WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Парадокси толерантністі - Реферат

Парадокси толерантністі - Реферат

Реферат на тему:

Парадокси толерантністі

Толерантність доцільно розглядати як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами - індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях" [1]. Вважається, що поява терміна "толерантність" у політичній теорії та практиці характерна перш за все, для сучасності. Адже, переживши за минуле століття, дві світові війни, незлічену кількість громадянських воєн, геноцид та безліч конфліктів, люди усвідомили те, наскільки важливо жити у світі мирному і віддавати перевагу встановленню дружніх та доброзичливих відносин.

Щоправда, політика деяких держав ставить під сумнів бажання багатьох народів. У своєму прагненні до "істеричного панування світом" нехтуються основні права і свободи громадян (і не завжди своєї країни).

Російські вчені пропонують вважати толерантністю визнання легітимності законних, а також таких інтересів, які не суперечать моралі інтересів іншого і відкритість по відношенню до його досвіду, готовність до діалогу й до розширення власного досвіду в даному випадку [2].

Мир, заснований на принципах толерантності це:

  • атрибут високоморального життя людства;

  • доброта, гуманність, повага до іншої людини, іншої країни, до іншої культури, це живий і щирий інтерес до іншого (людини, країни, цивілізації);

  • розширення власних інтелектуальних та моральних горизонтів, вихід за межі індивідуального і колективного егоїзму та нарцисизму;

  • накопичення та інтеграція всього найкращого із багатовікового досвіду людських інтерсуб'єктивних та інтернаціональних відносин;

  • взаємна повага та інтерес однієї цивілізації до іншої, а не "зіткнення цивілізацій" (термін С. Хантінгтона);

  • стан, коли кожна цивілізація "дивиться" як в дзеркало в іншу цивілізацію, щоб краще роздивитися і зрозуміти саму себе, щоб збагатити себе знанням іншого, контактами з іншими, щоб бачити в іншій цивілізації не небезпеку, а нову можливість розширення співробітництва, взаємного розвитку, оскільки цивілізації не альтернативні, а скоріше, взаємодоповнювані [3].

Толерантне мислення вважають найбільш відповідним сучасному етапу світової цивілізації, а тому культуру толерантності треба плекати і виховувати, долаючи традиції вікової інтолерантності, традиційного протиставлення "ми" (тобто, хороші) - "вони" (тобто, погані).

Таке протиставлення, знайоме багатьом з нас, ще з радянських часів, коли "ми" - це сумлінні члени партії, а "вони" - противники, або ж "вороги народу". До речі, цей нав'язаний стереотип, певною мірою, пояснює своєрідну маргіналізацію суспільством проблеми толерантності. Коли більшість запитує себе: "а чому я повинен когось любити чи поважати?". Тому-то культура толерантності і повинна саме виховуватися, щоб, певною мірою, позбутися категоричності отого "повинен". Ніхто, зрештою, не повинен і нікому не винен, але чому б ні?

Треба враховувати, що толерантність не безмежна. Її не можна розглядати у площині байдужості, нехтуванні моральних чи політичних оцінок, бажанні відгородитися від оцінок взагалі, пасивної згоди з усім чи соціальної пасивності.

Одним із парадоксів толерантності є вимога дотримуватися її по відношенню до морально неприйнятної поведінки. Цей парадокс показує, що в моральній сфері толерантність виглядає, як заклик не застосовувати насилля по відношенню до морально неприйнятного. Але ж мораль загальнозначуща, тому й виникає незрозумілість з приводу того, яку дію, в конкретному випадку, вважати моральною, а яку не моральною, що буде толерантним, а що інтолерантним?

Зрештою, дослідники погоджуються з тим, що толерантність не завжди можлива у якості позитивної цінності і, що вона не може бути абсолютизована [4]. До того ж, толерантність не є універсальною категорією: "терпимість до інаковості не є позачасовою категорією та біосоціальною характеристикою людини і суспільства. Це є набута і свідомо культивована особистісна установка та колективна позиція" [5].

Треба враховувати і те, що терпимість, як одна із граней толерантності є чеснотою, перш за все, індивідуальною. Чи може вона стати чеснотою політичною? Так, за умови, що буде сприяти "функціонуванню механізмів демократії та мирного вирішення конфліктів" [6].

Толерантність, власне, і покликана запобігати виникненню різного роду конфліктів. Її треба сприймати не лише як цінність, а й як дієвий інструмент вирішення різного роду конфліктів. І завдання кожної держави, яка прагне дотримуватися таких принципів у своїй політиці - це вироблення механізму втілення у практичне життя толерантних цінностей, які не повинні обмежитися викладенням на папері чи проголошенням у промові; не нехтувати ідеєю запровадження полікультурної освіти і розробляти спеціальні навчальні плани, для можливого втілення цих ідей на практиці.

У всесвітньо відомій Нобелівській промові, видатний французький письменник і філософ-екзистенціаліст Альбер Камю сказав, що "кожному поколінню притаманно вважати себе покликаними переробити світ" і говорив про те, що його покоління давно усвідомило те, що необхідно зробити все можливе для того, щоб світ не зникнув.

І мабуть, одна з найважливіших задач, нашого століття, зробите все можливе, щоб сьогоднішнє підростаюче покоління, а відтак і майбутнє, усвідомили це.

Література

  1. Політологічний енциклопедичний словник Упорядник В. П. Горбатенко; За ред.. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Ґенеза, 2004. - С. 661

  2. Культура толерантности: опыт дипломатии для решения современных управленческих проблем. Учебное пособие / Г. К. Ашин, Г. И. Волкова, В. С. Глаголев и др. Под редакцией И. Г. Тюлина. - М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет), 2004. - С. 178

  3. Тишков В. А. О толерантности / Толерантность и согласие. Материалы международной конференции "Толерантность, взаимопонимание и согласие" - М.: ИЭА РАН, 1997. - С. 20

  4. Чичановский А. А. Толерантность в условиях постсоветского информационного пространства Толерантность и согласие. Материалы международной конференции "Толерантность, взаимопонимание и согласие" - М.: ИЭА РАН, 1997. - С. 247.

Loading...

 
 

Цікаве