WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Чи сформувала Україна власну систему безпеки? - Реферат

Чи сформувала Україна власну систему безпеки? - Реферат

ефективність. Водночас діяльність в ООН забезпечує Україні інформаційну відкритість щодо екологічних, політичних та економічних світових проблем сьогодення.
За відсутності глобального механізму захисту ООН й нині несе відповідальність за мир і безпеку, оскільки жоден політико-суспільний інститут у світі поза ООН не має подібних міжнародного статусу, досвіду, компетентності, координаційних можливостей у виконанні миротворчих функцій. Це - у теорії, а на практиці в ООН приймають рішення лише постійні члени Ради Безпеки ООН, ядерні країни, які мають право вето. Фактично, саме вони розділили світ на сфери впливу і намагаються утримувати свій ресурс й досі. Отже, ООН потребує реформування. Але, враховуючи кількість членів організації, чиновницький апарат (понад 3 тис. осіб), позицію країн Ради Безпеки тощо, важко сподіватися на прогрес у цьому питанні.
Особливу роль у створенні механізму регіональної системи безпеки, запобіганні та розв'язанні конфліктів простору СНД відведено Організації з безпеки і співробітництва в Європі - ОБСЄ. Поступово ОБСЄ набула рис міжнародної регіональної організації у сфері безпеки, яка через Форум із співробітництва в галузі безпеки, що складається з представників делегацій держав-учасниць, покликана розв'язувати проблеми роззброєння, зміцнення заходів безпеки і довіри. Через Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ направляє місії у проблемні регіони; є покликана, через механізм Верховного комісара у справах національних меншин, забезпечувати попередження конфліктів, пов'язаних з етнічними проблемами тощо.
Серед важливих напрямів взаємодії з ОБСЄ Україна розглядає співробітництво у питаннях боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, корупцією, відмиванням грошей, торгівлею людьми, зброєю і наркотиками. Водночас Україна використовує механізм ОБСЄ для забезпечення стабільності та безпеки, зокрема, в Чорноморсько-Південно-Кавказькому регіоні. Насамперед, це стосувалося так званих "заморожених" конфліктів. Нагадаємо, що до них залічуємо ті протистояння, які припинили військове зіткнення і кровопролиття, але не є розв'язаними - на території СНД це і Нагірний Карабах (азербайджансько-вірменський конфлікт), і Придністров'я, і Південна Осетія, і Абхазія в Грузії тощо.
Справа розв'язання згаданих конфліктів ускладнюється протилежними позиціями країн-у-часниць СНД. Росія намагається віддати пальму першості в розв'язанні цих проблем СНД військовим структурам співдружності і тим самим очолити керування всіма миротворчими процесами в СНД, оскільки вона несе левову частку фінансування і наповнення військ ОДКБ відповідними структурами і оснащенням (див. про це "Персонал", № 6 2007 р.). Росію в цьому питанні підтримують Білорусь і Киргизстан. РФ закликала СНД дати позитивну відповідь голові ОБСЄ про готовність Співдружності як регіональної міжнародної організації до європейського співробітництва, тобто висловила готовність взяти на себе зобов'язання за стабільність у регіоні. Україна й інші держави СНД виступили проти пропозицій Росії. Позиція України базувалася на положеннях документів українського парламенту щодо нена-дання СНД статусу суб'єкта міжнародного права та перетворення співдружності на регіональну міжнародну організацію. Протилежність поглядів щодо згаданого питання полягає у небажанні низки країн надавати спеціальний міжнародний мандат миротворця структурам СНД для розв'язання конфліктів на їх території, віддаючи перевагу місіям ОБСЄ та ООН.
За останнє десятиліття неабиякої актуальності набули нові виклики безпеці країни, і у першу чергу - енергетична проблема. Зазначимо, що ця всесвітня проблема є надзвичайно важливою. Саме нею пояснюються безліч конфліктів і кровопролитних воєн, що ведуться на різних континентах земної кулі. До боротьби за енергетичні ресурси, з якою міцно пов'язаний міжнародний тероризм, додаються інші загрози, а саме: незаконна торгівля зброєю, наркотиками, несанкціоноване володіння ядерною зброєю тощо. Водночас посилилися внутрішні загрози, з якими стикаються безліч країн. Це і проблеми пауперизації населення, викликані зростанням прірви між багатими і бідними, безробіттям і безпритульністю; демографічні й екологічні негаразди, а також загрози етнічних і конфесійних конфліктів. Ухвалені документи ОБСЄ концентрують зусилля організації на, власне, "безпековій проблематиці" і зміцненні економічного виміру її діяльності, що відповідає інтересам і прагненням також і України. В основу оновленого, безпекового механізму ОБСЄ було також покладено платформу кооперативної безпеки.
Україна має власний погляд на нову модель безпеки як політично зобов'язувальну основу співробітництва, реалізація якої має в перспективі спричинити створення єдиного європейського безпекового простору. Така позиція підтверджує актуальність і необхідність суворого дотримання принципів і норм оновленої ОБСЄ, особливо щодо непорушності європейських кордонів як основи всієї системи безпеки. З боку ОБСЄ Україна очікує підтримки в разі зазіхань і територіальних претензій країн-сусідів. Шукаючи відповідних важелів захисту і намагаючись укріпити свій вплив у структурах ОБСЄ, Україна висловлювалася за нерозміщення ядерної зброї на території держав Центральної та Східної Європи; за створення механізму, який надавав би додаткові гарантії безпеки тим державам, котрі цього потребують і не є учасницями структур колективної оборони. Серед них, зокрема, й Україні.
ОБСЄ останніми роками діяла за традиційними схемами: моніторинг виборів до органів державної влади і стабілізація ситуації навколо нерозв'язаних конфліктів. Піклуючись про внутрішньополітичну стабільність Української держави, особливу увагу учасники ОБСЄ приділяли парламентським виборам (26 березня 2006 р.). За результатами роботи Місія ОБСЄ зі спостереження (МОС), що складалася з 60-ти довготермінових та 600 короткотермінових спостерігачів(зверніть увагу на кількість чиновників, що перебували в Україні тільки від однієї організації!), дала високу оцінку проведеним виборам, які засвідчили відповідність процесів, що відбувалися в Україні, високим європейським демократичним нормам і стандартам щодо підготовки та проведення виборчого процесу. Зокрема, у звіті Місії зазначається, що виборча кампанія проводилась "у відповідності із зобов'язаннями України у рамках ОБСЄ, Ради Європи, інших міжнародних стандартів демократичних виборів" [10].
Але українська позиція полягає в тому, що найважливішим напрямом роботи ОБСЄ в регіоні має бути миротворчий. Питання миротворчості, як одне з найважливіших питань безпеки, є надзвичайно актуальним, оскільки на теренах Співдружності Незалежних Держав постійно виникають конфлікти. Найістотніша відмітна риса таких конфліктів - недовготривалість латентної фази і стрімкий вихід на збройний рівень розвитку, як це було в Таджикистані, Нагірному Карабасі, Грузії, Молдові... При цьому мінімальна кількість загиблих у кожному конфлікті перевищувала 10 тис. осіб (зокрема, в Таджикистані - понад 40 тис., у Карабасі і Абхазії - по 20 тис. осіб). Такий високий показник жертв та інтенсивність зіткнень не тільки ставить пострадянські конфлікти в один ряд із значними конфліктами світу, що мали місце у 80-90-х роках ХХ ст., а й дає підстави вважати територію СНД однією з небезпечних і нестабільних у світі.
Отже, особливе місце в роботі ОБСЄ має питання підвищення ефективності міжнародно-системного механізму організації у протидії новим викликам і загрозам безпеці на континенті, і у першу чергу - в розблокуванні конфліктів. Україна й надалі виступала коспонсором миротворчого процесу в
Loading...

 
 

Цікаве