WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Національне питання: актуальність його та вирішувальність в Україні - Реферат

Національне питання: актуальність його та вирішувальність в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Національне питання: актуальність його та вирішувальність в Україні

Одним із найвагоміших, а можливо, і найважливішихдосягнень незалежної України є її послідовна й результативна етнонаціональна політика, що могла забезпечити нашій державі у цей важкий і непростий у всіх відношеннях час соціальну стабільність. Значення такого без сумніву досягнення особливо виразно і повно проявляється на тлі "гарячих точок", що не вщухають у різних кутках земної кулі. Війна на Балканах – жахливий конфлікт, причина якого-саме міжнаціональна міжрелігійна нетерпимість.

Україна, під тягарем таких доволі чутливих і вразливих для рішення проблем, до сьогодні забезпечує їх рішення виключно мирним шляхом.

Складність розвитку етнополітичної ситуації можна уявити хоча б із таких красномовних цифр: на території України проживають 72% українців, 21,9% росіян, 0,9% євреїв, 0,8% білорусів, 0,6% молдаван, 0,4% поляків, 0,4% болгар, 2,8% представників інших національностей.

Актуальність і невідкладність

Стабільне, постійне уважне ставлення з боку держави до таких актуальних проблем, що, без сумніву, являють собою етнонаціональні, має запобігти у майбутньому спалахи їх небажаної злободенності. Актуальність передбачає загострення ситуації, нагальність – неодмінна увага і попереджувальна робота.

Серед найважливіших державних завдань сьогодення етнонаціональні та міграційні питання є одними із першочернових. Їх виключна пріоритетність – як етнічна, так і стратегічна – випливає передусім із основного, що визначає природне стремління народу – потягу до державного самовизначення України. Як засвідчує сторичний досвід, лише така формв організації дає змогу народу найефективніше й оптимально самостверджуватися.

Шлях українського народу до втілення своєї одвічної мети, можливо, один із найскладніших і важких навіть у світових масштабах. На алтар цієї боротьби покладені століття поневірянь та мільйони життів.

У розбудові незалежної, суверенної, демократичної держави важко не розгубити, зберегти творчий дух усіх поколінь, які працювали на ідею державності протягом кіькох віків. Разом з тим, що ще важливіше, нині ідея творення нової долі України має об,єднати все суспільство.

Ця ідея повинна стати домінуючою для всіх громадян, які пов,язали своє життя з українською землею. Українська держава, в свою чергу, повинна консолідувати в собі – в ідеї спільного дому – зусилля та енегрію кожного. Одним із головних завдань такого дійового єднання і творення має стати збереження і подальше зміцнення міжнаціонального миру і злагоди в суспільстві. Визначальним принципом етнічної політики є розуміння, передусім, національних пріоритетів у державному, а не в етнічному значенні. Це основні вимоги і неодмінна передумова майбутніх звершень.

Розглядаючи етнонаціональну політику як політику державної поваги до кожної людини будь-якої національності, мимоволі надаєш їй статус надважливої, що не залежить від кожного кон,юктурного моменту.

Відмінне у сфері державного будівництва

Перш за все відмінним є загальне усвідомлення того, що подолання економічних труднощів і органічне входження України у світові та європейські інтеграційні структури можливі лише за умов збереження і укріплення в нашій країні соціальної стабільності.

Через багатонаціональний склад населення нашої держави визначальна роль належить міжетнічним відносинам, забезпеченню умов для вільного розвитку та мирного співіснування всіх етносів, які живуть в Україні.

Політика держави відносно розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, мовної та релігійної самобутності усіх корінних народів і національних меншин закріплена в Конституції й законах України. Президент України, органи виконавчої влади всіх рівнів приділяють постійну увагу питанням забезпечення конституційних прав, дотриманню специфічних етнокультурних потреб та інтересів усіх етносів держави.

Для ефективного вирішення питань державної політики у сфері міжнаціональних відносин і створення необхідних умов для задоволення етнокультурних й освітньо-інформаційних потреб національних меншин у квітні 1999 року при Кабінеті Міністрів України створена Міжвідомча координаційна рада з питань етнополітики. У тому ж році перелік фінансованих державою спеціальних програм, на основі яких забезпечується практична реалізація етнонаціональної політики, збільшився комплексними заходами щодо розвитку культур національних меншин України. Це вже конкретна, змістовна дійсність, що зримо служить благородній меті досягнення загального миру і злагоди.

Для кращого задоволення освітніх потреб розроблені Положення про неділну школу національних меншин, діє Державна програма відродження та розвитку освіти нацменшин. Постійно відслідковується розвиток етнополітичної ситуації та забезпечення прав національних меншин у різних регіонах України.

Урядом розроблені спеціальні програми гармонізації міжнаціональних відносин. Зокрема, у 1998 році така програма була розроблена Держкомітетом у справах національностей і міграції разом із держадміністраціями Закарпатської, Чернівецької та Одеської областей. Посилюється і міжнародне співробітництво у сфері захисту прав національних меншин. Підписані міжвідомчі угоди з цих питань з РФ. Розглядаються подібні проекти з Республікою Білорусь та Грузії.Успішно працюють створені в останні роки міжурядові змішані комісії українсько-польська, українсько-румунська, українсько-словацька, українсько-угорська.

Той факт, що в Україні в цілому існують сприятливі, толерантні міжетнічні відносини, підтверджується даними вивчення громадської думки, висновками експертів офіційних представників авторитетних міжнародних організацій. Позитивно оцінив у 1998 році діяльність України в частині дотримання міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав національних меншин – Комітет з ліквідації расової дискримінації ООН, що розглянув на своєї сесії періодичні доповіді України про виконання положень Міжнародної конвенції з ліквідації усіх форм дискримінації. Окремо були, зокрема, відзначені зусилля нашої держави для вирішення проблем кримських татар, представників етнічних груп, депортованих у минулому через націоналні ознаки.

Проблеми депортованих

Без сумніву, це найболючіша проблема. Для здійснення заходів для облаштування депортованих осіб з Державного бюджету за період з 1997 по травень 1999 року було виділено 27,8 млн. Гривень. Біля 70% коштів було спрямовано на капітальне будівництво у місцях компактного проживання депортованих, решта – на будівництво і викуп житла для названої категорії людей. Значна частина була спрямована на соціально-культурні заходи коштів спрямовується на трансферти населенню – компенсації за проїзд і провіз багажу, матеріальну допомогу індивідуальним забудовникам і разову допомогу малозабезпеченим сім,ям.

Треба зазначити, що немало проблем, що пов,язані з облаштуванням депортованих, ускладнюється через відсутність законодавчої бази. Вагомим внеском в оздоровлення загальної ситуації могло б стати прийняття Закону України "Про реабілітацію та забезпечення прав осіб з числа національних меншин, які були репресовані та депортовані з території України", прект якого підготовлено і передано на розгляд Верховної Ради.

Окрім того, до ВР представлено проект Державної програми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар й осіб інших національностей, якою передбачено комплексне вирішення соціально-гуманітарних проблем, відродження і розвиток культури й освіти. Важливим є і той факт, що реалізація програми не потребує додаткового фінансування.

Слід відзначити, що цій сфері громадського життя особливу увагу приділяє Президент України. Його дійова позиція щодо рішення цих болючих проблем спирається на позиції широкого залучення до їх вирішення всього суспільства за безспосередньою й найактивнішою участю самих потерпілих від тоталітарного режиму народів.

Loading...

 
 

Цікаве