WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → США та ЄС: між співробітництвом та протистоянням - Реферат

США та ЄС: між співробітництвом та протистоянням - Реферат

Реферат на тему:

США та ЄС: між співробітництвомта протистоянням

ПЛАН

1) Геополітична ситуація у світі.

2) Співробітництво між США та ЄС:

а) військове співробітництво та система безпеки;

б) проблеми співробітництва.

3) Утворення трансатлантичної "тріщини".

4) Перспективи розвитку ситуації;

5) Роль України.

Ми звикли, що коли США та ЄС згадують в одному реченні, то неодмінно як партнерів та друзів, що "західний світ" єдиний та неподільний, і що ми, зі сходу (хоч і Європи), будь-якими засобами повинні якщо не вступити то хоча б наблизитись до "заходу". Та чи все так ідеально у відносинах між двома частинками "західного світу" - між США та ЄС ? !

Непрямолінійними й досить непростими для осмислення, принаймні громадськістю України, завжди були взаємовідносини США та Європи. Було би великим спрощенням вважати, що перетворення США на єдину наддержаву та їхня одноосібна гегемонія викликають суто позитивні емоції європейської спільноти.

Якщо вірити словам Бориса Тарасюка про геополітичну ситуацію в Європі, то безумовно світ стане свідком продовження суперництва Європейського Союзу і США на європейському континенті.

З одного боку сферою протистояння залишаться торговельно-економічні відносини. Торгові війни, які на сьогодні відбуваються між США і ЄС, будуть продовжуватись і надалі.

З іншого боку, триватимуть суперечки щодо трактування ролі і внеску США і країн Західної Європи щодо підтримки стабільності та безпеки на європейському континенті. США будуть продовжувати закидати європейцям з приводу того, що ті витрачають надто малу кількість ресурсів на оборону та захист. З іншого боку, європейці нарощуватимуть власні ініціативи щодо самостійного підтримання безпеки в Європі.

Таким чином, на європейському континенті, з одного боку, будуть набувати все більшого значення оборонні та безпекові ініціативи в Західній Європі (Спільна зовнішня і безпекова політика, Європейська безпекова і оборонна інціатива, Єврокорпус). З іншого боку, зростатиме роль НАТО, яка поступово перетворюватиметься з органу колективної оборони в орган колективної безпеки.

І. Валлєрштайн вважає, що провідні держави світу поділяться на два табори-блоки між США, Японією з одного боку та ЄС із Східно-Центральною Європою і СНД з іншого. Американсько-Японське гравітаційне поле впливатиме також на увесь тихоокеанський реґіон, включно із Латинською Америкою і Південною Африкою, а Європейський блок концентруватиме свій вплив на Африці. Спірною територією вважатимуться Середній Схід і Перська затока.

Реальною є перспектива поступового розмежування трьох світових центрів – США, Японії та ЄС і посилення боротьби між ними за економічне домінування.

Та щоб зрозуміти всю суть стосунків між США та ЄС потрібно поступово проаналізувати як сферу співробітництва, так і протистояння. Але не слід вважати, що існує якась явна конфронтація між Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Між ними існує досить плідна співпраця. Ми не будемо детально зупинятись на економічному партнерстві, це не є темою дослідження. Розглянемо краще політичне співробітництво, а саме його військову сферу, оборону та безпеку.

Доля стосунків між США та Західною Європою вирішилась під час та після Другої Світової війни. Вступ США в війну, післявоєнна розбудова Європи, план Маршала – ось ключові категорії які характеризують післявоєнні відносини двох світових центрів. Але найголовнішою була, є і буде військова співпраця. У квітні 1949 утворився найбільший військовий блок – НАТО, який дещо в трансформованому вигляді існує і досі. Це стало найбільш консолідуючим фактором у відносинах між Старим та Новим Світом. І Україна як частинка "Совєцкого монстра" теж посприяла цій консолідації. Адже, що таке НАТО? (NATO)? Чому цю абревіатуру в нас не перекладали? Тому що НАТО це – блок держав які уклали Північно-Атлантичний Оборонний договір. І все! Це не агресор, як примушували думати в СРСР.

Співпраця США та Європи в НАТО була відносно стабільною і характеризувалась в найпершу чергу спільною боротьбою проти комуністичної загрози. Але ця співпраця була не рівномірною, вирішальний вплив на політику НАТО мали Сполучені Штати.

Та згодом зміцнілі Європейські держави почали противитись домінуванню США у НАТО. Історія знає багато таких прикладів: від політики голізму до утворення європейських збройних сил.

Історія свідчить, що приблизно кожні 50 років світ зазнає революційних змін – змін парадигми – в характері збройних конфліктів, спровокованих соціальними, технологічними та іншими зовнішніми чинниками. Цьому є багато прикладів: розвиток ефективної призовної армії протягом Наполеонівських війн (з 1800 р.), запровадження швидкострільної стрілецької зброї в середині XIX століття, індустріалізація військового виробництва та розвиток відповідної інфраструктури перед Першою світовою війною, розвиток ядерної зброї та глобальних систем її доставки під час та відразу після Другої світової війни.

Нині, можливо, ми знаходимося посередині такої "революційної" зміни, започаткованої драматичними подіями останніх років з епіцентром 11 вересня 2001 року. Основні чинники, що спричинили цей процес, на мій погляд, такі:

  • новий глобальний баланс сил, що сформувався після закінчення "холодної" війни, та його причинний вплив на геостратегічну роль держав;

  • швидкий розвиток технологій;

  • зміни щодо використання збройних сил у західних суспільствах.

Так, дійсно, політика країн-учасниць НАТО під час "холодної" війни була прогнозованою і визначалася спільною боротьбою проти зовнішнього ворога. Але вона змінилася після розпаду Радянської Імперії, після зникнення зовнішньої загрози як фактора консолідації.

Після зникнення біполярного світу утворився не однополярний як дехто вважає, а багатополярний світ. І це видно не з прихованих тенденцій, а з реальних дій та висловлювань керівництва більшості країн Західної Європи. Як приклад можна навести різке засудження дій США щодо Афганістану (2001р.) та Іраку.

Та все ж НАТО існує досі і задля збереження єдності в західному світі, йде активний процес розробки нової теорії зовнішньої загрози. Утворюється нове розуміння колективної безпеки.

Визначальними чиниками, що мають величезний вплив на сферу безпеки, є:

  • неконтрольоване розповсюдження зброї;

  • розрив, що збільшується між бідними та заможними країнами;

  • інформаційна революція.

Досить швидко ми перейшли від "холодної" війни до "гарячого" миру. Ми стали свідками істотної зміни того, що нині становить безпеку.

Десятиліття тому термін "безпека" був синонімом терміна "оборона". Схід та Захід зіткнулися із загрозою Третьої світової війни. Загроза була спільною, і відповіддю на неї стали численні військові бази у континентальних країнах, масова мобілізація та призовна військова служба. Загроза ґрунтувалася на засадах оборони за допомогою звичайних військових сил і засобів і підкріплювалася ядерною зброєю. Безпека перетворилась на військову могутність.

Нині безпека – це більш ніж військова міць. Оскільки безпека підтримує свою військову важливість, її забезпечення гарантується ефективною спільною атакою, труднощі та витрати на яку передали першість попередженню криз чи конфліктів. З іншого боку, безпека стала набагато ширшою проблемою. Для більшості європейських та євроатлантичних країн безпека нині вимірюється не військовими термінами, а загрози безпеці не мають військового характеру. Ці загрози становлять нелегітимні уряди, корупція, організована злочинність, незахищеність кордонів, незаконна торгівля (зброєю, наркотиками, людьми), контрабанда, нелегальна міграція, етнічні та релігійні конфлікти, виробництво зброї масового знищення, нестача природних ресурсів (наприклад, води) і, звичайно, тероризм.

Loading...

 
 

Цікаве