WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Чи сформувала Україна власну систему безпеки? - Реферат

Чи сформувала Україна власну систему безпеки? - Реферат

Придністров'ї: ОБСЄ підтримала миротворчу пропозицію Президента України В. Ющенка створити міжнародний механізм з питання невизнаної Придністровської Молдовської Республіки під егідою ОБСЄ [11], хоча Республіка Молдова виступила категорично проти цього проекту: на думку молдовської сторони, Молдова і Придністров'я не можуть фігурувати у відповідних документах як рівні сторони переговорів. Черговий раунд переговорного процесу з придністровського врегулювання, який відбувся 27-28 лютого 2006 р. у м. Кишиневі та м. Тирасполі, продовжив переговори у напрямку реалізації Плану Президента України. Учасники обговорили проект мандату направлення оціночної місії ОБСЄ щодо вироблення рекомендацій щодо проведення демократичних парламентських виборів; умови проведення моніторингу підприємств військово-промислового комплексу (мандат ОБСЄ), а також заходи зміцнення довіри між сторонами.
На запитання, чи є ефективною робота ОБСЄ, відповімо негативно. Конфлікти так і не розв'язано, постійно виникають сутички на теренах СНД. ОБСЄ зосередилась переважно на моніторингу виборів, що не є основним її покликанням. Структури і функції ОБСЄ вимагають глибокого і якомога оперативнішого реформування, оскільки іншої регіональної організації безпеки в Європі немає (НАТО - трансрегіональна організація і після бомбардування колишньої Югославії не є позитивно популярною).
Прагнучи підвищити ефективність ОБСЄ, Україна виступає також за збереження правила консенсусу (мінус один голос при голосуванні) в її роботі, як основоположного принципу ухвалення рішень, зокрема, у ситуаціях, які вимагають термінового втручання Ради Безпеки ООН. За цією схемою у випадках необхідності вжиття заходів примусового характеру щодо держави-порушниці безпеки, ОБСЄ приймає відповідне рішення за формулою "консенсус мінус держави/а-поруш-ниці/я", і узгоджує його з ООН. Отже, на переконання України, дієвості і ефективності регіональної системи безпеки можна досягти у тісній взаємодії універсальних і регіональних її механізмів, які зосереджені в міжнародних структурах.
Шляхи підвищення інституційної ефективності ОБСЄ, а також удосконалення дво- та багатосторонніх механізмів врегулювання "заморожених" конфліктів на євроатлантичному просторі обговорювалися з Головуючим в ОБСЄ, Міністром закордонних справ Королівства Бельгія К. Де Гуртом (6 березня і 1-2 червня 2006 р.). Особливу увагу було приділено ситуації, що склалася на пункті пропуску Кучурган-Первомайськ придністровської ділянки українсько-молдовського кордону, і відповідну надану допомогу Місією Європейського Союзу. Питання придністровського врегулювання, а також результати діяльності Координатора проектів ОБСЄ в Україні обговорювались 3-4 жовтня 2006 р. в Києві з Генеральним секретарем ОБСЄ М. П. де Брішамбо. Учасники переговорного процесу не обійшли увагою і стан грузинсько-російських відносин. Стурбованість розвитком ситуації навколо Грузії було висловлено у спільній Заяві Президентів Литви, Польщі та України від 5 жовтня минулого року, де також міститься переконання про необхідність залучення міжнародних організацій до вирішення конфліктів на території Грузії для забезпечення суверенності, безпеки і територіальної цілісності цієї держави. Україна запропонувала сторонам свої посередницькі можливості.
Складні питання, пов'язані з подальшим розвитком національного законодавства в контексті забезпечення прав національних меншин, мовними проблемами, ситуацією в Автономній Республіці Крим (АРК), інтеграції представників кримськотатарського народу в громадське життя півострова тощо, розглядалися під час перебування в Україні Верховного Комісара ОБСЄ у справах національних менших Р. Екеуса (23-25 жовтня 2006 р.) [12].
Отже, Україна бере активну участь у розбудові архітектури загальноєвропейської безпеки, виступає за удосконалення інститутів і механізмів ОБСЄ, підтримує пропозиції щодо розширення партнерської співпраці ОБСЄ з іншими світовими структурами з безпеки - ООН, НАТО, ЄС, РЄ. Україна є активним учасником миротворчих місій ОБСЄ, конкретні зусилля щодо розвитку співробітництва нашої держави з ОБСЄ зосереджено також на таких напрямах, як сприяння міжнародним спостерігачам під час парламентських і президентських виборів; оперативне інформування ОБСЄ про внутрішню ситуацію в Україні; забезпечення активної ролі держави як посередника Придністровського врегулювання; розширення представництва України у складі місій та структур ОБСЄ, зокрема в Македонії, Косово, Грузії, Таджикистані і Хорватії.
Отже, у нових умовах існування досить складно визначити механізми безпеки будь-якої держави середньої ланки, виробити відповідні критерії для насичення їх дієвими складовими, адекватно спрямувати зовнішньополітичні зусилля на розв'язання проблем безпекового існування, на досягнення суто прагматичних результатів. У зв'язку з цим, у формуванні безпекового простору навколо Української держави особливої уваги вимагають і теоретичний, і практичний ракурс міжнародно-політичних систем глобального, регіонального і субрегіонального рівнів; механізмів дво- і багатосторонньої співпраці у реалізації зовнішньої політики України, яка є учасницею сучасних процесів глибокої трансформації.
Якщо зважити всі здобутки і прорахунки на власному українському шляху творення безпеко-вого простору, то зпевною обережністю можна констатувати, що Україна певним чином використовує міжнародні структури захисту, але… за застарілими прийнятними схемами. Власне українські ініціативи, пропозиції, ідеї найбільш ефективними виявилися на рівні ООН, але на інших напрямах регіонального і субрегіонального співробітництва, на жаль, прориву не відбулося (досить показовим у цьому зв'язку є приклад ГУАМ, або питання Придністров'я). Відсутність продуманої, впровадженої, сучасної системи захисту є причиною того, що й досі наша держава лишається мішенню для могутніших партнерів, які привласнюють собі право втручатися у наші внутрішні справи, не затверджувати демаркацію кордонів, не визнавати прав України на частку радянської власності, шантажувати енергетичними носіями та ін. Зрозуміло, що всі згадані проблеми залишаться нерозв'язаними, якщо українські можновладці не опікуватимуться справами держави, а й далі вестимуть внутрішню "холодну" війну за місця в парламенті, за привласнення державної годівниці, за власні кишені…, це зрештою відкине Україну від істинного парламентаризму, від європейської мрії, а її громадян - від добробуту і гідності.
Література
1. Уолц К., Купчан Ч., Розенау Дж., Хантингтон С., Булл Х. та ін. - Див.: Waltz K. Theory of international politics / International politics: anarchy, force, imperialism / Edited by Robert J. Art [and] Robert Jervis. - Boston: Little, Brown, 1973. - 108 s.; /http:/www.polit.ru/rese-arch/2004/ 11/15/konyshev.html.; Kupchan Ch. After Pax Americana: Benign Power, Regional Integration, and the Sources of a Stable Multipolarity // International Security.
2. Західні політологи М. Уайт і Р .Коен визначають кооперативну безпеку у вигляді синтезу трьох складових: колективної безпеки, колективної оборони і нових засобів розв'язання конфліктів. - http://www.5ka.ru/ 53/12039/1.html.
3. Международное право / Отв. ред. проф. Ю. М. Колосов. - М.: Междунар. отношения, 2000. - 720 с.
4. http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/7932.htm.
5. Введение в теорию международных отношений / Отв. ред. А.С. Маныкин. - М.: МГУ, 2001. - С. 48.
6. Десятилетка Аннана // Заграница. - 2006. - № 43 - 29 квіт.; //http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2922.htm.
Loading...

 
 

Цікаве