WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Національне питання: актуальність його та вирішувальність в Україні - Реферат

Національне питання: актуальність його та вирішувальність в Україні - Реферат

Загальнодержавні заходи щодо консолідації суспільства

Маловтішним заняттям є просто перелічувати їх, але коли знаєш, що за тим стоять не прсто чергові урочистості або яке-небуть заорганізоване дійство, а насправді творчі зусилля значної частини суспільства, то зовсім інакше сприймаєш не тільки те, що вдалося донести до широкого кола тим заходом, а й те, що залишилося нездійсненим, що спонукало тих людей, якими ідеями й устремліннями були просякнуті ці зоходи. Не слід забувати, що це є, хай і дещо спрощеним зовнішним відбиттям внутрішнього стану того або іншого етносу, своєрідною концентрацією його життєдайної енергетики на даному відрізку історичного розвитку.

В яскравій палітрі тих досягнень – ІІІ Всеукраїнський фестиваль єврейського мистецтва і Дні єврейської культурив Україні, присвячені 145-річчю з дня народження Шолом-Алейхема, Всеукраїнський фестиваль "Усі ми діти твої, Україно", ІУ Всеукраїнський Плес чехів, 200-літні ювілеї Адама Міцкевича і Олександра Пушкіна.

Вперше в Україні було проведено І Міжрегіональний фестиваль теле-і радіопрограм "Україна- рідний край" що відбувся в Ізмаїлі Одеської області.

Важливою подією в громадському житті України стали установчі з,їзди всукраїнських громадських організацій – Об,єднаної єврейської общини України та Єврейської конфедерації України. Відбувся перший з,їзд росіян України.

Оскільки нацменшини України сприйняли ідею незалежності і пов,язали з нею можливість реалізації своїх інтересів, вони стали досить активними учасниками громадських процесів і, зокрема, руху за розвиток громадських зв,язків із зарубіжними країнами. В Україні створено і працюють понад 60 товариств для взаємних контактів із закордоном. Серед них активно діє Товариство "Україна-Польща", Центр українсько-польських студій.

Держава і сфера мовної політики

Це предмет постійної уваги і Президента України, і Кабінету Міністрів. Мені здається, що не варто особливо наголошувати, що від рішення цих мовних питань у значній мірі залежить стабільність міжнаціональних відносин в Україні, громадська злагода.

Основні зусилля в цій сфері передусім спрямовуються на забезпечення конституційних вимог щодо розвитку і функціонування мов в Україні, на створення такої атмосфери в суспільстві, що виключала б будь-які ускладнення на цьому грунті. Задля урегулювання процесів етномовного розвитку при Президенті України створено Раду з питань мовної політики. Затверджені комплексні заходи із всебічного розвитку та функціонування української мови, здійснення яких під постійним контролем Кабінету Міністрів.

Серед важливих наробок останнього часу – проекти Закону України "Про розвиток і застосування мов в Україні" і Концепція державної мовної політики. Сюди ж відносяться питання, пов,язані з ратифікацією Європейської хартії регіональних мов і мов меншин і Рамкова конвенція про захист національних меншин. Її ухвалення Верховною Радою суттєво посилить правову базу захисту і підтримкм мов національних меншин.

Окрім того, треба зазначити, що розвиток загальної ситуації в цьому плані не дає ніяких серйозних підстав для спекуляцій на ігноруванні законних прав будь-якого етносу в нашій країні.

Як не прикро це говорити, але за мовними питаннями, як правило, проглядають політичні інтереси тих, хто зовсім не зацікавлений у нормальному вирішенні дійсно складної проблеми.

Згадана раніше Державна програма відродження та розвитку освіти нацменшин України сприяє поступові у цій справі. В Україні діє 2561 державна школа з російською мовою викладання, 108 – румунською, 65 – угорською, 18 – молдовською, 7 – кримськотатарскою, 5 – єврейською, 3 – польською. У 36 бібліотеках функціонуюють відділення мовами нацменшин, у 120 музеях відкриті відповідні зали. Працюють російські, єврейські, польський, циганський, угорський, кримськотатарський театри, близько 2000 аматорських ансамблів.

Майбутнє правової бази

Враховуючи досвід щодо вирішення національного питання урядами УНР, ЗУНР, розробки відомих наших попередників вчених, пілітологів, громадських та державних діячів, нинішня влада в Україні початок свого існування поєднала, паралельно з розв,язанням економічних проблем, з практичним здійсненням національної програми. Ось чому так системно виглядає ескалація законотворчості в цій важливій ділянці суспільного розвитку. Нагадаю. Це Декларація про державний суверенітет України, прийнята в 1990 році, це декларація прав національностей України, прийнята у 1991 році, це Закон України "Про національні меншини в Україні", прийнятий в 1992 році. Ці важливі документи разом із Конституцією України гарантують забезпечення всім національним меншинам рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Вони створили правові основи для розробки засад самореалізації нацменшин, прояву іхньої ініціативи та політичної активності. Понад 100 національностям в Україні гарантується право вільного національно-культурного розвитку, користування рідною мовою в різних сферах національного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і розповсюдження інформації.

Ці законодавчі акти узгоджуються з положеннями Загальної декларації прав людини ООН та міжнародних пактів про права та свободи особистості. Цим пояснюється широка підтримка не тільки титульним етносом країни, а й етнічними групами проголошення Незалежності України. Про це яскраво засвідчив Перший Всеукраїнський міжнаціональний конгрес, що відбувся 16-17 листопада 1991 року в Одесі.

Українське громадянство не лише гарантує права національних меншин, а й передбачає правові норми захисту нацменшин, включаючи заборону дискримінації. Нинішні законодавчі основи щодо національних меншин втілюється в практичних документах, і не лише т.м. домашнього використання. Статті, присвячені захисту прав нацменшин, стали невід,ємними атрибутами усіх договорів про добросусідство, дружні відносини та співробітництво, укладених Україною з державами-сусідами. Наприклад, стаття ІІ в Договорі України з РП (1992) чітко визначає правові норми нацменшин. Спільна Заява президентів України й РП "До порозуміння і єднання" (1997) підводить певну риску під минулим в українсько-польських відносинах, окреслює напрям стратегічного партнерства. Обидві держави підкреслили своє прагнення опікуватися й всіляко підтримувати розвиток українськиї громад в РП, польських - в Україні. Відтепер опіка над поляками в Україні є не лише справою українських владних структур та громадськості, а й польських.

Динамічний розвиток етнодержавних процесів потребує постійного удосконалення правових принципів і механізмів регулювання міжетнічних відносин. В цьому плані значна увага приділяється приведенню правової бази державної етнонаціональної політики у відповідальність до Конституції та міжнародних документів у галузі захисту прав національних меншин, в тому числі із зобов,язаннями, що взяла на себе Україна як член Ради Європи.

На розгляді у Верховній Раді законопроект "Про внесення змін і доповнень у Закон України "Про національні меншини в Україїні", завершується розробка проекту Концепції державної етнонаціональної політики України, а також Положення про реалізацію прав громадян України, які відносяться до національних меншин, на національно-культурну автономію.

Істотному зміцненню зв,язків з українською діаспорою буде сприяти прийняття Закону України "Про іноземного українця".

Серед найнагальніших проблем є міграційні процеси, що також потребують скорішого вирішення.

Все це важливі щоденні питання, що чекають єдиного правильного рішення, без жодного права на помилку. Лише такий підхід може гарантувати необхідну суспільну атмосферу доброзичливості й взаєморозуміння між людьми різних національностей, що, в свою чегру, є запорукою української державності.

Loading...

 
 

Цікаве