WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Світ політики та природа політичного - Реферат

Світ політики та природа політичного - Реферат

Труднощі полягають й у відсутності того, що в природознавстві називаються контрольованим експериментом. Фізик-дослідник висуває тимчасову гіпотезу, намагаючись, по можливості, перевірити її за допомогою експерименту, проведеного під його керівництвом і контролем. Ці експерименти він може повторювати доти, поки не упевниться в істинності чи хибності своєї гіпотези. Однак такі експерименти недоступні тим, хто вивчає політологію чи іншу суспільну науку. Разом з тим реальні політичні процеси поступово відтворюються в різних точках світу і на різних стадіях. У випадку повторення цих процесів можна відновити спостереження і тим самим перевірити зроблені висновки. Для цього, однак, необхідно виробити більш точний механізм.

Демократія і тоталітаризм

У термін "політика" вкладають багато значень. Говорячи про політику внутрішню й зовнішню, про політику Рішельє й про політику в царині виноробства чи буряківництва, часом безнадійно намагаються знайти хоч щось загальне серед різноманітних значень терміна. У своїй недавній книзі Бертран де Жувенель відзначив, що через величезні розходження в тлумаченні цього слова найкраще довірятися власній думці. Можливо, він має рацію, але, на мій погляд, у безладдя можна внести якусь логіку, зосередившись на трьох основних розходженнях, при уважному розгляді цілком обґрунтованих. Огюст Конт любив порівнювати різні значення того самого слова і з зовнішньої строкатості виділяти його глибинне значення. Перше розходження зв'язане з тим, що словом "політика" перекладаються два англійських слова, у кожного з яких є свій зміст. І справді, англійці говорять роlicy і роlitics – і те й інше французькою – "політика".

Роlicy – концепція, програма дій, а то й сама дія однієї людини, групи людей, уряду. Політика у сфері алкоголю, наприклад, – це вся програма дій стосовно даної проблеми, у тому числі проблеми надлишків чи браку виробленої продукції. Говорячи про політику Рішельє, мають на увазі його погляди на інтереси країни, цілі, до яких він прагнув, а також методи, якими він користався. Таким чином, слово "політика" у його першому значенні – це програма, метод дій чи самі дії, здійснювані людиною чи групою людей стосовно якоїсь однієї проблеми чи сукупності проблем, що стоять перед співтовариством.

В іншому змісті слово "політика" (англійське роlitics) відноситься до тієї сфери громадського життя, де конкурують чи протиборствують різні політичні (у значенні роlicy) напрямки. Політика-сфера – це сукупність, усередині якої боряться особистості чи групи, що мають власну роlicy, тобто свої цілі, свої інтереси, а то й свій світогляд.

Ці значення терміна, незважаючи на їхні розходження, взаємозалежні. Одні політичні курси, обумовлені як програми дій, завжди можуть увійти в зіткнення з іншими. Програми дій не обов'язково погоджені між собою; у цьому відношенні політиці як сфері громадського життя властиві як конфлікти, так і компроміси. Якщо політичні курси, тобто цілі, до яких прагнуть особистості чи групи усередині співтовариства, цілком суперечать один одному, це призводить до безкомпромісної боротьби, і співтовариство сполучає плани, частково суперечні один одному, а частково сумісні.

У правителів є програми дій, що не можуть, однак, перетворюватися в життя без підтримки з боку керованих. А керовані рідко одностайно схвалюють тих, кому їм слід коритися. Багато добромисних людей уявляють, начебто політика як програма дій шляхетна, а політика як зіткнення програм окремих осіб і груп низенна. Уявлення про можливе існування безконфліктної політики як програми дій правителів, ми це побачимо надалі, є помилковим.

Друга відмінність пояснюється тим, що те ж саме слово характеризує одночасно і дійсність, і наше усвідомлення цієї дійсності. Про політику говорять, щоб позначити і конфлікт між партіями, і усвідомлення цього конфлікту. Таке ж розходження прослідковується й у слові "історія", що означає чергування суспільств чи епох і наше знання про нього Політика – одночасно і сфера відносин у суспільстві, і наше пізнання цієї сфери; можна вважати, що в обох випадках у змістовної відмінності джерела ті ж самі.

Усвідомлення дійсності – частина самої дійсності. Історія в повному значенні цього терміна існує остільки, оскільки люди усвідомлюють своє минуле, розходження між минулим і сьогоденням і визнають різноманіття історичних епох. Так само політика як сфера громадського життя припускає мінімальне усвідомлення цієї сфери. Люди в будь-якому співтоваристві повинні хоча б приблизно уявляти, хто віддає накази, як ці діячі вибиралися, як здійснюється влада. Передбачається, що індивіди, що складають будь-який політичний режим, знайомі з його механізмами. Ми не змогли б жити в умовах тієї демократії, яка існує у Франції, якби громадяни не відали про правила, за якими цей режим діє. Разом з тим будь-яке пізнання політики може наштовхуватися на протиріччя між політичною практикою існуючого ладу й інших можливих режимів. Варто лише вийти за рамки захисту і прославляння існуючого ладу, як треба відмовитися від якої б там не було його якісної оцінки (ми поводимось так, інші – інакше, і я утримуюся від того, щоб висловлювати судження про відносну цінність наших методів, так само як і тих, до яких вдаються інші) чи ж вишукувати критерії, за якими можна визначити кращий режим.

Третя відмінність, найважливіша, випливає з того, що те ж саме слово (політика) позначає, з одного боку, особливий розділ соціальної сукупності, з іншого боку – саму цю сукупність, розглядувану з певної точки зору.

Соціологія політики займається визначеними інститутами, партіями, парламентами, адміністрацією в сучасних суспільствах. Ці інститути, можливо, являють собою деяку систему – але систему приватну на відміну від родини, релігії, праці. Цей тип соціальної сукупності має одну особливість: він визначає обрання тих, хто править усім співтовариством, а також спосіб реалізації влади. Інакше кажучи, це розділ приватний, вплив його на ціле помітний негайно. Можна справедливо заперечити, що економічний сектор теж впливає на всі інші аспекти громадського життя, але голови компаній керують не партіями чи парламентами, а господарською діяльністю, і у них є право приймати рішення, що стосуються всіх сторін громадського життя.

Зв'язок між якимсь аспектом і соціальною сукупністю в цілому можна також представити в такий спосіб. Будь-яка взаємодія між людьми припускає наявність влади; отож, сутність політики полягає в способі здійснення влади й у виборі правителів. Політика – головна характерна риса співтовариства, тому що вона визначає умови будь-якої взаємодії між людьми.

Усі три відмінності піддаються осмисленню, вони цілком обгорунтовані. Політика як програма дій і політика як сфера громадського життя взаємозалежні, оскільки громадське життя – це та сфера, де протиставляються одна одній програми дій; політика-дійсність і політика-пізнання теж взаємозалежні, оскільки пізнання – складова частина дійсності; нарешті, політика-приватна система призводить до політики-аспекту, яка охоплює все співтовариство внаслідок того, що приватна система впливає на все співтовариство.

Далі. Політика – це насамперед переклад грецького слова "роliteia". По суті те, що греки називали режимом поліса, тобто способом організації керівництва, відмітною ознакою організації всього співтовариства.

Якщо політика по суті лад співтовариства чи спосіб його організації, то нам стають зрозумілими характерні відмінності як у вузькому, так і в широкому змісті. Дійсно, у вузькому змісті слова політика – це особлива система, що визначає правителів і спосіб реалізації влади; але одночасно це й спосіб взаємодії особистостей усередині кожного співтовариства.

Друга відмінність випливає з першої. У кожного суспільства свій режим, і суспільство не усвідомлює себе, не усвідомлюючи при цьому розмаїтості режимів, а також проблем, що породжуються такою розмаїтістю.

Тепер розходження між політикою-програмою дії і політикою-сферою стає зрозумілим. Політика в першому значенні може виявляти себе різними шляхами: політика тих, хто зосередив у своїх руках владу і її здійснює; політика тих, хто владою не володіє але хоче нею заволодіти; політика особистостей чи груп, що переслідують свої власні цілі і схильні застосовувати свої власні методи; нарешті, політика тих, що прагнуть до зміни самого ладу. Усе це – не що інше, як програми дій, вузькі чи глобальні, у залежності від того, чи йде мова про внутрішні задачі режима чи про цілі, пов'язані з самим його існуванням.

Loading...

 
 

Цікаве