WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Ідеологічна війна зі світоглядними системами і політика здорового глузду - Реферат

Ідеологічна війна зі світоглядними системами і політика здорового глузду - Реферат

шість десятиліть підтримують близькосхідний конфлікт як жевріюче вогнище наступної світової війни, а тих, хто зважується на критику, звинувачують в "антисемітизмі". Скільки "семітизму" й "антисемітизму" у такому розіграші, кожен у змозі визначити на власний розсуд, але бажано за неперекрученою логікою.
Сьогодні отака, з дозволу сказати, "академічність" усупереч історичній правді "відкриває" ще одну начебтоєврейську прабатьківщину (Україну), адресуючи євреям трипільську культуру як нібито семітську.
Використовуючи лише інакомовлення - іншоназивання євреїв семітами як окозамилювання й обдурювання (з огляду на їх індоєвропейське походження) для історичних зазіхань на трипільську культуру, що спроможне перерости в територіальні претензії на українські чорноземи як нібито чергову "землю обітовану". У відповідь українська наука і політика не повинні ховати голову в пісок і вдавати, ніби нічого не відбувається: слід гадати, ця ситуація програмована, розпланована далеко за межами України, а тут рухається за графіком - український псевдонауковий офіціоз грає у ній, звичайно, підрядну роль, підпорядкувавшись після розвалювання СРСР і всіх його органів тим світовим латентним структурам, які свого часу створювали все радянське, а на завершальному етапі ініціювали знищення його перемогами "демократії".
Головний аргумент української сторони у протистоянні із світовими латентними структурами, які посягають на культуру Трипілля - Кукутені як нібито семітську, самоочевидний: вихідці із Колиски цивілізації в Наддніпрянщині та Північному Причорномор'ї нині стали численними окремими народами у Південно-Східній Азії, Індостані, на Іранському нагір'ї, у Передній Азії, Центральній, Південній і Західній Європі, отже внаслідок своєї чисельності і багатокультурності та багатомовності за всього бажання повернутися не в змозі розміститися на теренах прабатьківщини. Інакші мають складатися стосунки нащадків вихідців із нащадками останців. Таку відповідь мають підготувати українські науковці.
Ситуація не така вже й проста, як може здатися на перший погляд - мовляв, чи варто надавати якогось значення ініціативі українського псевдонаукового офіціозу. Та візьмімо до уваги: до Палестини євреї переселялися не з власної волі, їм зовсім не хотілося покидати обжиті Америку та Європу, в "землю обітовану" їх посилало й організовано відправляло все те ж прісновідоме керівництво тоталітаризму в ідеалі. Нині становище разюче змінилося: на Близькому Сході у двобої "хто кого" зійшлися два непримиренні табори - світ юдейський із світом ісламським. Об'єктивно, через нестабільність у регіоні, громадяни Ізраїлю зацікавлені в тому, щоби мати ще одну гіпотетичну "прабатьківщину".
У зв'язку з цим історико-суспільствознавчій науці бажано б вивчити питання, чому в єврейському середовищі в Україні виношується думка, нібито українці - іноземці в своїй землі, тобто окупанти - а будь-яка окупація, зрозуміла річ, колись обов'язково закінчується. І чи не в цьому аспекті слід розглядати особливу увагу світових латентних структур до України-Русі упродовж усієї історії, а надто в новітні періоди, зокрема винищення терором восьми мільйонів українців єврейсько-більшовицьким режимом у 1918-1921 рр. і невідому кількість мільйонів під час голодоморів у 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.? А після розвалювання СРСР - катастрофічне зменшення української людності з 52 млн на початку 1990-х років до 47-46 млн нині з одночасним захопленням представницької і виконавчої влади, приватизацією українських національних багатств, українського інформаційного простору, а в недалекій перспективі, можливо, й землі так званими олігархами переважно єврейського походження? За теперішнього рівня розвитку політичного життя в Україні, за наявності півтораста політичних партій, котрі воліють не помічати цих проблем, до остаточної окупації національного розуму, духу і простору Колиски цивілізації залишилося не так уже й багато: довести до переможного кінця війну з науковцями МАУП, яка ведеться з ініціативи США та Ізраїлю за посередництвом нібито української влади, і під острахом звинувачень в "антисемітизмі" заборонити порушувати й публічно обговорювати будь-які невгодні висловлювання, міркування, ідеї, тобто покінчити з українським інтелектуальним і національним суспільно-політичним життям в Україні.
Нині становище ускладнилося профнепридатністю "помаранчевих", їхнім невмінням вести мову поміж собою, з народом, опонентами і робити справу. Та ситуація ускладнюється тим, що українським політичним партій бракує адекватного світогляду, розуміння головних проблем людинотворення, народотворення, державотворення, тобто усвідомлення ідеальної спонуки до дії, з чого тільки й можуть цілеспрямовано сформуватися і вирости в реальності нова людина, нове суспільство, нова економіка, нова держава. Унаслідок світоглядного невігластва одна з провідних політичних сил підіймає на щит надання російській мові статусу другої державної - отже, тим самим ставить за мету руйнування і розвалювання України як держави за мовною ознакою. Оскільки в разі успіху цієї сили на виборах і після виборів в Україні автоматично відтворюється і повторюється становище української мови за радянських часів, від чого сьогодні її рятує державний статус, утверджуючи в очах усього суспільства і поволі, але неухильно просуваючи в усі сфери життєдіяльності суспільства. Українська мова - "життя духовного основа" - захищає українську державу.
В Україні Основний Закон говорить, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.
Проблема політичної залежності-незалежності традиційних від радянських часів "лівих" і новосформованих післярадянською демократією "правих": хто й коли порве пута і служитиме своєму народові, а не комусь іншому? Спершу визначатися треба світоглядно і посісти позиції розуму й духу, а вже потім партійно-організаційно, по-бойовому, батальйонами трударів культури і цивілізації. Справа інтернаціональна: у цьому питанні незалежність України корелюється з незалежністю всіх інших країн.
Такий може бути початок виходу з інтелектуально-світоглядної кризи та подолання глобальної дезінформації суспільної свідомості, зрозуміла річ, із розглядом та вирішенням усіх наступних за важливістю тем і проблем, які накопичилися. Світобачення наукового світогляду не дозволить поховати їх в архівах.
?
Література
1. Див. видання: Щокін Г. Виникнення давніх євреїв та подальший розвиток їхнього культу. - К.: МАУП, 2005. - С. 9 - 10.
2. Див.: Мельгунов С. П. Красный террор в России 1918-1923. - М., 1990. - С. 114, 159.
3. Автор знає це питання з власного досвіду спілкування з радянськими євреями в 60-70-ті роки. Див також: Кіндратенко А. Етнічні війни проти українців. - К.: МАУП, 2006. - С. 244.
Loading...

 
 

Цікаве