WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → НАТО. Що таке НАТО - Реферат

НАТО. Що таке НАТО - Реферат

Усі ці принципи застосовуються у відносинах між державами-членами Альянсу. Але той самий дух добровільної співпраці, поваги до національної незалежності та прийняття рішень шляхом консенсусу пронизує двосторонні та багатосторонні зв'язки між НАТО й країнами-партнерами.

Хто ухвалює рішення ?

Найважливішим органом, що приймає рішення, є Північноатлантична рада. Це, перш за все, політичний форум, у рамках якого представники усіх країн-членів обговорюють політичні або практичні питання. Це єдиний орган, утворений Північноатлантичним договором. Він несе відповідальність за всі рішення Альянсу. Його засідання проводяться на різних рівнях іноді за участю послів кожної країни, іноді за участю міністрів закордонних справ чи оборони або прем'єр-міністрів і глав держав. Та незалежно від рівня представництва його рішення мають однакову вагу і відбивають думки кожного уряду. Як правило, Рада збирається для обговорення питань, що зачіпають спільні інтереси або вимагають колективних рішень. Утім, не існує жодних обмежень щодо тем, які можна включити до порядку денною. Кожна країна вправі поставити вимогу про скликання засідання Ради, коли виникає серйозна справа, яку, на її думку, Альянс повинен розглянути. Комітет військового планування проводить засідання на рівні міністрів або послів для обговорення питань, пов'язаних із плануванням колективної оборони.

Перед Радою та Комітетом військового планування несуть відповідальність немало підпорядкованих їм комітетів, члени яких також представляють країни-учасниці. Вони обговорюють конкретні аспекти політики та надають Раді рекомендації, які використовуються при ухваленні остаточних рішень. Що стосується програм співробітництва, то згадані комітети проводять регулярні зустрічі представниками країн-партнерів у рамках Ради євроатлантичного партнерства і "Партнерства заради миру". Ряд комітетів спрямовують свою увагу на питання, пов'язані з роботою інших органів, - Постійної спільної ради НАТО-Росія, Комісії НАТО-УкраЇна і Групи середземноморського співробітництва, заснованих для здійснення сумісного нагляду за спільними проектами або заходами, які організовані в контексті двосторонніх відносин з НАТО.

Як приймаються рішення?

В основі діяльності Альянсу - відданість усіх його членів узятим на себе зобов'язанням, а також ідеї практичної взаємовигідної співпраці. Їхня безпека єдина і неподільна. Політична солідарність складає сутність НАТО. Вона осягається у щоденній роботі в політичній, військовій та інших сферах. Однак це не означає, що відсутній грунт для незгод. Часто окремі країни-учасниці мають помітні розходження у поглядах. Альянс не є однорідним монолітом. Передбачається, що його члени, зібравшись за столом Ради НАТО, будуть готові роз'яснити і захистити свою позицію з будь-якого обговорюваного питання. При цьому мається на увазі, що в ході консультацій усі держави докладуть максимальних зусиль, аби увійти у становище своїх союзників і знайти прийнятне для кожного рішення. Консультації між НАТО та його партнерами базуються на тих же засадах - на бажанні співпрацювати, брати до уваги занепокоєння обох сторін і шукати спільних рішень.

Отже, консультації є вельми важливою частиною процесу прийняття рішень в НАТО. Вони набувають різних форм. Найпростіша з них - це звичайний обмін інформацією і думками. Уряди також надають відомості про рішення або дії, які вони вже ухвалили і здійснили чи мають незабаром ухвалити і здійснити і які прямо чи опосередковано зачіпають інтереси інших членів Альянсу. Іноді консультації набувають форм завчасного попередження про майбутні заходи або рішення урядів. Таким чином, союзникам надається можливість їх схвалити або висловитися з їхнього приводу. Під консультаціями розуміються і дискусії з мстою досягнення консенсусу щодо майбутнього політичного курсу і заходів, яких слід вжити на його підтримку. Нарешті, консультації покликані допомогти країнам-учасницям дійти до взаємоприйнятних домовленостей щодо колективних рішень або дій Альянсу в цілому.

Це безупинний процес. Оскільки представники усіх країн-членів НАТО розміщуються в одній штаб-квартирі у Брюсселі, консультації між національними делегатами організовуються - на прохання одного з них або за ініціативою Генерального секретаря НАТО - без зволікань. Таким чином проводяться (при потребі - у вельми стислі строки) глибокі дискусії за участю представників усіх зацікавлених країн, які діють відповідно до інструкцій, отриманих віл своїх урядів. Цей механізм консультацій постійно і всебічно використовується. Окрім того, тривалий досвід співпраці, в основі якої лежать спільні процедури і домовленості щодо колективної оборони та спільного використання об'єктів і устаткування, стає у великій пригоді тим країнам-членам, котрі воліють скористатися цим досвідом під час подій, в які Альянс як такий не залучений. Чимало дипломатичних місій та офіцерів зв'язку країн-партнерів розміщуються у тих же будинках, де мають свої представництва держави-члени НАТО. Це теж полегшує спілкування та сприяє налагодженню контактів.

Оскільки політичні консультації є важливою ланкою в управлінні кризовими ситуаціями, вони часто асоціюються з періодами напруги та суперечностей. Тож не дивно, що увага громадськості прикута до тих моментів, що викликають розходження серед країн-учасниць. За цих обставин консультації в рамках Альянсу покликані нагадати їм про основоположну мету, що їх об'єднує, не обмежуючи їхнього права самостійно визначати свої національні інтереси. Водночас консультації - це просто елемент заведеного порядку. Вони допомагають країнам-членам вивчити можливості для досягнення згоди та виробити розраховану на перспективу політику, що матиме вплив на Альянс в цілому. Для прикладу можна навести обговорення ініціатив з контролю над озброєннями та роззброєнням і вироблення спільної позиції на переговорах у рамках міжнародних форумів, де розглядаються згадані питання.

Хоча порозуміння є передумовою спільних дій, його нікому не можна накинути. Неминуче виникають ситуації, за яких сторонам, незважаючи на консультації, не вдасться через розходження у вимогах і сприйнятті національних інтересів дійти згоди - принаймні, у ближчій перспективі. За таких обставин політичні консультації набувають іще більшої ваги. Вони дозволяють роз'яснити і обговорити розбіжні погляди таким чином, аби уберегти єдність союзників на тлі їхніх спільних цілей та завдань і цілісність структур Альянсу. Жодну країну не примушують діяти або виносити ухвали проти її волі. Ось чому навіть під час серйозних спорів ні одна держава-учасниця не ставить під сумнів доцільність свого членства в Альянсі. Партнерські зв'язки з іншими країнами теж розвиваються на суто добровільних засадах. А консультаційні механізми, що діють у рамках партнерства, використовуються для розв'язання існуючих проблем.

Принципи консенсусу і загальної згоди

Консультації мають на меті ухвалення рішень на основі консенсусу або збігу думок. У НАТО не існує процедури голосування. Погодившись виносити свої ухвали шляхом консенсусу, члени Альянсу поєднали вигоду від привнесення своїх поглядів і досвіду у процес прийняття рішень із заходами, що дозволяють, їм - за відповідних обставин - удаватися до оперативних і рішучих колективних дій. Щоб згадана система спрацювала, країни-учасниці повинні повністю зрозуміти позиції одна одної, скільки б це не вимагало часу й терпіння. А тому всім зацікавленим державам вкрай необхідно призвичаїтися до регулярного обміну інформацією та щоденних консультацій. Таким чином, вони можуть (при потребі - вельми швидко) зібратися на спільне засідання, вже знаючи, що непокоїть їхніх союзників. Інколи спроби врегулювати розбіжності між ними завершуються невдачею, але загалом дух компромісу забезпечує спільні дії, за якими стоять повновагі рішення, підтримані всіма урядами. Ухваливши рішення, всі зацікавлені члени Альянсу тим самим виявляють готовність, не вагаючись, повністю втілити його у життя. У разі гострих публічних дискусій з приводу важливих питань - а вони трапляються нерідко - непопулярні рішення або ухвали, пов'язані з суперництвом кількох сторін за виділення коштів, набувають додаткової сили і ваги. Ті ж самі методи досягнення міждержавного консенсусу застосовуються при ухваленні спільних рішень щодо співпраці Альянсу з країнами-партнерами.

Парламентська співпраця

Альянс - це міжурядова організація. Уряд кожної країни-члена НАТО несе відповідальність перед своїм парламентом. А відтак підтримка цілей Альянсу з боку вільно обраних парламентарів має надзвичайно важливе значення. Північноатлантична асамблея є міжпарламентським форумом країн-членів Альянсу. Він збирає європейських і північноамериканських законодавців для обговорення і розгляду питань, що викликають взаємний інтерес і занепокоєння. Повністю незалежна від НАТО, Асамблея є сполучною ланкою між національними парламентами і Альянсом, що заохочує уряди зважати на проблеми, що постають перед Альянсом, при розробці національного законодавства. Асамблея також постійно нагадує про те, що міжурядові рішення, ухвалені в рамках Альянсу, підлягають затвердженню на політичному рівні - в демократично обраних парламентах згідно з конституційними процедурами. Північноатлантична асамблея підтримує активні контакти з парламентами країн-партнерів, представники яких беруть участь у дискусіях і обмінах думками, що відбуваються під час її засідань.

Loading...

 
 

Цікаве