WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний огляд Великобританії. - Реферат

Політичний огляд Великобританії. - Реферат

1,5% на рік. Англійські підприємці стали на шлях прискореної концентрації виробництва і капіталу, технічного прогресу, пошуку нових ринків і колоніальної експансії. У промисловості відбувалися структурні зміни: важка промисловість витісняла легку, в традиційних галузях застосовувалися сучасні технології, з'являлися нові галузі промисловості, відкривалися нові шахти, видобуток вугілля збільшився удвічі, але невпинно зростала його собівартість. Подібні процеси відбувалися і в текстильній промисловості. Відкриття нових ринків збуту стимулювало розвиток текстильного району Ланкашир. Однак собівартістьпродукції була високою, а технічне пере-оснащення проводилося повільно.
Швидкими темпами розвивалося машинобудування. З'являлися нові галузі - автомобілебудування, електротехнічна й хімічна промисловість. На початку XX ст. виникли могутні концерни у військовій промисловості - Віккерса і Армстрон-га. У 1908 р. було створено англо-іранську компанію з видобутку нафти. Новітні технічні досягнення впроваджувалися у суднобудуванні, яке стало головною галуззю промисловості Великобританії. У 1889 р. було прийнято закон про флот, згідно з яким різко зросли витрати на його розвиток. Великобританія всіляко намагалася утримати свою морську монополію, вбачаючи в цьому основу економічного процвітання й політичного панування в світі.
Зросли темпи концентрації виробництва і капіталу в суднобудуванні, на залізничному транспорті, в хімічній промисловості, машинобудуванні, виплавці сталі тощо. Менша інтенсивність цих процесів була характерна для вугільної і текстильної промисловості. З'явилися трести в легкій промисло-вості - тютюновій, соляній, миловарінні та ін. До того ж англійські монополії були неміцними, поступалися масштабами німецьким і американським.
Частка Великобританії у світовому експорті постійно зменшувалася, хоча вона залишалася найбільшим експортером, зростала конкуренція її товарам. Ввіз продукції і сировини з інших країн перевищив вивіз промислової продукції (вугілля, текстильних виробів, морських суден, машин тощо).
Втрачаючи промислову монополію, Великобританія проводила активну колоніальну політику, завершуючи територіальний поділ світу. Нові ринки збуту в колоніях давали можливість утримати провідні позиції в експорті традиційних галузей англійської промисловості. В Австралію та Африку ви-возилася більша частина англійського одягу і взуття, в Індію - половина текстильних виробів. Колонії залишалися головними постачальниками продовольства й сировини в метрополію. Бавовна надходила з Єгипту та Індії, мідь - з Південної Африки та Австралії, кольорові метали - з Малайї, ліс - з Канади. У колонії вкладався англійський капітал. Він вико-ристовувався для будівництва залізниць, видобутку корисних копалин, утримання збройних сил тощо.
Колоніальна політика
Колоніальна політика відігравала важливу роль у політичному житті Англії. З XIX ст. Англія мала колонії в Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Вест-Індії, Західній і Південній Африці (Капська колонія і Натал), зміцнювався її вплив у Східній Африці. В економічну залежність від Англії потрапив Єгипет. У державах Близького і Середнього Сходу, на територіях, прилеглих до Індійської імперії, в Тихому океані, на Далекому Сході, в Малайзії Великобританія мала опорні пункти і бази для воєнно-морського флоту. Міцні позиції займав англійський капітал у Латинській Америці. В 1885 р. було проголошено англійський протекторат над територією Бечуана-ленд поблизу Німецької Південно-Західної Африки. Золоті й алмазні копальні Трансваалю потрапили під контроль фінансової групи Ротшильдів. У східній частині Африки Великобританія отримала Уганду і Кенію. Згодом британські колонізатори встановили контроль за територією Сомалі. Активною була політика Великобританії в Китаї, де їй належала половина всіх капіталовкладень у китайські залізниці.
Висунувши проект створення безперервної лінії англійських володінь від Каїра до Кейптауна, англійські колонізатори почали завоювання незалежних Трансваалю і Оранжевої республіки, багатих на поклади золота й алмазів. Ці республіки були населені білими вихідцями з Голландії - бурами, яких у боротьбі з англійцями підтримували німці. Після низки провокацій у 1899 р. бури почали воєнні дії проти англійських військ, розташованих у прикордонних районах. Регулярні англійські війська завдавали бурам поразок і врешті захопили їхню столицю. Однак війна тривала до 1902 р., оскільки бури вдалися до партизанської боротьби.
Англійський уряд змушений був задовольнити потреби білого населення і надав завойованим територіям права домініонів - самоуправляючих частин Британської імперії з власними урядами і парламентами, які спільно з метрополією вирішували найважливіші стратегічні питання. У 1910 р. бурські республіки були об'єднані у Південно-Африканський союз.
Ірландське питання
На початку XX ст. невирішеним залишалося ірландське питання, що загострилося у 80-90-х роках минулого століття. Ірландське суспільство зосередилось на боротьбі за самоуправління (гомруль) всередині Британської імперії. Парламент декілька разів відхиляв законопроект про гомруль, і радикальна ірландська інтелігенція вирішила боротися за повну самостійність Ірландії. Очолила боротьбу "партія шинн фейн", яка ставила за мету створення національного ірландського уряду.
У 1912 р. ліберальний уряд виніс на розгляд у парламенті білль про гомруль, який передбачав створення ірландського парламенту і місцевих органів влади зі збереженням урядової влади в руках англійського намісника. Палата лордів двічі відхилила законопроект, і протягом двох років, поки він розглядався, консерватори зуміли активізувати анти ірландські настрої в Ольстері - найбільш розвиненій частині Північної Ірландії, населеній переважно англійцями і шотландцями. На відміну від ірландців-католиків, вони були протестантами і заявили, що не допустять переходу Ольстера під управління ірландського парламенту. Створювалися багатотисячні загони волонтерів, які відкрито готувалися до бойових дій. У відповідь формувалися озброєні загони в Ірландії. Назрівала громадянська війна. Англійські військові підтримували протестантів Ольстера.
У вересні 1914 р. уряд лібералів і палати общин втретє прийняли закон про гомруль, але виключили Ольстер із сфери його дії. Набрання законом чинності відкладалося до закінчення Першої світової війни.
Loading...

 
 

Цікаве