WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Принципи висування політичних лідерів в демократичному суспільстві визначає так звана антрепренерська система рекрутуваня лідерів.

Антрепренейська система характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників будь-яких суспільних груп претендувати на заняття лідерських позицій; невеликою кількістю інституціональних фільтрів - формальних вимог до потенційних лідерів; широким колам селекторату до якого фактично належать усі виборці країни, високою конкурентістю добору, гостротою суперництва на заняття керівних позицій, першочерговою значимістю особистих якостей, індивідуальної активності, умінням знайти підтримку широкої аудиторії.

Антрепренерська система у західних демократіях панує. Політичну активність більшість лідерів проявляє тут уже в молоді роки. Висунення на виборні партійні, а пізніше на державні посади відбувається звичайно після отримання диплому про вищу політичну або юридичну освіту. Партійна кар'єра стає обов'язковою ланкою у політичній кар'єрі державного діяча.

Отже, за умов цивілізованого змагання за право управління політичною сферою суспільства під політичним маркетингом розуміють сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання ринку влади та утримання контролю над ним.

Сутністю політичного маркетингу є вивчення існуючої та формування бажаної громадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації чи ідеї

4. .Критерії оцінки популярності та ефективності діяльності лідера в сучасній Україні

Критеріями оцінки популярності та фективності діяльності лідера в сучасній Україні є слідуючи питання: що конкретно той чи інший політик для економічного росту держави, для покращення благопочуття кожного конкретного громадянина та його вплив на імідж України на зовнішньому ринку.

5. основні риси сучасного політика .

Дуже важливим елементом ефективної політичної діяльності лідера є довіра, емоційна й практична підтримка лідера його прибічниками. Як свідчить політичний досвід, наявність довіри набагато збільшує можливості та ефективність діяльності політика. За таких умов люди охоче і без примусу беруть участь у реалізації запропонованої ним політичної лінії. За умов загальної довіри прорахунки лідера не дуже помічають, а помилки легко вибачають. Коли такий лідер раптом міняє політичний курс на інший, то це можуть розцінювати не як крах його попередніх задумів, а як гнучку політичну тактику та необхідний прагматизм.

Зовсім інша політична ситуація складається за браком або через утрату довіри до лідера з боку мас. Це часто відбувається через утрату лідером здатності гідно репрезентувати інтереси своїх прихильників і провал раніше проголошених намірів. За таких обставин політичний лідер стає об'єктом жорстокої критики і навіть глузування з боку різних політичних сил. У суспільному житті різні політичні угруповання вдаються до тактики протидії або й політичного виклику офіційній політиці. Це відбивається у виявах прихованої або відкритої ворожості як до самого лідера, так і до тієї політики, яку він проводить. У такій ситуації значно збільшується кількість порушень писаних та неписаних законів, виявів екстремізму та громадянської непокори, які можуть призвести до суспільних заворушень або навіть до громадянської війни.

Зазначимо також, що за тих самих соціальних умов, той самий клас або верства можуть висувати різних лідерів — конформістів, що "пливуть за течією", і нонконформістів, тобто тих, хто йде "проти течії", долаючи інерцію та опір.

Роль лідерів є особливо значною в переломні періоди розвитку, коли від них вимагається швидке прийняття рішень, здатність правильно зрозуміти конкретні завдання. Дуже поширеною є думка, що "сильний лідер" може вирішити всі проблеми. Справді,на якомусь етапі жорсткий, вимогливий лідер може підвищитйЯ ефективність управління групою, партією або державою.

6. Сутність і типологія політичних лідерів.

Лідер (англ. leader— вождь) — авторитетний член організації або малої групи, особливий вплив якого дозволяє йому відігравати істотну роль у соціальних процесах, ситуаціях. Лідер — особа, яка здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, що спрямована на задоволення інтересів даного суспільства. Багато дослідників лідерства спираються на типологію, яку розробив німецький соціолог і політолог М.Вебер. Він виокремлює три типи лідерства: 1) традиційне; 2) харизматичне; 3) раціонально-легальне. Традиційне лідерство — це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій (характерно в основному для "доіндустріального суспільства"). Традиційне лідерство базується на вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди, і ця влада зв'язана з традиційними нормами, на які посилається правитель, організовуючи свою діяльність. Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Широкі маси населення свято вірять у те, що такий лідер покликаний самим життям виконувати якусь виняткову місію, а тому вони бувають навіть фанатично віддані такій людині. Раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному житті політичного лідера через демократичні процедури виборів, обумовлених законом. У цьому випадку демократичним шляхом обраному лідеру надаються широкі (згідно з законом) повноваження, за зловживання й порушення яких він несе відповідальність перед виборцями. За стилем розрізняють авторитарне лідерство, що передбачає одноосібний вплив і грунтується на погрозі силою, та демократичне лідерство, яке дозволяє членам групи брати участь в управлінні її діяльністю і визначенні цілей. За видами виділяють формальне й неформальне лідерство. Формальний лідер зв'язаний зі встановленими правилами призначення керівника і передбачає функціональні відносини. Неформальний — виникає на основі особистих взаємин учасників.

7. Розрызнить поняття вождь вожак и лидер

ВОЖДЬ - 1) тип властних отношений, основанний на личной преданности персоне, обла-дающей верховной властью. В политике В. имеет место в идеологизированних, жестко центра-лизованних обществах и сушествует в виде иерархии учреждений власти корпоративного характера;

Исторически властние отношения "вождь - последователи" (вождизм) относятся х архаичннм социальним явленням, встречаюшимся на стадий обществ с доклассовими механизмами власти. Наибольшее развитие В. как институт власти получает в Африке и на Востоке, достигая наиболее зрелих форм в т.н. "восточном деспотизме".

С появлением капиталистических отношений В. исчезает как социальний институт и на Востоке, хотя существует как тип политической власти, требующей обязательнога участия всего населення в деятельности, направленной на достижение целей, стоящих перед обществом). Само общество отождествляется с государством и рассматривается в рамках идеологической доктрини как средство реализации конкретной идеи, символом которой является вождь (напр., идеи панисламизма или коммунистической мировой революции, тисячелетнего рейха и т.п.). Закон строится по разрешающему типу (т.е. запрещено все, что не разрешено конкретним нормативним актом) и не является единственним регулятивом социального поведения. Нормативи политического поведения создаются иерархией идеологических авторитетов, среди которих вождь - наивисший. Власть вождя в таких условиях безграничиа и бесконтрольна.

В политологии начиная с М. Вебера, политических руководителей делили

на три типа : традиционных, легальных и харизматических в зависимости

от того на чем основываются их претензии на власть ( авторитет ).

1. Традиционные лидеры ( вожди ) - опираются на вековые традиции ни у кого не вызывающие сомнений. ( Хонейни - Иран )

2. Легальные лидеры - должны получить власть законным путем. ( Буш,Миттеран, Ельцин )

3. Харизматические лидеры - они стоят осбняком, их власть ( скорее-

  • авторитет ) опираются не на внешнюю силу, а на некое необычное

личное качество, которое М. Вебер называет " Харизмой " ( в раннехристианской литературе этот термин обозначает " боговдохновленность " ).

Это качество не имеет четко выраженного содержания, но оно достаточно для того, чтобы у харизматического лидера были последователи, желающие вручить ему политическую власть. ( Жириновский, Томиньский -Польша, Ляфонтен - Германия )

Существуют четыре собирательных образа лидеров : " знаменосец ",

" служитель ", " торговец ", " пожарник ".

1. Лидер - ЗНАМЕНОСЕЦ—отличается собственным видением действительности, имеет цель, увлекает за собой людей, определяет характер происходящего, его темп,формирует политическую проблематику.

2. Лидер - СЛУЖИТЕЛЬ—выражает интересы своих приверженцев. Он действует от их имени, и задачи приверженцев являются для такого

лидера центральными.

3. Лидер - ТОРГОВЕЦ—основывает свои отношения с избирателями на способности убедить избирателей в своей стратегии, пойти на какие-то уступки, тем самым добиться поддержания своей политики.

Loading...

 
 

Цікаве