WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний режим: поняття і типологія. Політичний режим в Україні: реальність і перспективи - Курсова робота

Політичний режим: поняття і типологія. Політичний режим в Україні: реальність і перспективи - Курсова робота

якості соціально-економічного розвитку має багато
аспектів і концептуальних інтерпретацій. Як приклад, розглянемо відоме
узагальнення перебігу соціально-економічного розвитку, здійснене У. Ростоу
в книзі "Стадії економічного зростання". В цій книзі сформульована теорія
п'яти універсальних стадій економічного розвитку, обов'язкових для всіх
країн, хоча в кожній країні вони мають свою специфіку. Перша стадія -
традиційне суспільство з примітивною технологією, переважанням
землеробства, значущою роллю сімейних, кланових зв'язків. Друга стадія -
перехідне суспільство, в якому створюються передумови для піднесення,
виникає нова еліта, загострюється націоналізм, що є реакцією на вплив більш
розвинених країн і стає рушійною силою змін. Третя стадія - злет, у процесі
якого зростає частка національного доходу, яку спрямовують на інвестування
й накопичення, одержані прибутки знову використовуються як капітал, швидко
розвиваються нові галузі виробництва, міста. Ця стадія є початком
індустріалізації. Четверта стадія - зрілість, коли формується
багатогалузева структура економіки, з'являються електротехнічна,
автомобільна, хімічна промисловість. П'ята стадія - суспільство споживання,
яке характеризується: а) зміною структури економіки на користь сфери послуг
і виробництва технічно складних споживчих товарів тривалого використання;
б) перерозподілом структури робочої сили за рахунок збільшення в ній частки
зайнятих в установах, конторах та кваліфікованих працівників на фабриках і
заводах; в) зростанням надходження матеріальних, трудових, фінансових
ресурсів на потреби соціального страхування й забезпечення.
Отже, існують слабко-, середньо- та високорозвинені рівні соціально-
економічного розвитку, а відповідно - й аналогічні політичні режими.
Людська спільнота, яка перебуває на тій стадії суспільного розвитку,
де самовиявлення вільних людей огороджене законами від безпосереднього
втручання й довільної регламентації їхньої діяльності з боку державної
влади, являє собою громадянське суспільство. Громадянське суспільство
пройшло такі історичні форми становлення: а) античний поліс, який є
історичним прообразом і генотипом західної цивілізації; б) середньовічне
вільне місто-комуна та середньовічний цех - корпоративна форма суспільних
відносин; в) громадянське суспільство індустріальної доби - станова форма;
г) громадянське співтовариство низки етнорегіональних суспільств - загальна
форма. Сформоване громадянське суспільство, яке пройшло стадію становлення,
характеризують наявність різноманітних громадських об'єднань та організацій
громадян, персоніфіковані відносини власності, незаангажовані державою
засоби масової інформації тощо. Все це розширює уявлення про політичний
режим, оскільки міра розвиненості громадянського суспільства також є його
індикатором.
Однією з найважливіших рис громадянського суспільства є його відкритий
характер. Австро-англійський філософ Карл Поплер визначив характеристику
відкритого суспільства, яка багато в чому застосовна до політичного режиму.
Він виділив такі його параметри: можливість здійснення особистістю вільного
вибору будь-яких форм дій; сприйнятливість суспільства до критики;
незалежність індивідів від ідеологічних догм; панування в суспільстві
принципів свободи й правової рівності; цілковита залежність суспільства від
соціальне важливих рішень своїх членів тощо. Це зумовлює особливу атмосферу
відкритого суспільства, якій притаманні: змагальність і співіснування
найбільш значущих соціально-філософських теорій, принципів, ідей,
орієнтацій (наприклад, лібералізму, соціал-демократії, консерватизму);
наявність різних суспільно-політичних сил, сукупна діяльність яких створює
різноманітність шляхів і можливих напрямів розвитку суспільства;
домінування якщо не терпимості, то принаймні толерантності, що дозволяє
зберігати соціальний і громадянський мир, удосконалювати суспільство.
Змістово взаємозв'язана з теоретичними поглядами К. Поплера концепція
відкритого суспільства американського громадського діяча Джорджа Сороса.
Він дає таке визначення відкритого суспільства: це майбутній міжнародний
порядок з прозорими міждержавними кордонами й свободою всеосяжних
транснаціональних економічних, інформаційних, культурних зв'язків (як
приклад наводиться сучасне Європейське співтовариство); це єдиний культурно-
політичний організм з притаманними йому інтегративними цілями, вибір яких
залежить від суспільне значущих потреб.
Відкритому суспільству й відкритому політичному режиму протистоять
закрите суспільство й закритий політичний режим. Поділ політичних режимів
на такі, що мають "відкриту" та "закриту" владу запропонував французький
політолог Ж. Бюрдо.
Закрите суспільство, чимало рис якого відповідають критеріям
політичного режиму, на думку К. Поплера та австрійського економіста й
політолога Ф. А. Хайєка, є догматично-авторитарним, що відтворює
доісторичні форми "тотальної солідарності", воно приречене на застій та
внутрішнє духовне й фізичне виродження. Закрите суспільство - це стан
соціуму, де держава втручається в усі царини життя громадян, підмінюючи
їхню особисту відповідальність певними табу, усталеними правилами.
Французький філософ Анрі Бергсон пріоритетними у закритих суспільствах
вважає такі риси, як несприйнятливість до новацій, авторитарність,
абсолютне підпорядкування його членів верховній владі.
Відкритий і закритий режими відрізняють відповідно стан політичного
плюралізму (як суперництво різних груп, організацій за владу, вплив на неї)
та політичний монізм, а також наявність та відсутність політичної опозиції,
відмінність ролі у них засобів масової інформації, армії, поліції. Кожний
зазначений параметр є додатковим індикатором певного політичного режиму.
Наприклад, залежно від ролі, функцій у суспільстві армії, поліції, органів
безпеки як важливих інструментів політики режим може бути військовим,
громадянським, поліцейським та ін.
Сутнісними атрибутами політичних режимів є спосіб і порядок формування
органів державної влади (наприклад, призначення чи вибори формальні чи
вільні, одноособове рішення чи за участю мас), а також реалізація принципу
поділу влади М. Дюверже розрізняє режим злиття влади (наприклад, абсолютна
монархія), режим співробітництва влади (наприклад, парламентська
республіка), режим поділу
Loading...

 
 

Цікаве