WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

8. Двопартійна система:

а)жесткая – все депутаты голосуют одинакаво б)гибкая – депутаты голосуют как хотят. 1)совершеная – основные партии на выборах получают более 80% голосов 2)несовершеная - основные партии на выборах получают менее 80% голосов и вынуждены идти на союзы.

11.. Політичні партії лівої орієнтації

(Прогресивные социалисты, Компартия, Социалистическая, Селянская). Цели: Возобновление админ-команд методов управления экономикой как это было при союзе; преостановление приватизации, частичная реприватизация и национализация; запрет на частную собственость и прежде всего на землю; Выступают за востановление СССР; Вхождение в СНГ; Отказ от сотрудничества с международными орг.; Предоставление равного статуса рус.яз. как и укр. яз.

9 .Політичні партії правої та правоцентриської орієнтації

Цели: построение независимого демократического гос-ва.; ускорение экономических реформ с акцентом на соц. защищеность населения; соединить принципы либерализма в экономике с идеалами и елементами соц. защищености в консерватизме; реформирование экономики с реформ в налоговой и бюджетных сферах. Методи достижения цели: а)национал-демократы: выступают за постепенные изменения, на первом месте демократические идеалы. б)национал-радикалы: выступают за радикальные изменеия, на первом месте национальные интересы. ( а)КОН, правые, УНА, ОУН, Укр. национал-социалист. партия. б) Правоценристы, Рух, ДПУ, Укр. республиканская партия, Хрестьянская, Либерально демократическая партия Укр.)

10. Політичні партії центриської спрямованості

Стремятся избежать пол. крайностей левизны и национализма (Аграрная,НДП, Либеральная партия Укр. Социал демократы, Зеленые, Реформы и порядок). Цели: Социальная защита и гос. обеспечение; Интернацианализм; Здоровый прагматизм по отношению участие Укр. в международных орг.; Отстаивание права собственности как первейшего и главнейшего условия деловой инициативы; Всяческая поддержка отечественого производителя.

12. Функції і методи груп тиску.

Fії: а)офіційне представництво б)розширення конфліктів в сусп. в)співробітництво активних громадян в пол. житті г)связующее звено между пол. и гражданами. Методи:а)воздействие на власть открытое и скрытое (закрытое) б)воздействие на партию стоящую у власти в)воздействие на общественное мнение

Групи тиску – організації, які створені для захисту інтересів та що тиснуть на органи держ. влади з метою домогтися від них рішень, що відповідають цим інтересам. Влада для них не самоціль, як для політ. партій. Функції: 1) це поєднуюче звено між політикою і народом; 2) сприяння активізації громадян в політ. житті; 3) засіб вирішення конфліктів; 4) функція офіційного представництва. Відкритий тиск – у вигляді інформування, концентрування, погроз чи шантажу. Зкритий тиск – використання особистих відносин. Організації, що здійснюють тиск, наз. ломбі. Типи тиску: тиск на владу; впливання на партії, що стоять у влади; впливання на суспільну думку ( страйки).

13. Типи груп тиску.

а)по принадлежности:кадровые,масовые,частные,общественные б)по установленым целям:группы интересов(материальные),группы предпринимателей, общество защиты прав потребителей, группы идей: конфессиональные, идеологические, группы по положению (молодежные, женские и т.д.), филосовские и пол.клубы

Групи тиску – організації, які створені для захисту інтересів та що тиснуть на органи держ. влади з метою домогтися від них рішень, що відповідають цим інтересам. Влада для них не самоціль, як для політ. партій. Типи груп тиску: 1) групи інтересів – свідоме об'єднання людей на грунті спільності потреб та інтересів, що прагне здійснювати вплив на владу заради відображення своїх інтересів; 2) групи ідей ( конфесійні – захищають суспільно-церковне та політ. інтереси; ідеологічні; групи по статусу – молодіжні організації, жіночі рухи; філософські та політ. клуби і т.д.

15. Партійні системи.

Надзвичайно важливою проблемою сьогоднішнього політичного життя всіх країн світу є співвідношення однопартійності та багатопартійності. Політичний досвід свідчить: однопартійність притаманна, як правило, політичному життю суспільства, де бракує розвинутої соціально-класової структури, функціонує відстала економіка, спостерігається низький рівень політичної культури більшості населення, а демократія перебуває в зародковому стані.

Як показала політична практика, головною вадою однопартійності є гальмування економічного й соціального розвитку суспільства.

Ось чому в сучасному світі в більшості держав функціонують багатопартійні політичні системи, бо саме такі є важливою умовою демократизації всіх сторін життя суспільства. Це найбільш розвинена форма політичного плюралізму, який віддзеркалює багатоманітність інтересів класів, соціальних груп та спільнот, що виявляються в політичній сфері.

Тема 7.

1-2. Сутність та структура політичної культури

Політична культура — це специфічний, історично і класове зумовлений продукт життєдіяльності людей, їхньої політичної творчості, що відображає процес освоєння класами, націями, іншими соціальними спільностями й індивідами політичних відносин. Через відтворення, передачу з покоління в покоління та засвоєння попереднього політичного досвіду політична культура виступає у суспільстві як засіб діяльності людей у сфері політики для реалізації своїх класових, національних та групових інтересів. У загальному розумінні політична культура— це культура політичного мислення і політичної діяльності, ступінь цивілізованості характеру і способів функціонування політичних інститутів, організації всього політичного життя у суспільстві. Термін "політична культура" має багато тлумачень: система переконань, вірувань та почуттів, які надають порядок і значущість політичному процесу і забезпечують прийняття основоположних правил, що спрямовують поведінку в політичній системі; система переконань про моделі політичної поведінки і політичні інститути; модель орієнтації і поведінки в політиці; сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, що торкаються взаємовідносин влади і громадян; ідеологічне, надбудовне явище, особливий різновид культури, якість, спосіб духовно-практичної діяльності і відносин, що забезпечують відбиття, закріплення й реалізацію докорінних класових і суспільних інтересів тощо. Ось чому політичну культуру можна визначити як зумовлений попереднім політичним досвідом певний рівень політичної свідомості людей у суспільстві, їхнє вміння використовувати набуті політичні знання в практичній діяльності, а також способи політичних дій і політичної поведінки індивідів або суспільних груп. Політична культура знаходить свій вияв у діяльності держави, політичних партій, політичних рухів, суспільних організацій, трудових колективів, окремих громадян, у демократії, конституції, в системі правових норм, у ставленні до них громадян держави.

4. Політичні субкультури.

У кожному суспільстві поряд із різними типами політ. культури існують політ. субкультури. Субкультури-сукупність політ. орієнтацій і моделей політ. поведінки, що хар-на для певних соціальних груп та регіонів. Кожна політ. субкультура включає і те загальне, що характеризує домінуючу в суспільстві політ. культуру, і те специфічне, що відрізняє дану субкультуру. Її особливості зумовлені відмінностями становища різних суспільних груп, відмінностями через етнічні, расові, релігійні, освітні та інші риси. Так, певні особливості притаманні політ. субкультурі жінок-схильність до підтримки партій і організацій консервативного напрямку, що зумовлюється обмеженням соціальних контактів жінок, звичкою наслідувати традиційні шаблони поведінки. Дуже специфічною є молодіжна політ. субкультура: перевага таких цінностей, як можливість спілкування і якість життя. Водночас для старших поколінь найбільшою цінністю залишається матеріальний достаток. Підтипи політ. субкультур: 1)тоталітарно-авторитарна; 2)адаптаційна (ухилення від показань заради збереження комфорту); 3)активістсько-демократична; 4)радикальна (екстремістська)-антилегітимність мислення

5. Політична соціалізація. Основні етапи та посередники

Політ. соціалізація – процес, в ході якого людина засвоює цінності, нормі та зразки поведінки, які дозволяють їй відповідати вимогам та очікуванням, що пред'являються до неї суспільством. Це необхідний елемент відтворення та збереження політ. системи, оскільки вона готує громадян до виконання політ. ролей. По суті це процес включення індивіда в політ. систему. 3 етапа: 1) доконвенціальний (відрізняється егоцентричністю та індивідуалістичністю сприйняття світу; під дією сім'ї у дитини формується свідомість); 2) конвенціальний ( шкільний період життя): індивід усвідомлює свій зв'язок із суспільством та політикою, придбає політ. знання; 3) постконвенціальний: формування власної критичної позиції, яка лежить в основі політ. поведінки, формується політ. особистість. Посередники, через яких здійснюється включення індивіда в політику: сім'я, дошкільні дитячі заклади, школа, вузи, первинні групи, політ. інститути, молодіжні організації, релігійні та суспільні об'єднання, засоби масової інформації.

Loading...

 
 

Цікаве