WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичне пробудження східної України (1989 р.) - Реферат

Політичне пробудження східної України (1989 р.) - Реферат

На процес демократизації в Україні деякою мірою вплинув відхід від влади В. Щербицького. Першим секретарем Компартії України 28 вересня 1989 року було обрано другого секретаря В.Івашко. На зміну В. Щербицького Компартія не змогла висунути авторитетних, сміливих, масштабних лідерів. Та і не готувалися вони ні на республіканському рівні , ні на регіональному.

15 липня 1989 р. в Донбасі розпочався шахтарський страйк, який 19 липня охопив 84 із 252 шахт України, у тому числі - 66 шахт Донецької області з участю 170,7 тис. осіб. [10]. Основними формами протесту страйкуючих були мітинги, присутність на центральній площі міста. Швидко створювалися страйкові комітети, які заявили про солідарність з шахтарями Донецької області та Кузбасу. Страйкуючи виступили із соціально-економічними вимогами: самодіяльність підприємств, покращення умов праці і побуту, підвищення заробітної плати, збільшення відпусток тощо [11]. Страйк виявив кризу довіри шахтарів до влади, адміністрації та громадських організацій. Створив свої органи самоуправління - страйкоми різного рівню - шахтарі обрали до них неформальних лідерів, причому партійних та господарських керівників серед них було обмаль. 17 серпня 1989 р. у м. Горлівка Донецької області у залі засідань виробничого об'єднання "Артемвугілля" почала роботу I установча конференція представників страйкомів шахт Східної України, м. Павлограду, Дніпропетровську та м. Гукова Ростовської області (усього 50 осіб від 16 страйкомів). На конференції була створена Регіональна Спілка страйкових комітетів Донбасу (РССКД), прийнято її Статут на основі Статуту Донецького міського страйкому, обрано Координаційну Раду (від м. Донецька до її складу увійшли Ю.Болдирев, В.Бойко) [12].

Страйк, що почався лише виголошенням економічних вимог, швидко переріс в багатьох містах у політичний. 20 липня страйкарі в м. Стаханові Ворошиловградської області виступили за відставку місцевого партійно-радянського керівництва, негайного скликання позачергового пленуму міськкому партії та сесії міськради. Шахтарі змусили піти у відставку кожного третього директора шахти, багатьох партійно-радянських керівників На хвилі зростаючої політизації робітничого руху проходив у Донбасі страйк 1 листопада 1989 р., на якому висувались і політичні вимоги. Головні з них - включення до порядку денного Другого з'їзду народних депутатів СРСР питання про відміну 6 статті Конституції, яка закріплювала керівну і спрямовуючу роль Комуністичної партії в радянському суспільстві; обговорення питань про вільне створення політичних партій та рухів, про заборону обіймати одночасно посади в партійних і радянських органах[13].

Проведення виборчої кампанії 1989 року та шахтарський страйк активізували формування на Сході України нових демократичних громадських об'єднань. Після створення у Києві 4 березня 1989 року Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного товариства "Меморіал" імені В.Стуса, 30 березня 1989 року відбулася установча конференція Донецької обласної організації товариства. На конференції була обрана Рада у складі 11 осіб та три співголови - О.Букалов, В.Дуленко, Б.Парсенюк. Були проголошені основні завдання товариства: увічнення пам'яті жертв політичних репресій, сприяння їх повної та гласної реабілітації, надання допомоги особам, які постраждали від репресій. 16 вересня члени товариства "Меморіал" провели свій перший траурний мітинг пам'яті жертв сталінських репресій, який відбувся у Донецьку на знайденому навесні 1989 року місці перезаховання загиблих від рук сталінських катів. У подальшому щорічні мітинги на Рутченківському полі стали однією з акцій, які були спрямовані на привертання уваги громадськості до проблем історичної пам'яті. 30 жовтня 1989 року у будівлі колишнього НКВС у Донецьку було проведено мітинг, присвячений Дню політв'язня. Члени Донецької обласної організації товариства "Меморіал" зібрали сотні документів та матеріалів, які свідчили про добу сталінізму. Представники товариства працювали у міській комісії з відновлення прав реабілітованих, у редакції книги "Реабілітовані історією" (у Донецькій області було реабілітовано 48 тисяч громадян, які були незаконно репресовані в роки радянської влади). Делегати від Донецької обласної організації були присутні на усіх конференціях Українського, Всесоюзного та Міжнародного товариства "Меморіал", на другій міжнародній конференції з прав людини, яка проходила у вересні 1990 року у Санкт-Петербурзі [14].

Установча конференція Ворошиловградської міської організації Українського історико-просвітницького товариства "Меморіал" відбулася 23 грудня 1989 року в будинку політпросвіти (засновником виступив Ворошиловградський міський виконком), а 10 лютого 1990 року була заснована й обласна організація товариства. З доповіддю про джерела сталінізму виступив доктор історичних наук О.Фомін, зі співдоповіддю про мету та завдання товариства "Меморіал" - В.Карабулін [15]. Харківська міська організація товариства "Меморіал" постала 1 квітня 1989 року, хоча почала діяти раніше [16].Треба зауважити, що з самого початку свого існування обласні філії товариства "Меморіал" потрапили під вплив місцевих осередків Народного Руху України, а у своїй діяльності виходили за межі своїх програмових завдань.

Успіх демократичних сил Ворошиловградщини на виборах восени 1989 року став поштовхом до виникнення тут найбільш впливової на той час демократичної громадської організації - Луганської асоціації виборців, установча конференція якої відбулася у листопаді 1989 року за ініціативи Ю.Щекочихіна, В.Белікова, І.Іванова та інших. За словами лідера асоціації В.Поклада причиною її виникнення стала необхідність після виборів закріпити свої досягнення шляхом створення неформального механізму прямого зв'язку виборців з депутатами усіх рівнів, незалежними від "консервативних офіційних структур". Саме в надрах цієї організації згодом зародився рух луганських прихильників "Демократичної платформи в КПРС", багато її членів стали членами нових політичних партій. Асоціація не мала керівних органів (діяла лише Координаційна Рада для обміну інформацією), не існувало фіксованого членства, планування діяльності [17].

Основними завданнями асоціації було проголошено: подолання відчуження громадян від влади, підвищення рівня їх політичної культури, пробудження громадянської активності широких верств населення, підготовка та проведення на дійсно демократичних засадах виборів до республіканських та місцевих органів влади. Перші збори асоціації відбулися 16 листопада 1989 року, де було обрано Координаційну раду. Це була перша демократична громадсько-політична організація на Ворошиловгардщині, яка поставила за мету участь у виборчих кампаніях. На відміну від місцевих організацій КПУ вона не мала фіксованого членства, жорсткої організаційної структури. Згодом були створені й районні відділення асоціації. У січні 1990 року при асоціації були сформовані комітети з правових питань, культури, екології, соціально-економічних проблем та місцевого самоврядування, а також група захисту прав виборців. Асоціація відіграла значну роль як координаційний центр демократичних сил Ворошиловгадської області [18].

У травні 1989 року була створена Демократична асоціація Харківщини - громадський демократичний рух, основним завданням якого було сприяння радикальним політичним реформам та усунення від влади КПРС. З метою здійснення передвиборчої роботи восени 1989 році групи підтримки кандидатів у народні депутати та неформальні самодіяльні громадські організації "Шанс", "Апрель", "Ноябрь", "Вибір-1989" об'єдналися у Харківській клуб виборців "Вибір" [19].

У 1989 році на Сході України були створені осередки Народного руху України (НРУ) за перебудову і першою постала Донецька крайова організація (ДКО) НРУ, установча конференція якої відбулася 20 серпня 1989 року. На конференції були присутні прихильники Руху, партійні функціонери, міліція, гості з інших областей України. В дискусії на захист створення НРУ виступили доктор економічних наук, професор Г.Губерна, письменниця Г.Гордасевич та інші присутні. Від опонентів - секретар Донецького міськкому Компартії України Ж.Пашнова. Атмосфера у залі нагадувала установчі збори обласного Товариства української мови імені Тараса Шевченка, пролунали заклики внести до залу синьо-жовтий прапор. Делегати обрали Координаційну Раду і делегатів на республіканський з'їзд НРУ за перебудову, ухвалили Статут ДКО НРУ [20].За Статутом Донецька крайова організація Народного руху України за перебудову визначалася як "самодіяльне об'єднання громадян - активних прихильників програми всебічного оновлення політичної та економічної системи нашого суспільства, що діє згідно з Конституцією УРСР та СРСР, Програмою НРУ та власним Статутом". "Організація співпрацює на рівноправних засадах та підтримує діяльність усіх громадських та політичних об'єднань і організацій, що сприяють перебудові радянського суспільства, проголошеній квітневим (1985 р.) Пленумом ЦК КПРС" [21].

До кінця року були створені міські осередки Руху у Донецьку, Димитрові, Горлівці, Єнакієве, Червоноармійську, Маріуполі. Основою кравої організації НРУ стало обласне відділення Товариства української мови імені Тараса Шевченка (створене раніше - 14 січня 1989 р.), тому і більшість активістів ДКО НРУ представляли його лідери: В.Білецький, І.Шутов, М.Тищенко, В.Тиха та інші. Соціальний склад ДКО Руху був досить строкатим - письменники, службовці, викладачі, науковці, шахтарі. Зокрема, із 26 членів Димитрівської міської організації Руху більшість становили шахтарі. Однак в цілому в обласній організації НРУ переважали представники інтелігенції.

Установча конференція Харківської крайової організації НРУ за перебудову відбулася у вересні 1989 року, де було обрано Координаційну Раду та делегатів на установчий з'їзд Руху. Ворошиловградська крайова організації Руху постала вже після проведення з'їзду - 24 грудня 1989 року [22].

Loading...

 
 

Цікаве