WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми та перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій в умовах реформування громадянського суспільства в Україні - Реферат

Проблеми та перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій в умовах реформування громадянського суспільства в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми та перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій в умовах реформування громадянського суспільства в Україні

Громадянське суспільство - це система координат, де всі питання вирішуються консенсусом і де „навіть найслабший голос буде почуто й враховано при прийнятті рішення".[1] Воно утворюється в наслідок самоорганізації громадян для захисту та реалізації різноманітних інтересів і прав людини, що виявляється у створенні ними відповідних інститутів і організацій, яка забезпечує поєднання індивідуального і спільного інтересу. Самоорганізація громадян є однією з необхідних умов та ознакою сформованості громадянського суспільства. Як вважають дослідники спроможність населення країни до самоорганізації виступає принциповою ознакою, за якою можна судити про можливість розвитку громадянського суспільства в цій країні.[2]

Демократія тісно пов'язана з існуванням енергійного громадянського суспільства, яке впливає на процес прийняття рішень у країні. Сучасне українське громадянське суспільство характеризується нерозвиненістю громадської активності і, як наслідок, слабкістю громадських організацій, особливо правозахисних, а також проблемами укріплення їх ролі в соціумі та їх незначним впливом на державу. Втім, саме громадські організації мають виконувати функцію об'єднання, консолідації громадян, суспільства, держави; виступати інструментом досягнення індивідуальних, колективних та державних цілей; ініціювання вдосконалення суспільного життя.

В науковому середовищі та серед активістів громадського сектору протягом останніх років зросло розуміння того, що громадські організації, особливо в тих країнах, де демократичні традиції менш розвинуті, не можуть самостійно гарантувати успіх різноманітних ініціатив, започаткованих „третім сектором". Невеликі за розміром, роздроблені громадські організації часто не в змозі ефективно впливати на процеси вироблення політики у сферах своєї діяльності. Вони легко підпадають під вплив різноманітних приватних інтересів або під авторитарний контроль державних чиновників. Гостра дискусія про роль та місце громадянського суспільства залишається актуальним питанням. Виходячи саме з таких реалій стану громадянських організацій як інститутів громадянського суспільства в середовищі суспільно активних громадян зростає розуміння необхідності активної кооперації між громадськими організаціями та політичними партіями.

По-перше, громадські організації та політичні партії не можуть співіснувати паралельно. Громадські структури, з одного боку, є включеними у структуру політичної системи або виступають у ролі суб'єкта чи об'єкта політики, з іншого боку, влада має прерогативу політизувати будь-яку проблему чи громадську структуру. Так, наприклад, невелику громаду представників етнічної меншини можна зробити об'єктом етнічної політики: створити відповідне управління, виділити кошти на духовні потреби, стимулювати їх етнічну свідомість. [3] Формалізовані громадські структури прагнуть стати суб'єктами політичного процесу, соціального партнерства брати участь у засіданні координаційних рад, мати представників у парламенті і з цією метою „політизуватимуть" свої особливі потреби та інтереси. Таким чином, громадська організація отримує необхідний ресурс для вирішення своїх проблем, а політична партія залучається підтримкою для перемоги у виборчому процесі.

По-друге, співробітництво між громадськими організаціями і політичними партіями фактично досить природне, оскільки вони є об'єднаннями громадян. У цьому відношенні об'єднання їх зусиль, на засадах певних принципів, могло б бути надзвичайно корисним для зміцнення громадянського суспільства. Недержавні організації (НДО) мають здійснювати суттєвий вплив на методи діяльності політичних партій, а саме: - безпосередньо взаємодіяти з політиками, які належать до політичних партій, з питань, що турбують НДО; - спиратися на ЗМІ у донесенні питань, що хвилюють НДО, до політичних партій; - консультувати політичні партії при виробленні останніми власної політики і програм; - мати механізм регулярних консультацій з партійними діячами; - залучатися до лобістської діяльності на рівні центральних і місцевих органів законодавчої влади. [4]

Так, лобізм здатен забезпечити легітимний вплив певних суб'єктів громадянського суспільства на державну владу. Втім, треба пам'ятати, що державна політика, вимагає відповідного рівня компетенції суб'єктів політичного процесу, так як направлена на узгодження стратегій та програм розвитку для всієї країни. Саме тому, в процедурах залучення громадськості мають бути присутні експерти, підібрані владою для вирішення проблеми, які погоджують свої рекомендації з представниками громадськості.

Крім того, мають бути створені аналітичні центри, які будуть надавати політичним партіям експертну оцінку та інформацію з політичних питань, а також виробляти ідеї для партійних політичних програм і політичних ініціатив. Втім проблемою залишається кадровий склад таких центрів, розбіжності в поглядах та практичних рекомендаціях експертів, якість наукових рекомендацій, рівень громадянської компетенції та політичної культури громадянського суспільства. На думку директора програм з розвитку громадянського суспільства Фонду „Європа ХХІ" Галини Усатенко перед аналітичними центрами сьогодні постають нові завдання - „професіоналізм не лише на рівні самих досліджень та узагальнення результатів, але й на рівні подачі цієї інформації". [5]

По-третє, культура суспільства і громадянське виховання ще одна галузь, у якій громадські організації і політичні партії можуть ефективно співпрацювати. Адже, громадські організації через аналітичні центри не лише зможуть надавати допомогу і консультативні послуги політичним партіям з різних питань, а й допомагати політичним партіям у „визначенні і вихованні керівників громадськості" з питань лідерства, навичок спілкування тощо. [6] Рівень культури українських політиків сьогодні достатньо низький, відтак громадськість має взяти на себе вирішення цього питання - виховувати лідерів.

По-четверте, не секрет, що коли наближаються вибори, частина громадських організацій, які навіть близько не мають у своїх статутних цілях підтримки якоїсь політичної партії, йдуть, агітують, активно працюють, підключаються. Це більш схоже на заробляння грошей по-суті. Крім того, існують громадські організації, що входять до партій або є молодіжним крилом партій. Саме тому, ведучі мову про громадські організації, треба чітко розрізняти: організації, які формально є громадськими, а реально їх діяльність політична, та громадські організації, які, спеціалізуючись на своїй діяльності, перетворюються поступово на бізнесові структури. Необхідне реальне, справжнє розмежування політичних партій та громадських організацій, щоб останні могли створити потужний та могутній „третій сектор", який є невід'ємним інститутом громадянського суспільства.

Зважаючи на викладене вище, громадські організації мають відігравати суттєву роль у втіленні принципів демократичного правління через заохочення до участі у політичних процесах; беручи участь у політичному просвітництві; виступаючи за звітність й прозорість політичного процесу; викриваючи корупцію серед політиків; забезпечуючи справедливість та відкритість виборчого процесу.

Література:

  1. Розвиток громадянського суспільства в Україні. - К., 2002, С. 48

  2. Гражданськое общество в России: западня парадигма и российская реальность. Под ред. Холодковского К.Г. - М., 1996, С. 19

  3. Панцир С. Політична система та громадянське суспільство: протистояння чи співіснування? //Проблеми й перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій. - К., 2002, С. 11-12

  4. Процик О. Зробимо потреби громадянського суспільства почутими: проблеми та перспективи співпраці НДО з політичними партіями //Проблеми й перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій. - К., 2002, С. 7

  5. Корені трави - 2. Участь громадськості у формуванні політики. В 2-х ч. Част. 1. - К., Фонд Європа ХХІ, 2004, -С. 25

  6. Ботан І. Співробітництво між неурядовими організаціями та політичними партіями. //Проблеми й перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій. - К., 2002, С. 45-46.

Loading...

 
 

Цікаве