WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Реалізація політики Угорщини щодо вступу в НАТО. Інтеграція Угорщини до ЄС - Курсова робота

Реалізація політики Угорщини щодо вступу в НАТО. Інтеграція Угорщини до ЄС - Курсова робота

активізували їх діяльність щодо вступу в НАТО.
Угорщина, яка розташована у центральній частині Європи, постійно перебувала в епіцентрі протистояння між Сходом і Заходом. Протягом 1989-1991рр. на етапі демонтажу комуністичної системи, відразу після закінчення виведення радянських військ з її території йшлося про статус Угорщини як нейтральної держави. Але різке загострення становища у Південно-Східній Європі (криза в колишній Югославії, напружені стосунки з Румунією та Словаччиною), змушує Угорщину взяти курс на вступ до НАТО [51. с.13-15].
У відношенні членства в НАТО були прийняті наступні кроки: у 1990 році тодішній генеральний секретар НАТО Манфред Вьорнер заявив у ході Лондонського самміту НАТО : "Ми дивимся на СРСР і країни Східної Європи як на своїх потенціальних партнерів і можливих друзів". Це послужило своєрідним сигналом для країн даного регіону активізувати євроатлантичний напрямок своєї зовнішньої політики, шукати нові форми співробітництва і шляхи інтеграції у вище названі структури [86].
У 1991 році в Римі на листопадовій зустрічі країн членів НАТО була створена Рада північноатлантичного співробітництва, діяльність якої давала можливість країнам Східної Європи ближче познайомитись з функціонуванням НАТО і разом з НАТО обговорити питання регіональної безпеки і співробітництва у Європі. На цій зустрічі країн-членів Північноатлантичного альянсу Угорщина разом з Польщею та Чеською Республікою отримала запрошення до НАТО [86].
Слід відмітити, що Угорщина приймала з 1991 року активну участь у співпраці з НАТО, а саме: угорські спеціалісти були присутні при роботі всіх базових комісій НАТО, 8 лютого голова МЗС Угорщини Геза Єсенські підписав угоду "Партнерство заради миру" (PFP), в якій йшлося про різні напрямки співробітництва країн Центральної та Східної Європи з НАТО, а вже 15 листопада 1991 року Міністр оборони Дєрдь Келеті і Міністр закордонних справ Ласло Ковач підписали робочу програму двостороннього співробітництва Угорщини і НАТО [57].
Після закінчення "холодної війни" керівники НАТО в ході Брюссельської зустрічі, яка відбулася в січні 1994 року, заявили, що очікують розширення НАТО і будуть всіляко сприяти цьому. Угорщина продовжує свою співпрацю з НАТО. У 1995 році в Будапешті була проведена сесія Євроатлантичної Ассамблеї, в горах Баконь пройшли штабні навчання при участі 16 країн-членів НАТО "Cooperative light - 95", була затверджена програма участі Угорщини в діяльності IFOR. У 1996 році угорський підрозділ IFOR (416 чоловік, дислокація - в Окуначах) переходить під юрисдикцію оперативного командування НАТО, в районі Сольнока проведені повітряні маневри "Cooperative light - 96" [45].
У зв'язку з початком конфліктів на Балканах НАТО приступило до проведення ряду миротворчих операцій у цьому регіоні. Угорщина забезпечувала повітряний коридор авіації НАТО (літаки "AWACS" ВВС НАТО здійснювали патрулювання з метою контролю за виконанням заборони на польоти в Боснії) і займалися тиловим забезпеченням сил альянсу [73].
Третього червня 1996 року в ході наради міністрів закордонних справ країн-членів НАТО і ЗЕС і Берліні було прийнято рішення про створення загальновійськових бойових з'єднань (CJTF) і почалося їх формування. Така співпраця Угорщини з Північноатлантичним альянсом дала позитивний результат. Вже на початку 1997 року НАТО приймає рішення запросити Угорщину, Чехію і Польщу приєднатися до альянсу. Така позиція НАТО була зумовлена географічним розташуванням цих держав, які розміщені у самому центрі Європейського континенту. Із вступом цих трьох держав у альянс НАТО отримувало можливість посилити свій вплив у країнах Східної Європи та сприяти забезпеченню миру на континенті.
Обстановка, яка склалася в Угорщини напередодні вступу країни до Північноатлантичного альянсу, зумовила уряд провести референдум, на якому було виставлене запитання: "Чи підтримуєте ви вступ до НАТО?". За результатами голосування: 85,3% (3,3 млн. чол.) висловилися за вступ до НАТО [62]. Такий високий відсоток позитивних відповідей пояснюється тим, що Міністерство Закордонних Справ за дорученням уряду розробило "комунікаційну стратегію", згідно з якою здійснювалася відповідна інформаційно-роз'яснювальна робота серед населення. При цьому фінансувалися відповідні міроприємства: газетні статті, телевізійні передачі, вікторини в школах і т. ін.
Дев'ятого лютого 1998 року 96% депутатів Державних зборів проголосували за прийняття закону про приєднання країни до НАТО, а наступного дня він був підписаний президентом.
На Мадридському самміту 8-9 липня 1997 року одним із основних питань включених у порядок денний ще в грудні 1996 року було питання про розширення НАТО за рахунок прийому нових членів-країн Центрально-Східної Європи. У грудні 1997р. у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі міністри закордонних справ 16 країн-учасниць альянсу, а також країн-кандидатів підписали протокол про вступ до НАТО [49].
Вже 12 березня 1999р. голова МЗС Угорської Республіки Янош Мартоні разом із своїми колегами з Чехії та Польщі в місті Індепенденс (штат Міссурі, США) депонує документ про вступ Угорщини в НАТО. Угорщина стає офіційним членом Альянсу [86].
Через два тижні після формального вступу Польщі, Чехії, Угорщини в НАТО, цей військово-політичний союз вперше за свою 50-літню історію провів збройну акцію проти суверенної держави - Югославії.
Напередодні НАТОвської акції проти Югославії у Белграді були викликані у Міністерство Закордонних Справ посли п'яти держав, які межують з Югославією, в тому числі і посол Угорщини. Їм було зроблене попередження, що в тому випадку, якщо вони підтримають акцію Альянсу, це поставить під загрозу політичні відношення цих країн з Югославією, а також поставить під загрозу їх безпеку. Що стосується конкретно Угорщини, то на кордоні з Сербією розміщена АЕС ПАКШ, і у випадку воєнних дій наслідки можуть бути дуже трагічними. На території північної Сербії проживає велика угорська діаспора і якщо розпочнеться війна, буде проведена значна мобілізація цієї національної меншини в Югославії. Може виникнути ситуація коли угорці воюватимуть проти угорців [46].
У квітні 1999р. виникла конфліктна ситуація на кордоні Угорщини і Югославії. Суть конфлікту полягала в тому, що Будапешт не допускав російський гуманітарний вантаж у Югославію. Виникає питання - Чому? Тому, що в цей час ішла підготовка вторгнення сухопутних військ НАТО в Югославію через територію Угорщини [46].
Спеціальний план сухопутної операції НАТО був розроблений до найменших деталей, а саме навіть з маршрутами руху бронетанкових колон західного військового альянсу по дорогах Угорщини, ліг на стіл 36-літнього угорського прем'єра Віктора Орбана в середині квітня. Незадовго до цього, 30 березня, тобто через тиждень після початку бомбардування Югославії, колишній держсекретар США Г. Кіссінджер у журналі "Ньюсуік", заявив, що НАТО повинно розглянути питання позалученню до військової операції у Югославії сухопутних частин. Через п'ять днів - 4 квітня, газета "Санді Таймс", написала, що Пентагон і Міністерство
Loading...

 
 

Цікаве