WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Людський вимір політики. етика і політика - Реферат

Людський вимір політики. етика і політика - Реферат

В умовах державної організації ЗМІ належать державі і прямо фінансуються та контролюються нею. Перевагою цієї форми організації, що домінує, наприклад, у Франції, є незалежність ЗМІ від великого капіталу, підконтрольність парламенту й уряду. Однак державне фінансування ЗМІ може знижувати їхню конкурентноздатність і використовуватися для їхнього підпорядкування можновладцям та бюрократії. До того ж, це важкий тягар для державного бюджету.

Суспільно-правова організація ЗМІ прагне звільнити їх від державної і приватної залежності. ЗА цією моделлю вони фінансуються головним чином за рахунок спеціального податку, виплачуваного громадянами, мають права юридичної особи і самоврядування, хоча в цілому контролюються суспільними радами, що складаються з представників найважливіших суспільних груп і організацій. Ця модель організації радіо і телебачення переважає у ФРН, хоча тут існує й приватне теле- і радіомовлення. Преса ж цілком знаходиться в приватному володінні.

Жоден з трьох розглянутих вище способів громадської організації ЗМІ не є універсальний, позбавлений недоліків. Цілком ймовірно, що найкраще гарантувати незалежність ЗМІ від вузьковідомчих впливів та зрощення з економічною чи державною владою можна лише на основі сполучення всіх трьох форм, з урахуванням особливостей конкретної країни.

А.Клепіков

Що означає вчитися політичному дискурсу

... Наріжним каменем політики посткомуністичної доби стає чинник політичної мови, мовлення, спілкування, дискурсу. Майбутнє України визріває у комунікації. "Яке ж суспільство ми хочемо будувати?", - наполегливо допитувався колишній Прем'єр та нинішній Президент Л.Кучма. Проте відповідь на це стратегічне запитання не може бути апріорною, заданою наперед. Такий важливий для кожного вибір політичного майбутнього, вибір "доброго життя" (Арістотель) має набути легітимації у політичному дискурсі, у всіх його реальних суспільних виявах.

Існує певна психологічна заспокоєність на рівні усвідомлення, що ми причетні до чогось безумовно прогресивнішого, ніж було раніше (наприклад, ринкова економіка, демократія, реформа політичної системи). Але це не привід для заспокоєння, бо мрії про майбутнє не гарантують автоматично поступу. Досвід західних країн доводить, що майбутнє залежить від того, наскільки ми оволодіємо сьогоднішньою ситуацією на рівні політичного дискурсу. Адже ми стали учасниками фундаментального зрушення орієнтирів у політичній стратегії: переходу від мовчазної маніфестації влади до політичного дискурсу, того, в якому і за допомогою якого, власне, й здійснюється політика.

Проте переоцінка політичних цінностей відбувається не лише в голові політолога чи політика-практика. Переоцінка основних цінностей, – через що змушені пройти всі ми – є справою загалу. Дійсно, про його широку включеність у політичний дискурс свідчить хоча б досить висока активність громадян України в останніх виборах до Верховної Ради. Переважна більшість із нас, свідомо чи несвідомо, вже стали Zoon politicon, тобто набули якостей громадянина, який так чи так відчуває залежність свого повсякденного життя від політичних подій в ешелонах влади, від розвитку економічних реформ, та розуміє перспективний зв'язок власного майбутнього з майбутнім держави в цілому. Така включеність у реальний політичний процес веде до формування комунікативної компетентності або громадянської зрілості, коли масова людина починає свідомо відповідати за власний політичний вибір і, отже, за суспільно значущі вчинки. Той же, хто і дотепер німує, залишився "непритомним" в "добу політичного дискурсу", провокує новітній соціальний інфантилізм, що на нього такі ласі харизматичні лідери авторитарного гатунку. Отже, для нас є необхідною нелегка справа вчитися говорити.

Сучасне політичне життя в Україні актуалізувало значення політичного слова. Це істотно змінює систему вимог до політика, до кожного члена суспільства та ситуації загалом. Політик мусить вміти зрозуміло висловлювати свою думку, а таким робом політичну волю спільноти, лідером якої він виступає. Незрозумілий політик не має жодних шансів. Це стає нормою у ситуації політичного дискурсу, яка вимагає відкритості завдяки слову раніше прихованих для думки сфер. Оскільки примусове обмеження обрію мислення мало ідеологічні підстави, то гласність призвела до політизації всього життя. Слово стало тим променем світла, яке відкриває нам затемнені сторони нашого буття. В цьому полягає просвітницька роль політичного дискурсу. Ще великий просвітник Кант дав визначення державі як стану "резонуючої публічності".

Така роль слова в політиці стала історичною очевидністю. Але слово не можна звести лише до засоба, яким слід навчитися добре володіти, бо саме політичний дискурс визначає не тільки межі політичного мислення, але й реальність політичної дії. Глибинне значення політичного дискурсу розкривається відтоді, коли стає зрозумілим, що слово несе не просто суму фактів та доведення позицій, адже у мовному дискурсі зустрічаються різні людські воління, бажання, устремління, тобто зустрічаються різні "факти" життя, різнонаправлені практичні спрямування, йде зіставлення різних форм людського буття.

Все те, що ми сприймаємо за факти, вже є нашим витлумаченням довкілля. Наша мова, особливо політична, завжди включає інтерпретацію світу та приховані (а також і явні) оцінки реальних та можливих політичних явищ. Політичні ідеї і владні відносини фіксуються в мові. Тому політичний дискурс задає можливі форми політичної практики.

Деградація політичного режиму й колапс ідеологій відбувається через деградацію мови. Ідеологічні концепції впливають на наше життя через дискурс. Вплив совєтського "новоязу" ми відчуваємо й досі. Це якась нелюдська мова, в ній неможливо жити й мислити, що й довів крах спустошеної комуністичної ідеології. Жахливий досвід життя мислячої людини у такій мові влучно зафіксував М.Мамардашвілі: "У тоталітарній мові всі думки раз і назавжди продумані... Замість тебе та твоєї думки на твоєму місці вже сидить готова думка-заступниця". Мислитель зовсім іншої орієнтації Дмитро Донцов говорив, що в мові української ліберальної інтелігенції вмирає почуття національної гідності та політична воля.

Мова визначає претензії політиків і водночас окреслює обрії того воління, що вони репрезентують через власну участь у дискурсі. Але старої мови не можна позбутися механічно. Її слід зужити дискурсивно. Ідеологічні конструкції совєтського "новоязу" мають вмерти у посткомуністичному дискурсі як непридатні для відкритого суспільства. ...

Література:

1. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994. – С.429-444.

2. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: МАУП, 2000. – С.255-270.

3. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник. – М.: Издательская корпорация "Логос", 2000. – С.315-344.

4. Гаджиев К.С. Политология: Учебник. – М.: Логос, 2001. – С.442-474.

5. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2000. – С.346-365.

6. Клепіков А. Zoon politicon вчиться говорити: політичний дискурс в посткомуністичній Україні // Політична думка. – 1994. – №3. – С.24-30.

7. Почепцов Г. Візуальний і вербальний простори тоталітаризму // Філос. і соціол. думка. – 1993. – №6. – С.51-60.

8. Почепцов Г. Метафоричний простір тоталітаризму // Філос. і соціол. думка. – 1993. – №11-12. – С.99-112.

13. Московичи С. Машина, творящая богов / Пер. с фр. – М.: "Центр психологии и психотерапии", 1998. – С.174-176, 284-287.

14. Серио П. О языке власти: критический анализ // Философия языка: В границах и вне границ. – Харьков: Издательство Харьковского Университета, 1994. – Т.1. – С.83-89.

15. Вовк В. Монологізм свідомості та політичне мовлення // Політична думка. – 1995. – №2-3. – С.21-26.

16. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В.Полохало (керівник авт. колективу); Заг.ред.: Є.Бистрицький, В.Полохало, С.Макеєв, О.Дергачов. – К.: Політична думка, 1995. – С.67-97.

17. Мас-медіа України: Довідник. – К., 1995.

18. Общественное мнение и власть: механизм взаимодействия. – К., 1993.

19. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. – М., 1980.

20. Broder D. How Press Secrecy Backfired on Reagan // Washington Post. – 1987. – 22 March.

21. Carey J. Communication of Culture: Essays on Media and Society. – Boston, 1980.

22. Deibel T. Presidents, Public Opinion and Power: the Nixon, Carter and Reagan Years. – N.Y., 1987.

23. Entman R.M. Democracy Without Citizens: Media and the Decay of American Politics. – N.Y., 1989.

24. Lichter S.R., Stanley Rotham, Linda S. Lichter. The Media Elite. – Bethsd, Md., 1986.

25. McQuail D. Media Performance: Mass Communication and the Public Interest. – London, 1986.

Loading...

 
 

Цікаве