WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний режим: поняття і типологія. Політичний режим в Україні: реальність і перспективи - Курсова робота

Політичний режим: поняття і типологія. Політичний режим в Україні: реальність і перспективи - Курсова робота

підґрунтя
демократичної влади, за державну підтримку соціальне пригноблених груп і
прошарків, за відкрите суспільство; 2) ліберально-демократичні теорії,
зорієнтовані на обмеження компетенції й сфери діяльності держави, на
невтручання й у справи громадянського суспільства, а також на створення для
неї "системи стримувань", на поділ влади, на пріоритет прав особистості над
правами держави, на індивідуальну свободу як відсутність обмежень.
Отже, традиційно демократія передбачає різні моделі політичного
правління. Українсько-швейцарський учений Богдан Гаврилішин у книзі "Віхи у
майбутнє" (1990 р.) визначає моделі демократичного правління. Це:
1. Безпосередня демократія, коли члени суспільства безпосередньо
беруть участь у розробці політичних рішень, прийнятті законів або
знаходженні консенсусу між протилежними інтересами членів свого
співтовариства.
2. Представницька демократія, коли члени співтовариства залишаються
джерелом влади й мають право ухвалювати рішення, але реалізують це право
через обраних ними представників. Обгрунтуванням цієї моделі є те, що дуже
важко зібрати разом усіх членів співтовариства в одному місці для їх
безпосередньої участі у розробці законів або прийнятті управлінських
рішень. Розв'язком цієї проблеми є система виборних представників, котрі як
делегати своїх виборців повинні відстоювати їхні інтереси.
3. Конституційна демократія, коли владу здійснюють виборні
представники, проте ця влада обмежена конституцією, яка встановлює межі
законів і повноважень, захищає права меншин і громадян. Потреба в
конституції очевидна, хоч вона рідше є замінником законності, ніж її
підвалиною.
4. Соціальна, або економічна демократія - головна мета якої - швидше
послаблення соціально-економічних протиріч, ніж гарантів рівності
можливостей, рівності перед законом або головних індивідуальних свобод.
Інший провідний принцип цієї моделі - безпосереднє залучення до ухвалення
економічних рішень тих, хто бере участь у виборчому процесі.
5. Тоталітарна демократія - це гранична форма прояву економічної
демократії. Вона грунтується на таких ідеях: економічні умови життя людини
- вирішальний чинник ЇЇ політичного та соціального статусу; необхідною
умовою політичної рівності є економічна рівність; концентрація влади в
руках диктатора або олігархії є умовою, обов'язковою для забезпечення
економічної рівності.
Проте, на думку ученого, ця класифікація не є достатньою для розуміння
сутності політичного правління або політичного режиму, понад те, вона є
дискусійною. Є сенс подискутувати з цього приводу на семінарському занятті.
Симптоматично, що у середині XX ст. в американській політології
пролунало: демократія - це не спосіб правління, нехай більшості,
зацікавлених груп або ще когось, а передусім спосіб визначення того, хто
правитиме й - у загальній площині - з якими цілями. Відповіддю на запитання
"Хто правитиме?" є форми демократичних політичних режимів; а відповіддю на
запитання "З якими цілями?" - набір принципів демократії, вироблений у ході
її історичного розвитку.
Демократичний політичний режим звичайно пов'язаний з республіканською формою держави.
Перша демократична форма політичного режиму - президентське
республіканське правління, яку відзначає сильна інтегруюча й координуюча
влада президента, наділеного широкими повноваженнями (він очолює виконавчу
владу - уряд, має право домінуючої участі у доборі глави уряду і його
членів, має право законодавчої ініціативи, є головнокомандуючим збройними
силами країни, має особливі повноваження на випадок надзвичайних обставин),
але однозначно підпорядкованого конституції, закону. При президентському
республіканському правлінні, згідно з конституцією, верховна влада належить
президентові, якого обирають на певний термін і який не може бути
відкликаний або переобраний достроково без наявності обставин, передбачених
конституцією.
Іншою демократичною формою політичного режиму є парламентське
республіканське правління. Тут верховна влада належить парламентові -
виборному законодавчому органу, який формує уряд, обирає прем'єр-міністра,
як правило, і президента; він має право й відкликати їх. За умов
парламентської форми правління виконавча влада розділена так:
представницькі державні функції виконує переважно президент, а виконавча
влада належить прем'єр-міністру (канцлеру). Уряд має можливість
законодавчої ініціативи і право вето на видання законів.
Ще однією демократичною формою політичного режиму є змішана, яка
поєднує риси, функції парламентського та президентського правління.
Президент при цьому може бути обраний на прямих виборах, впливати на
розподіл ключових посад в уряді, мати більшість прихильників своєї політики
у парламенті. Уряд залежить як від президента, так і від парламенту, але
формується лише останнім.
Однак, незалежно від зазначених форм демократичних режимів, головний
метод у межах їх панування - принцип демократизму, який передбачає:
рівноправність суб'єктів суспільних відносин; мажоритарність - право
більшості; захист прав меншості; право на опозицію; запобігання державному
свавіллю, законодавче обмеження впливу окремих носіїв влади; культуру
консенсусу.
Засадовими чинниками демократичного політичного режиму є: юридична й
фактична гарантія прав людини та громадянина; суверенність особистості;
плюралізм соціального й політичного життя; пріоритетна роль громадянського
суспільства й правової держави; створення органів влади шляхом змагальних
відкритих виборів; легітимність влади; реалізація принципу поділу влади;
наявність багатопартійної системи й політичної конкуренції;
інституціалізація конфліктів, забезпечення законності їх урегулювання;
консенсус між головними суспільними структурами; базова єдність
суспільства, спільна зацікавленість громадян у збереженні соціальної
організації; високий рівень професійних й моральнісних якостей лідера.
Проте не варто ототожнювати демократію із втіленням усіх сподівань,
здійснення яких прагне людина. Демократія не тільки має переваги, а й може
стати "тиранією більшості", переродитися на диктатуру парламенту або
парламентської більшості. Сильна влада - загалом потрібна, а надто у період
становлення, але й вона може перетворитися на авторитарну диктатуру. Не
виключене
Loading...

 
 

Цікаве