WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → США та ЄС: між співробітництвом та протистоянням - Реферат

США та ЄС: між співробітництвом та протистоянням - Реферат

У такій ситуації правлячі європейські кола поки що мають обмежені можливості для вибору геополітичної стратегії. У деяких аспектах спостерігається фактичне самовідсторонення від активної політичної лінії. У минулому десятиріччі це особливо рельєфно відбилося в політиці ЄС стосовно країн пострадянського простору, зокрема України. Вже зазначалося, що Європа програла відповідний раунд своєї політики, поступившися багато в чому США, які і в цьому напрямі діяли з притаманною їм агресивністю. Прорахунок Європи полягає насамперед у тому, що вона не лише мовчки погодилася, а й підтримувала запропоновану з-за океану модель системної трансформації країн, побудовану на принципах вашингтонського консенсусу, яка, - і це сьогодні всім зрозуміло, - не була конструктивною. Виправити ситуацію, що склалася, надзвичайно складно. Для цього треба насамперед визнати допущену помилку, що було би значущим не лише з політичної, а і з суто моральної точки зору. Слід враховувати перспективи і в такому аспекті: за відповідної політики економіка ЄС може найбільш вдало взаємодоповнюватися пострадянською.

Надзвичайно важливо й те, що епіцентр конструктивності у світовій політиці все помітніше переміщується зі США до Європи. Це породжує в європейців оптимізм та впевненість у своїх діях. Як заявив у ході візиту до Росії (квітень 2002 р.) прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, "ми хочемо, щоб у майбутньому було лише мирне змагання - Сполучених Штатів, з одного боку, і дуже сильного суб'єкта - Великої Європи, з іншого".

Маючи велетенський суспільний потенціал і багаторічний досвід конструктивної розбудови міждержавних відносин, країни Старого Світу спроможні певною мірою реалізувати ці ідеї, надавши тим самим світовому цивілізаційному процесу нових відчутних імпульсів.

Америка – суспільство із низьким природним приростом, поза тим, на відміну від європейців, американці традиційно не довіряють рішенням центральної влади. Недовіра зростатиме в міру того, як нові конфедерації міст побільшуватимуть власну компетенцію коштом Вашинґтона. Через це американці зберігатимуть негативне ставлення до будь-яких військових операцій, в яких мала б брати участь американська молодь, аж доки такі операції не зачеплять безпосередніх інтересів їхньої метрополії.

Світ прагне до двох речей, які неможливо поєднати: з одного боку усім хотілося б максимальної єдності, з іншого – якомога менше егоїстичної Америки. Проте річ у тому, що лише егоїстична Америка може допомогти у процесі світової інтеґрації, адже рештою світу ця країна цікавиться лише настільки, наскільки її власне суспільство ідентифікує себе зі світом.

Орест Семотюк у своїй статті "Новий світовий порядок – моделі, антимоделі, сценарії" пише, що світ в геополітичному відношенні може змінитися наступним шляхами:

Перша модель – США-центрична, однополярна. Автором її є Чарлз Краутгаммер. Незважаючи на те, що у світі існує багато другорядних держав, військовий чи економічний статус яких невизначений, є лише одна супердержава з економічним і військовим статусом – США. Відносна втрата могутності – не наслідок глобальних політично-економічних причин, вона зумовлена внутрішньоамериканськими і тому поправними причинами. Вирішальною є воля США бути світовою політичною і економічною потугою. Без США і їх ролі світового сторожа більшість сфер світової політики опанує хаос. Хоча ця монополярна структура світової системи є тимчасовою констеляцією, у перехідний період, як вважає Краутгаммер, все ж не існує альтернативи до домінуючої ролі США у світі.

Якщо перша модель ґрунтується на чіткій ієрархизації міжнародної системи, то друга, представлена іменем І.Валлєрштайна(про неї ми вже згадували вище), виходить із прогнозування подальшого розвитку конфлікту Північ-Північ у рамках Організації економічної співпраці і розвитку. І.Валлєрштайн вважає, що провідні держави світу поділяться на два табори-блоки між США, Японією і Китаєм як запіллям та ЕС із Східно-Центральною Европою і СНД як запіллям. Американсько-японське гравітаційне поле впливатиме також на увесь тихоокеанський регіон, включно із Латинською Америкою і Південною Африкою, а Європейський блок концентруватиме свій вплив на Африці. Спірною територією вважатимуться Середній Схід і Перська затока.

Третя модель – мультиполярна. Вихідною тут є теза про нестримну дифузію влади, яка не дозволяє окремій державі використовувати економічну і/або політичну владу, керуючись лише власними інтересами. Полюсами цієї системи є США, Японія, ЄС, СНД, Китай. Проте ця модель не враховує різні вихідні ситуації у згаданих країнах.

Четверта модель (Е.Равенейла) поглиблює тезу про дифузію влади, говорячи про загальну тенденцію до усамостійнення великих, середніх і невеликих держав. Концентрація влади і гравітаційні центри тут не згадуються, натомість йдеться про поступову ліквідацію і занепад світових ієрархічних структур.

Проте, варто сказати, що жодна із цих моделей не відповідає реаліям. Світ вже не одно полярний.

Як бачимо, існує безліч можливих сценаріїв розвитку ситуації, але очевидним є те, що протистояння між США та ЄС буде продовжуватись та розвиватись. І я просто переконаний, що Європа вийде переможцем. Можливо даний висновок є занадто різким, але це моя позиція.

Україна також є частинкою Європи. І ми теж повинні бути зацікавленими у посиленні Європи.

Можливо, українським керманичам варто переглянути своє сліпе бажання КУДИСЬ вступити: чи в НАТО, чи в ЄС, чи то в російське болото.

Можливо нам потрібно вперше за шістнадцять років незалежносі виробити загальнонаціональну стратегію розвитку і перестати одночасно рухатись в трьох напрямках.

Можливо, що після протистояння США – ЄС з'явиться протистояння ЄС та України, чи щось схоже.

Можливо Роберт Каплан (або хтось інший – це не важливо) напише статтю "Чи проіснує УКРАЇНА до 2050 року?".

Список використаної літератури:

  1. Дюрозель, Жан-Батіст. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів/ Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорєлової, В. Чайковського. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2005.- 903 с.

  1. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій. "Поліс" № 1, 1994, с. 34.

  1. Проблеми міжнародної безпеки. Аналітичний огляд. К., квітень 2002 рік.

  1. Європейський ландшафт безпеки у ХХІ столітті. Виступ Б.Тарасюка на семінарі "Роль України в європейській безпеці ХХІ століття" (м.Тернопіль)

  1. К.Доннеллі "ЄВРОПЕЙСЬКА БЕЗПЕКА: НОВІ ВИКЛИКИ ТА ВІДПОВІДІ". (доступно з http://www.niisp.gov.ua)

  1. Незалежний Культурологічний Часопис "Ї" ( http://www.ji.lviv.ua ) :

- Роберт Каплан "Чи проіснують Сполучені Штати Америки до 2050 року?" (R.Kaplan, 2000);

- Орест Семотюк "Новий світовий порядок – моделі, антимоделі, сценарії" (О.Семотюк, 2000).

Loading...

 
 

Цікаве