WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Теорія терору - Реферат

Теорія терору - Реферат

Не менш страшним і кривавим, у порівнянні з терором періоду Великої Французької революції, визнається терор, розв'язаний Сталіним і його оточенням у 30-і роки XX століття. Якщо терор у СРСР цього періоду був широкомасштабним і загальнодержавним за рівнем виконання, то найбільш рельєфно його наслідки проявилися у збройних силах, зокрема серед військовослужбовців РСЧА (Робітничо-Селянської Червоної Армії). Відчувши потенційну загрозу для своєї особистої влади з боку командної верхівки, Сталін запускає машину масового знищення, що продукує атмосферу масового терору. Приблизно за півтора року Сталін особисто підписав триста шістдесят два списки осіб, що підлягають судові Військової колегії Верховного Суду СРСР. У них вказувалися вироки, найчастіше - розстріл. У випадку іншого вироку, років через 7-10 розстріл усе-таки застосовувався. У цілому в цих списках було перераховано більше сорока чотирьох тисяч осіб. З них майже тридцять дев'ять тисяч осіб були засуджені на страту до суду.

29 листопада 1938 року на засіданні Вищої військової ради нарком оборони К.Є.Ворошилов, підводячи підсумки кампанії репресій у Червоній Армії, заявив, що їм піддалося понад 40 тисяч чоловік. Але репресії продовжувалися. Їхнім результатом стало: репресованих 34 бригадних комісара з 36, 221 комбриг з 397, 136 комдивів з 199, 25 корпусних комісарів з 28, 60 комкорів з 67, 15 армійських комісарів 2-го рангу з 15, два флагмани флоту 1-го рангу з двох, 12 командармів 2-го рангу з 12, два командарми 1-го рангу з чотирьох, два армійських комісари 1-го рангу з двох, три маршали Радянського Союзу з п'яти. Характерно, що чим більш високе звання мав військовослужбовець, тим більше шансів він мав бути знищеним. Такого планомірного знищення власного офіцерського корпусу історія не знає, причому арешти генералів, адміралів і маршалів призвели до того, що в армії майже не стало професійного командного складу. Масові арешти офіцерів Червоної Армії в передвоєнні роки, власне кажучи, і стали однією з причин військової катастрофи влітку 1941 року. Вищі командири були знищені майже цілком, середня ланка - наполовину. Такою була ціна побоювань за особисту владу Сталіна і правлячої верхівки [5, с. 206-207].

Характерно, що машина репресій не зупинялася і під час Великої Вітчизняної війни. Але не тільки військовослужбовці потрапили під сокиру репресій. Другим кричущим фактом терору в СРСР був штучний голод 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. і 1946-1947 рр., під час якого тільки в Україні і на Кубані загинуло за різними оцінками від 8 до 12 млн чол.

Створення тотальної атмосфери страху вимагало тотального характеру терору. Тільки у 1937 році заарештовано 272 тисячі робітників, 289 тисяч службовців, 306 тисяч колгоспників.

Терор був такою формою соціальної поведінки, і, зокрема, управління, яка припускала досягнення поставлених цілей і задач за допомогою наведення жаху на суперника, на основі погрози (реальної або удаваної) позбавлення життєво важливих речей, умов, інформації і найчастіше життя. Його сутність, з погляду психології, полягає в досягненні такого психічного стану в об'єкта терору, при якому забезпечується беззастережне підпорядкування і неможливість опору. При цьому, сформована реакція жаху, яку людина відчуває в зв'язку з переживаннями, стає відносно стійкою і зберігається тривалий період, забезпечуючи прояв певних стереотипів соціальної поведінки в суспільстві. Причому людина переживає не лише ставлення до своєї особистості, але й своє ставлення до факту існування реальної загрози для життя, добробуту, особистої безпеки і безпеки для близьких. Істотними при цьому є не тільки індивідуальні, але і групові переживання і, що дуже важливо, масові настрої, суспільна думка, у яких виражається оцінка існування терору.

Сутність терору може бути розкрита вже за рахунок використання буквального перекладу з латинської (terror - страх, жах), що також дає підстави для подальшого розвитку уявлень про його зміст і специфіку. Як було вже зазначено, використання масових форм страху і жаху, залякування окремих людей і цілих народів тривалий час були улюбленими методами управління володарів стародавнього світу. Сьогодні ми стаємо свідками, а іноді, на жаль, і учасниками терористичного буму, адже терор став найбільш застосовуваною в соціальній практиці формою взаємин, як між окремими людьми, так і між цілими народами. Спектр його застосування широкий - від захоплення заручників у Беслані і повітряної атаки будинків Всесвітнього торгового центру в США, вибухів на транспортних магістралях у Мадриді до невиплати зарплати, пенсій і пільг своїм же громадянам, доведення їх до самоспалень, організація голодомору. Різниця лише в тім, що відповідальність за перші акції беруть на себе чеченські бойовики або "Секретна організація джихаду Аль-Каїди в Європі", а за останні відповідати не хоче ніхто.

Усе це цілком переконує в актуальності проблеми терору, і у необхідності уточнення теоретичних основ аналізу терору як соціального феномена.

Множинність фактів терору виступає достатньою підставою для соціологічного аналізу, у ході якого слід порушувати питання про спробу створення концепції терору, розробку своєрідних "начал" теорії терору. Цілком зрозуміло, що не можна при цьому претендувати на всеосяжну теорію. Але спробувати обґрунтувати множинність проявів через виокремлення сутнісних основ, запропонувати варіант методологічної бази для розуміння змісту проявів терору - цілком посильна задача для даного дослідження. Окрім того, поширеність фактів терору і їхнє різноманіття виступає базою для істотних утруднень при визначенні власне поняття "терор". Причина різноманіття підходів полягає в тому, що в різний час при визначенні його змісту акцент робився на різні аспекти. Винятково політичне зафарбування терору, обумовлене прагненням до захоплення влади або її утриманням в інтересах політичного режиму, змінювалося революційно-романтичними моментами в його змісті, привнесеними, наприклад, російськими народовольцями, що розглядали політичне убивство як єдиний засіб самозахисту й один із кращих агітаційних прийомів (революціонер-бойовик М.О. Морозов). Далі можна говорити про пропагандистську детермінанту сутності терору (згадаємо "червоний терор" і "білий терор", цілком співзвучний класиці терору часів Великої Французької революції, до речі, саме в її часи були закладені передумови для застосування терору проти влади - "терор слабких" (Гракх Бабьоф)). На зміну теророві більшовиків прийшли ідеї "соціальної гігієни" (Муссоліні), що отримали своє логічне завершення в людожерській практиці німецького націонал-соціалізму (Гітлер), що замінювалися своїм антиподом - визнанням тероризму знаряддям національно-визвольних рухів середини ХХ століття.

Глобалізаційний контекст сучасності забезпечує вихід терору на міжнародний рівень. Більше того, терор прийнято розглядати як інструмент боротьби як за світове панування у форматі процесів глобалізації, так і проти спроб його встановлення.

Події останнього часу свідчать про те, що ми є свідками виникнення, а точніше формування глобальної протоімперії. У цьому зв'язку актуальним видається уведений в науковий обіг К. Каутським термін "ультраімперіалізм". Керівництво США, а також його васали у ряді інших країн відверто служать інтересам транснаціональних корпорацій, що давно вже живуть у реаліях глобалізму. Саме ці реалії дають істеблішментові такої протоімперії право розпоряджатися і приймати рішення з глобальних проблем, покладаючись лише на власні вузькогрупові інтереси і не враховуючи норми міжнародного права в геополітиці1.

Терор як феномен соціального життя

Розглядаючи терор як соціальну практику в різних сферах, реалізовану як певну діяльність конкретними суб'єктами з метою обмеження задоволення основних вітальних і соціальних потреб інших членів соціуму (об'єктів терору) шляхом залякування і насильницького психологічного придушення цих об'єктів, ми отримуємо теоретичне підґрунтя для досліджень даного феномену. Причому, говорячи про потреби, у реалізації яких обмежуються об'єкти терору, слід підкреслити, що ці потреби власне і складають як суспільне, так і індивідуальне життя людини.

Loading...

 
 

Цікаве