WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Глобальні проблеми сучачності в світовій політиці - Курсова робота

Глобальні проблеми сучачності в світовій політиці - Курсова робота

По-третє, значущiсть геополiтики як науки зростає з посиленням ролi людської культури, в тому числi полiтичної, формуванням нового свiтогляду, поширенням полiтичного та iдеологiчного плюралiзму, утвердженням унiверсальних загальнолюдських принципiв i цiнностей. Iсторичний досвiд двох "гарячих" свiтових воєн, довготривалої "холодної", накопичення зброї масового знищення спричинили трансформацiю геополiтичного мислення в напрямi гуманiзму. І хоча у свiтi ще вiдбуваються локальнi конфлiкти, зростає загроза тероризму, людство поступово вiдходить вiд крайнощiв глобального масштабу. В тих країнах, якi здобули нещодавно суверенiтет i можливiсть самостiйно проводити свою зовнiшню полiтику, вкорiнюсться геополiтичне свiтосприйняття, котре не має нiчого спiльного iз завоюваннями та гегемонiзмом. По-четверте, природно-географiчнi чинники для суб'ектiв свiтової полiтики набувають дедалi бiльшого значення з огляду загострення глобальних проблем людства, зокрема екологічної кризи.

Термін „геополітика" наповнюється новим більш гуманістичним змістом. Це дає змогу більш об'єктивно простежити всю складність і багатоманітність взаємозв'язків суспільства з навколишнім географічним середовищем.

Розділ 2. Моделі глобального розвитку С. Ханнінгтона та О. Панаріна

Послідовники й учні Ніколаса Спайкмена активно розвивають і коригують атлантистську лінію в геополітиці. Серед них політолог Д. Мейніто, який значну увагу приділив культурно-функціональному аналізові в геополітиці, відомий учений і політик (екс-держсекретар США Генрі Кісінджер), який від часу двополюсного світу (СРСР— США) вважав, що стратегія США полягає в об'єднанні розрізнених берегових зон в одне ціле, що дасть змогу атлантистам мати повний контроль над Євразією, СРСР. Це одне ціле має охоплювати ті "берегові сектори", які зберігали нейтралітет або тяжіли до Євразії. Доктрина Кісінджера пропонувала США використовувати метод "батога і пряника": В'єтнаму — війна, Китаю — співробітництво зі США; підтримка режиму шахиншаха Ірану, націоналістичних рухів в Україні та Прибалтиці тощо. Ідеї Г. Кісінджера тісно пов'язувалися з доктриною ядерного стримування США і НАТО.

У 90-х роках геополітпчна думка на Заході розділилася на дві течії: "неоатлантизм" Семусля Хантінгтона і "кінець-історії" Френсіса Фукуями.

1993 р. американський політолог, професор Гарвардського університету й директор інституту стратегічних досліджень Хантінгтон опублікував статтю „Зіткнення цивілізацій" , а в 1996р. книгу „Зіткнення цивілізацій і перебудова світового ладу". Лейдьмотив концепції С. Ханнінгтона : якщо 20ст було століттям протистояння ідеологій (це стверджує і Фуку яма), то XXI ст. позначене зіткненням цивілізацій і релігій Історія людства повертається до історії цивілізацій. Учений вбачає роль США в новому світовому "устрої у сталій міжнародній зверхності Сполучених Штатів що є важливою для добробуту й безпеки американців і для майбутньої свободи, демократії, відкритих економік і міжнародного порядку Землі. Водночас С. Хантінггон стверджує: „Захід унікальний, але не універсальний". Заходові слід відмовитися від ілюзії щодо своєї універсальності, інтересам Заходу не прислуговуються безладні втручання в суперечки інших народів. Відповідальність за стримування і розв'язання місцевих конфліктів має лежати на країнах-лідерах тієї цивілізації, яка домінує в певному регіоні. В епоху поліцентризму відповідальність Заходу полягає у збереженні власних інтересів, а не у розв'язанні конфліктів, які не мають жодних вигод для Заходу.

С. Хантінггон стверджує, що стратегічна перемога атлантистів над євразійцями не є цивілізаційною. Західна ідеологія взяла гору тимчасово, її перемога підніме на поверхню глибинні культурні шари Сходу: посилиться вплив релігійних чинників, зокрема ісламу й православ'я, буддизму, конфуціанства та індуїзму. В недалекому майбутньому заявлять про себе слов'яноправослална, конфуціанська (китайська), японська, латиноамериканська й, можливо, африканська цивілізації. Цей чинник знову створює умови для протистояння Заходу і Сходу. С. Хантінггон прогнозує, що наступна світова війна, якщо така виникне, буде війною між цивілізаціями. Щоб їй запобігти, необхідно набагато глибше осягати елементи спільності та відмінності між цивілізаціями, вчитися співіснувати одне-з одним.

С. Хантінгтон, вважає, що сучасна геополітична модель світу є гібридом одно- і багатополюсної системиз однією над державою (США) і кількома великими державами, куди входять німецько-французький кондомініум в Європі, Росія в Євразії, Китай та Японія (потенційно) в Східній Азії, Індія у Південній Азії, Іран у Південно-Західній Азії, Бразилія в Латинській Америці, ПАР і Нігерія в Африці. Далі С. Хантінгтон розміщує регіональні держави другого рівня, чиї інтереси часто суперечать могутнішим регіональним державам: Велика Британія - відносно Франції і Німеччини, Україна – відносно Росії, ПівденнаКорея – відносно Японії, Пакистан – відносно Індії, Саудівська Аравія – відносно Іраку та Аргентина – відносно Бразилії.

Останнім часом у центрі уваги інтелектуальної і політичної еліти перебуває феномен глобального світу. Політологи, економісти, культурологи та філософи активно осмислюють усі ті наслідки, які випливають з сьогоднішнього процесу глобалізації. Дослідження та вивчення процесів глобалізації в українськії та російській політичній думці можна знайти у працях К. С. Гаджиева, 0. С. Панаріна, А. Л. Костіна, В. Паламарчука, 0. Литвиненка та ін. Критеріями та предметом вивчення політичної глобалізації стають: територія, загальний історичний досвід і причини виникнення проблем та шляхи їх вирішення, а також майбутнє людства.

Сьогодні, на думку 0. С. Панаріна, ми стоїмо перед загрозою втрати єдиної загальнолюдської перспективи, розколу людського роду на пристосовану до життя культурну расу і непристосовану. До останньої групи, як виявилося, належить більшість населення планети. Цей розкол світу вже зараз працює як швидкодіючий вибуховий механізм руйнування нашої планетарної цивілізації, від солідарності і довіри до безжалісного соціал-дарвіністського вибору, до війни всіх проти всіх.[ 15]

РОЗДІЛ 3 Геополітичне місце України

Україна, за лічені дні 1991 року, стала учасником і суб'єктом великої геополітичної гри кінця ХХ століття. Її стратегічна роль різко зросла з огляду на державний статус, міжнародний авторитет, незалежницьку політичну позицію в перші роки побудови державності та складні процеси, що відбувалися в регіоні.

Якщо виходити з власних національних інтересів, а не з інтересів США, Росії, ЄС, інших країн чи груп і об'єднань країн, то Україну насамперед слід поставити у центр її власного всесвіту (дивись карту 1) і відмовитись від периферійного, провінційного окраїнного мислення: за такого підходу можна зазначити, що Україну оточують і концентричні кола першого, другого і третього порядку.

До кола першого порядкувходять сусідні з Україною країни; до кола другого порядку — сусідні регіони; до кола третього порядку належить весь світ.

Формально, Україна, уклавши серію двосторонніх договорів про дружбу і співробітництво з усімакраїнами першого кола, зміцнила свою безпеку, територіальну цілісність та політичну незалежність.

Однак, аналізуючи ситуацію України в колі першого порядку, неважко помітити, що країна сьогодні стиснута двома півколами, які належать до принципово різних політико-економічних світів: з одного боку, зі сходу і півночі Україна межує з Росією та Білоруссю, із заходу і частково з південного заходу — з країнами-членами НАТО та ЄС (Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія). Іншими словами, Україна опинилася в буферній зоні, у сфері зіткнення інтересів Наднаціональної Мегакоаліції і Росії— євразійської держави, яка бажає відновити свою могутність наддержави і, найімовірніше, через деякий час спробує кинути виклик НМК, незважаючи на всі сучасні загравання з США, ЄС та НАТО.

Loading...

 
 

Цікаве