WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Виборчі технології - Реферат

Виборчі технології - Реферат

9. Технологія ставки на проблеми передбачає розгортання передвиборних і виборчих кампаній на основі акцентування уваги на головних проблемах, які перешкоджають руху в майбутнє, гальмують демократичні та економічні процеси, національний чи регіональний розвиток, можуть призвести до втрати незалежності, спричиняють погіршення здоров'я й дієздатності людей. Такими проблемами можуть бути : екологія, наркоманія, мовне питання, злочинність, безробіття, вавілля чиновників, бідність.

10. Технологія опозиційності – доцільно поєднані підходи, принципи, форми, алгоритми, моделі, методи і способи, об'єднані установками критики існуючої влади, блокування її активних дій, ініціатив, підходів, обвинувачення в неспроможності ефективно управляти суспільством. А також протиставлення їй своїх шляхів і програми дій. ЇЇ використовують як окремі політики, так і партії. А Владу завжди є за що критикувати й звинувачувати, особливо в перехідний період. До того ж, у суспільстві завжди є політичне, соціальне, економічне, а знасить і психологічне підгрунття до сприймання опозиційності як боротьби за права громадян.

11. Комбінова технологія – поєднує різні технології та підходи, конфігурація яких змінюється в залежності від особливостей кампанії, а також індивідуальних смаків амого менеджера.

Вибори 2002

В Україні використання політичних технологій перетворює виборчу кампанію на штучну інформаційну війну між учасниками виборчого марафону. Зокрема, під час парламентської кампанії 2002 р. мешканці України могли спостерігати безпрецедентно негативну кампанію проти одного з учасників виборів – Блоку "Наша Україна". Ця інформаційна кампанія була також найдорожчою на всьому пострадянському просторі. Арсенал інформаційних атак був доволі широкий від розповсюдження недостовірної інформації, стимулювання негативного ставлення жителів Росії й Сходу України.

У політичних кампаніях все частіше використовуються методи, що впливають на психіку людини. Застосовувались різні форми і методи маніпуляції : технології умовчування, викривлення фактів, "навішування ярликів", прямої цензури.

Побудови віртуальних цінностей та іміджі є одним із головних завдань використання ЗМІК у виборчому процесі. Тут головний акцент робиться на формуванні віртуальних цінностях і боротьба із віртуальними проблемами.

Часто використовується імітація боротьби між реальними і віртуальним конкурентам, яка звичайно закінчується перемогою останнього. Так, у кампанії 2002 року була розіграна віртуальна боротьба "Віктор Медведчук проти Віктора Ющенко". Підконтрольні ЗМІК партії СДПУ(о) активно розігрували цю боротьбу, незважаючи на те, що на той час реальне співвідношення рейтингів довіри виборців 6-7 % Медведчука і 24-30% Ющенко було неспіврозмірне.

Говорячи про ті вибори важко не згадати таку виборчу технологію як темник.

Те́мник— закрита директива керівництву українських ЗМІ, яка містить детальні інструкції щодо того, яким чином треба висвітлювати в новинах політичні події в Україні. Назва "темник" походить від початкової назви цього документу: "Темы недели" (рос.)

Закриті директиви, які згодом отримали назву "темник", з'явились восени 2001 року в період підготовки до парламентської виборчої кампанії 2002 р. на декількох українських каналах, близько пов'язаних з партією СДПУ(О). Незважаючи на те, що від журналістів сподівались виконання наданих "рекомендацій", вони все ж таки намагались подавати збалансовану картину політичних подій, не побоюючись наслідків.

Починаючи з літа 2002 р. така практика поширилась на інші українські телеканали. Це сталось невдовзі після призначення В.Медведчука керівником президентської адміністрації та створення в її структурі в середині 2002 р. "Головного управління інформаційної політики". Поширенням практики розсилки темників на всі національні канали справа не обмежилась: редактори і журналісти відзначали посилення тиску і зростання примусу щодо дотримання "рекомендацій", які вони містили.

В цей період керівництво телеканалів все частіше отримувало дзвінки з президентської адміністрації з вимогами щодо виконання вказівок і погрозами наслідків для каналу в цілому та його окремих співробітників. В результаті такого тиску редактори стали не тільки встановлювати політичні рамки, але й уважно відслідковувати зміст програм новин, вже зі свого боку чинячи тиск на журналістів. Журналісти відзначали збіг розширення сфери впливу темників та посилення тиску ззовні з підготовкою опозиції до акцій протесту з першими кроками провідних українських політиків в напрямку президентських виборів 2004 р.

Вибори 2004

Такої атаки піару Україна ще не знала. Наша президентська кампанія-2004 увійшла в енциклопедію найбрудніших кампаній Європи. Були і 25-і кадри, і замах на життя кандидата, і публічні приниження, і застосування цілого арсеналу „важких" піар-ходів, на які б не зважилися західноєвропейські спеціалісти. Пропонуємо аналіз найпоширеніших маніпуляцій, застосованих до виборців.

Цікаво, що саме на цих перегонах уперше українська опозиція показали зубки, а не була в ролі кандидата для биття. Тож піарщики грали не в одні ворота, як могло здатися ще навесні − ми мали запеклий бій двох команд політтехнологів, рівноцінних за кваліфікацією. Звідси і деяка „стервозність" виборчих кампаній двох важковагових опонентів, серед яких, треба визнати, провладний на відміну від Кучми-1999 пішов набагато далі в піарі.

Хід перший: мрій про мене, мрій

Коли логіці бракує образів, вона кличе на підмогу фантазію. Піарщики до неї ставляться з особливим трепетом. Вони знають: саме з уяви народжуються мрії. І в цьому плані добре попотіли піарщики Ющенка − зіграли на народних мріях щось конче міняти в цьому житті. Ствердження "Знаю, вірю, можемо" виявилося цілком достатнім, аби його автор став уособленням цієї самої мрії. З Януковичем було важче − мало хто мріє про президента з паскудним минулим. Зате багато хто мріє (особливо пролетарські регіони) про твердий кулак і міцне слівце.

Хід другий: геть правду!

Аби домогтися від людини "потрібної" поведінки, піарщикам одного з кандидатів позаріз треба було спотворитиуявлення про дійсність. Приклад − бігборди в Донецьку, де Ющенка одягнули в есесівську форму. Або свіжіший: у Східній Україні Майдан змальовували як зборище обкурених студентів, яким заплатили гроші. Як наслідок, перелякані люди ринули в ПіСУАР (Південно-Східну Українську Автономну Республіку). Це можна порівняти з черв'ячком. Для окуня він − смачний харч, але черв'ячок на гачку з харча перетворюється на смерть. Але окунь про це не знає − у нього спотворене уявлення про черв'ячка. Фінал відомий − виграє той, хто обдурить окуня.

Хоча слово „обдурити" піарщики замінюють на „замовчати". Янукович замовчував (не брехав!) про кримінальне минуле, кількамільярдний кредит, узятий в Європи, та припинення надбавок до пенсій одразу після виборів, а Ющенко − про олігархічну природу своєї команди та скасування деяких пільг під час свого премєрства. Мовчання − золото.

Хід третій: хай живе другорядне!

Згадаймо, як працює ілюзіоніст. Він закочує рукави і показує долоні. Ми стежимо за цим і не помічаємо, що ж відбувається насправді в цей час. Піарщики діють аналогічно. Їх завдання − сконцентрувати увагу на чомусь непотрібному, тоді як основне перевести в ранг дріб'язкового. Так довгий час Ющенко ніяк не міг "збити" опонентів із теми його отруєння. Вони зумисне затягували цю тему, аби виборці не помічали основнішого − які ідеї несе Ющенко та що він обіцяє. Піарщики Януковича уникали розмов про дві судимості свого кандидата і соціальні невдачі його уряду, намагаючись ці теми зробити другорядними, хоча вони такими не були.

Loading...

 
 

Цікаве