WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Теорія терору - Реферат

Теорія терору - Реферат

Невдоволеність існуючою системою управління розподілом благ, об'єктивним становищем у даній системі, суб'єктивною соціальною перспективою в зв'язку з утрудненим доступом до благ, влади, обмеженість наявних ресурсів, що підлягають розподілу (перерозподілу), утворює підґрунтя для формування мотивів терору.

Метою у такому випадку стає об'єктивізація наявних мотивів у вигляді системи цілей. Причому системоутворюючим елементом виступає об'єктивне розширення наявних соціальних перспектив і можливостей при обмеженні вітальних і соціальних можливостей інших. Досягненню цієї глобальної мети відповідає логіка дій, пов'язаних із захопленням влади або її утриманням. Причому, захоплення влади як доступ до механізмів перерозподілу ресурсів, що забезпечують задоволення базових і вторинних потреб (вітального і соціального характеру) може виражатися в створенні умов для ослаблення й обмеження потенціалу домінування існуючої влади і формування передумов для власне прямого доступу до важелів управління розподільчих механізмів. Утримання ж влади, залежно від характеристик суб'єкта терору, може здійснюватися на особистісному, груповому або соціальному рівні. Разом з тим, виокремлення цих рівнів є складною задачею через найтісніший органічний зв'язок і переплетення інтересів як владних посадовців, так і тих, хто обслуговує владу процесуально (апарат влади).

Суб'єктами терору є чітко позначені - "ми", "свої", "наші", "союзники", а об'єктами - однозначно ідентифіковані "вони", "чужі", "інші", "опоненти", "суперники", "вороги". Необхідно відзначити, що об'єктами терору можуть виступати як окрема людина, група людей, організація, соціальна спільність, так і міжнародне співтовариство. Причому останнє стало можливим із набуттям терором міжнародного масштабу й інтернаціонального характеру.

У випадку, якщо суб'єктом терору визнається можливість застосування до цих "інших" насильства як засобу, то результатом стає придушення опонента в його прагненні реалізувати свої головні життєві права і створення сприятливих умов для досягнення поставлених цілей суб'єктом. Говорячи про засоби терору, доцільно, насамперед, зазначити, що їх головним змістом і визначальною формою виступає насильство. Насильство найчастіше розуміється як заподіяння фізичного збитку тілу або власності людини за допомогою сили або зброї. Разом з тим, правомірно говорити і про моральний, психічний збиток, який наноситься людям. У політиці легітимація монополії на засоби насильства в межах території (включаючи захист держави) - характерна риса такої форми соціального устрою як держава. Однаковим чином, загроза насильства проти правителів діє як основний обмежувач влади останніх [13,с. 454].

Отакою є приблизна структура діяльності, в основу якої покладена ідея терору. Але вона дає можливість широкого розуміння терору як феномена громадського життя і як явища в житті окремої, конкретної людини.

Методологія аналізу терору

Декларування структуралізму як методологічної бази для аналізу феномена терору ґрунтується на екстраполяції досягнень структурної лінгвістики на соціальні науки, що знайшло своє вираження в початках культурної антропології. Структурні моделі властиві також для таких методологічних платформ як психоаналіз і марксизм [14].

Саме в цих методологічних схемах знаходять пояснення міжлюдські взаємини, що носять інваріантний, універсальний характер. Ці стосунки займають місце освітленої свідомістю людської практики, у тому числі і у царині епіфеноменальної реальності людського буття. У цьому контексті основними принципами в рамках структуралістського підходу можуть бути:

- пояснення такого соціального явища як терор у вигляді складно організованої системи відносин можливе тільки тоді, коли кожен окремо узятий елемент буде співвіднесений з іншими її елементами;

- терористична практика завжди повинна розглядатися як система знаків, дешифрування яких веде до розуміння глибинних її причин. За зовнішніми проявами терору слід бачити його внутрішню орієнтацію. Такий зв'язок зовнішньої і внутрішньої сторін є передумовою не тільки для розуміння сутності й істинних цілей терору, але й для планування антитерористичної діяльності;

- як загальні, так і часткові елементи структури терору повинні аналізуватися незалежно від історичних контекстів, або їх окремих складових, що обумовили їхній прояв;

- спільність у проявах терору як соціальної практики створює сприятливі умови для їх взаємних трансформацій на основі найрізноманітніших комунікацій.

Найбільш близькою до структуралізму соціологічною версією, покликаною знайти методологічну модель для дослідження терору як соціального феномена, може вважатися структурна теорія П. Блау [15]. Відповідно до неї, на зміст і варіативність моделей соціального обміну істотно впливають структурні обмеження і невизначеність як прибутку, так і витрат. Основою ж для виникнення зв'язків між людьми виступає прагнення взаємодіяти з іншою людиною з метою одержання якихось еквівалентів зовнішньої ознаки добробуту (гроші, послуги, влада тощо). У випадку неможливості такого еквівалентного обміну з'являється альтернатива - відмовитись від взаємодії, або надати іншому ("іншим", "чужим", "їм") кредит влади, або скористатися таким кредитом у власних інтересах ("своїх", "наших"). У результаті одного з варіантів вибору, виникають стосунки влади і нерівності, що можуть призводити до виникнення соціальної структури, заснованої на ідеї терору або такої, що припускає її реалізацію в окремих сферах життєдіяльності людини. За П.Блау процес соціальної зміни є послідовністю взаємозалежних актів, про що свідчать наступні тези:

1. виникнення розходжень статусу і влади на основі міжособистісної взаємодії дозволяє простіше вирішувати питання про застосування насильства як головного інструмента терору;

2. легітимація застосування насильства і створення на цій основі соціальної організації стає можливою і реальною за рахунок диференціації статусу особистості (групи). Поділ на "ми - вони", "свої - чужі" за соціальною горизонталлю органічно пов'язаний з вертикальною диференціацією "владні - підвладні", "раб - пан", "феодал - васал", "поміщик - кріпак" тощо. Причому соціальна мобільність може мати місце, але вона, по суті означає зміну суб'єкт-об'єктних характеристик;

3. соціальна організація, що визнає насильство як засіб досягнення поставлених цілей, поряд з іншими виступає базою для опозиції як соціальної основи суб'єкт-об'єктних відносин у терорі. А це, у свою чергу - умова, достатня для здійснення соціальних змін.

Побудована на ідеї терору соціальна організація стає передумовою для його закріплення і стереотипізації у процесах соціальної взаємодії всіх наступних соціальних дій.

Такі соціальні структури характеризуються наявністю ряду обмежень, установлюваних для їх елементів, а динаміка змін має бути обумовлена наявністю (появою) опозиції з досить розвинутою організацією.

Саме такими вбачаються методологічні передумови для появи тоталітарних режимів у суспільстві. І, насамперед, вони є близькими за змістом тим марксистським схемам, що розкривають механізми володарювання "своїх" над "чужими", одержання на цій основі доступу до механізмів розподілу ресурсів з наступним їх перерозподілом на свою користь.

У цьому відношенні надзвичайно плідною видається ідея Т. Парсонса про те, що сама влада може бути ресурсом. І цей ресурс розподіляється в залежності від рівня соціальної диференціації [16].

Типізація проявів тероризму

Типологічний профіль терору може бути визначений як сукупність оцінок, отриманих по ряду шкал, що утворюються на перетині двох основних вісей координат. Насамперед, це сфери і ступінь організованості терору як насильства, а також показника масовості такої соціальної практики.

Loading...

 
 

Цікаве