європейського центрального банку (1998 року);

- третій етап (з 1.01.99): остаточне визначення обмінних курсів та запровадження єдиної валюти на валютних ринках і в безготівкових розрахунках; від 1 січня 2002 року введення готівкового євра. „А саму назву "євро" було узгоджено 15-16 грудня 1995 року на Мадридському саміті"[30].

1 січня 2002 року банкноти та монети нової валюти були запроваджені в обіг у дванадцятьох країнах ЄС, поступово замінюючи національні валюти. 28 лютого 2002 року завершився перехідний період подвійного обігу національних валют і євра. Тепер євро – єдина валюта для понад 300 мільйонів європейців.

Згідно з Договором про ЄС, для участі в третьому етапі ЕВС держави-члени повинні відповідати кільком критеріям, так званим "критеріям конвергенції", які є цілком прозорі і грунтуються виключнона валютних параметрах. Перший критерій конвергенції стосується сталої цінової ефективності, визначеної у спеціальному протоколі як ситуація, коли темп інфляції не перевищує темпів інфляції у трьох найефективніших державах-членах більш як на 1,5 відсоткових пункти. Другий критерій повязаний зі сталістю фінансового становища уряду: фактичний або плановий дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП, тоді як сукупний державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП. Згідно з третім критерієм, національна валюта повинна утримуватись в межах „нормальних" коливань у рамках МВВК протягом принаймні двох років до ухвалення рішень про участь у заключному етапі. При цьому не повинно відбуватися девальвацій та будь-яких інших серйозних негараздів. І останні критерій стосується тривалості конвергенції: як критерій було вибрано середню номінальну відсоткову ставку по довготермінових державних облігаціях; вона не повинна перевищувати ставки, що діє у трьох найефективніших державах-членах, більш як на 2 відсоткові пункти.

З дванадцяти країн, які висловили бажання брати участь у третьому етапі ЕВС, 1 січня 1999 року виконали вимоги критеріїв конвергенції тільки 11. Греція приєдналася до них пізніше, 1 січня 2001 року. Три "старі" держави ЄС поки що залишаються поза межам зони євра: Сполучене Королівство і Данія скористалися правом на неприєднання, що засвідчив протокол до Договору про ЄС, Швеція ж відклала рішення. Десять нових членів, які вступили до ЄС 1 травня 2004 року, автоматично стали членами ЕВС, але з обмеженим статусом – до зони євро вони поки що не приєдналися.

Економічний та валютний союз (ЕВС) передбачає ретельне погодження економічних політик всіх країн-членів, що потребує спільних дій. Практично це відбувається так: на основі рекомендацій КомісіїРада міністрів кваліфікованою більшістю ухвалює проект і надсилає його Європейській Раді. Зважаючи на її висновки, Рада кваліфікованою більшістю ухвалює рекомендацію, де формулює головні напрямки економічної політики країн-членів і Спільноти загалом, та інформує про це Європейський Парламент. Це щорічне ухвалення головних напрямків – основний елемент координації економічних політик Союзу.

Окрім головних напрямків, у положеннях Договору про заснування Європейської Спільноти зазначені інші засоби економічної політики. Зокрема такі:

  • багатосторонній нагляд: через Раду міністрів країни-члени наглядають за економічним розвитком і виконанням головних напрямків економічної політики; вони можуть адресувати рекомендації урядові держави-члена, яка не справляється з виконанням завдань основних напрямків;

  • процедура надлишкового дефіциту: країни-члени повинні уникати надмірного дефіциту бюджету, і дотримання цього принципу забезпечує Комісія; стаття 104 визначає відповідну процедуру, умови її застосування, винятки та наслідки, зокрема штрафи;

  • фінансова підтримка: якщо країна-член переживає значні труднощі, Рада, за певних умов, може надати їй фінансову підтримку;

  • заборона перебирати на себе зобов'язання інших країн-членів: ні Співтовариство, ні країни-члени не можуть брати на себе зобов'язання інших країн-членів;

  • заборона пільгового доступу: заборонено надавати будь-яким громадським або державним органам чи підприємствам пільговий доступ до джерел фінансування.

Висновок

Європейський Союз (European Union) – унікальне об'єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і згуртованість країн-учасниць. Держави Європейського Союзу (ЄС) створили спільні інституції, яким делегували частину своїх національних повноважень так, що рішення в певних сферах загальних інтересів можуть ухвалюватись демократичним шляхом на загальноєвропейському рівні. Таке усуспільнення суверенітетів називають також ,,європейською інтеграцією".

В своєму розвитку Європейський Союз пройшов сім етапів розвитку, в одному з яких було створено ,,економічний і валютний Союз в Європі – один із найвизначніших експериментів ХХ століття. Ніколи досі на стільки значуща і сильна група країн не перетворювала свою економіку в єдиний багатонаціональний організм"].

Інституційна структура Європейського Союзу має наступний вигляд:

Європейський Парламент, Європейська Рада, Європейська Комісія, Рада Міністрів (Рада ЄС), Суд ЄС.

Список використаної літератури:

  1. Вільям Волес і Гелен Волес "Творення політики в Європейському Союзі"/ Пер. з анг. Р.Ткачук – К.: Основи, 2004.

  2. "Где кончается Европа?" [Європейський простір, кордони ЄС] // Миг, 2004, № 31 ст.40-41, Источник: United Press International.

  3. Горбик Р. "Євроінтеграція після виборів: між бажаним і дуже бажаним" // Фонд „Європа ХХІ" (12.04.2006).

  4. Грицяк І.А. "Право та інституції Європейського Союзу": Навчальний посібник – К.: „КІС", 2006.

  5. Дарпінянц В. „Усі до ЄС. Україна платить" // Галицькі контракти, 2004, 26 квітня (№17) ст.8-9.

  6. Друзенко Г. „Європейська криза: українські рефлексії" // Дзеркало тижня, 2005, 25 червня (№24) ст.5.

  7. Духович Є. „На перетині паралелей" // Критика, 2004, №4 ст.6-8.

  8. Загоруйко Ю. „Ласкаво просимо баз ознак привітності" // Дзеркало тижня, 2004, 14-20 лютого (№6) ст.6.

  9. Загоруйко Ю. „Свіжа кров для старої Європи: десять країн Центральної та Східної Європи вступили в Європейський Союз" // Дзеркало тижня, 2004, 29 травня-4 червня (№21) ст.11.

  10. Ковалевський В.В. „Міжнародні організації": Навч. посібник для вищих навчальних закладів – К.: ЦУЛ, 2003.

  11. Ковальова О.О. „Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України"/ Ін-т політ. і етнонац. дослідження АН України – К., 2003.

  12. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. "Європейський Союз: заснування та етапи становлення": Навч. посібник – К.: Ін Юре, 2001.

  13. Кучик О.С. „Міжнародні організації": Навч. посібник – К.: Знання, 2005.

Loading...

 
 

Цікаве