WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний портрет Джона Кеннеді - Реферат

Політичний портрет Джона Кеннеді - Реферат

багато гово-рили про необхідність запровадження нової латиноамериканської політики, спрямованої передовсім на реалізацію соціально-економічних реформ у цих країнах з метою подолання їхньої відсталості та бідносі і. Цю концепцію під назвою "Союз заради прогресу" Дж.Кеннеді оприлюднив 13 березня 1961 року у Білому домі перед латиноамериканськими дипломатами та членами конгресу, а як програму її було затверджено на спеціальній сесії Організації американських держав (ОАД) у серпні того ж року (після провалу висадки на Плайя-Хірон).
Програма "Союз заради прогресу" (як аналог європейського плану Маршалла) передбачала фінансову допомогу Сполучених Штатів латиноа-мериканським країнам, її розмір: по 2 млрд.доларів (1,1 млрд. - урядова допомога; 0,9 млрд. - приватні капіталовкладення і позики міжнародних фінансових організацій) щороку упродовж 10 років. Країни регіону зобов'язувалися натомість подавати на схвалення ОАД свої плани економічного та соціального розвитку та дотримуватися низки показників: домагатися темпів зростання економіки в 2,5 відсотка в рік, здійснити демократичні реформи тощо. Безперечно, що "Союз заради прогресу" був викликаний до життя революцією на Кубі та прагненням загальмувати її поширення в регіоні. Водночас американська дипломатія часів Дж.Кеннеді застосовувала більш розмаїті та гнучкі методи співпраці з країнами "третього світу": розроблялися та запроваджувалися не лише різноманітні програми економічної, технічної та військової допомоги, а й такі нововведення як програми "корпус миру", "продовольство для справи миру", їх з ентузіазмом зустріла молодь США. "Корпус миру" - це організація добровольців, які з власної волі вирушали у відсталі країни, де працювали у сфері економіки, освіти, медицини тощо. Щоправда, ініційовані Дж.Кеннеді фінансові та кадрові програми допомоги країнам, що розвиваються, через їхні колосальні потреби не змогли суттєво вплинути на ситуацію. Проте його новації спричинили усвідомлення Америкою, як, зрештою, і Європою, існування такої глобальної проблеми як "третій світ".
Висадка на Плайя-Хірон. Разом з тим старий даллесівський дух адм-іністрація Дж.Кеннеді проявила у ставленні до революційних змін на Кубі. Ще за президента Д. Ейзенхауера було розроблено план вторгнення на Кубу антикастрівських сил. Провідним його автором виступило ЦРУ. 17 березня 1960 року Д.Ейзенхауер розпорядився створити на території Гватемали та Нікарагуа бази для військової підготовки кубинських емігрантів. На цю опе-рацію було виділено 13 млн. доларів (найвірогідніше, американськими ком-паніями).
Як кандидат на посаду президента Дж.Кеннеді знав про цей план лише в загальних рисах. 20 січня 1961 року він став господарем Білого дому. Ще до цього А.Даллес (керівник ЦРУ) доповів йому про всі деталі антикубинсь-кого плану. Новий президент не відхилив його, хоча заявив, що американські збройні сили не братимуть участі у висадці десанту. Експерти ЦРУ безнас-танно повторювали президентові, що народні маси у сільській місцевості налаштовані вороже до Ф. Кастро і прихильно поставились би до висадки біженців. Пентагон поділяв цю думку. 5 квітня 1961 року президент Дж. Кен-неді дав свою остаточну згоду на реалізацію плану ЦРУ. Він звелів тільки виключити з операції прибічників Батісти. Під головуванням Хосе Міро Кар-дони було утворено "Революційну кубинську раду", її завдання, на випадок успіху операції, полягало в тому, щоб встановити на Кубі ліберальний по-міркований режим, ворожий комуністичному. Президент США дав зрозумі-ти цій раді, що американські збройні сили ні в якому разі не втручатимуться в події, але рада була переконана, що американці таки повинні втрутитися. За два дні до висадки десанту американські бомбардувальниками Б-26 з кубинськими розпізнавальними знаками здійснили наліт на кубинські аеродроми з метою знищити кубинську авіацію. Бомбардування виявилося малоефективним. Попри наполягання американських військовиків Кеннеді заборонив повторний повітряний наліт, як і перебування американських кораблів та підводних човнів в межах 20-мильної зони (ЗО км) від місця ви-садки десанту.
На світанку 17 квітня 1961 року "бригада 2506", яка пройшла вишкіл у Гватемалі та Нікарагуа, на п'яти кораблях та двох десантних баржах вийшла з нікарагуанської о порту Пуерто-Кабесас і висадилася на кубинському узбережжі в районі затоки Кочінос (Свиней), у південній частину провінції Ма-тансас. В операції, яка отримала у ЦРУ кодову назву "Плутон", було задіяно 1500 кубинських емігрантів - найманців. Сьогодні ніхто не піддає сумніву причетність ЦРУ до цієї операції. У провінції Орієнте було також висаджено невеликий десант з 168 "командос" з метою дезорганізації дій кубинського уряду.
Через три дні операція зазнала повного краху. Розсекречені нині доку-менти засвідчують, що погано організоване вторгнення, не захопило кубинське керівництво зненацька. Учасники десанту втратили 114 осіб убитими і 1189 - полоненими, багато з яких були звільнені через півтора року в обмін на американські продукти і медикаменти на суму в 53 млн.доларів.
Хоча мова не йшла про пряму американську інтервенцію, відпові-дальність Америки, особливо її президента, в очах світової громадськості стала очевидною. Для Кеннеді це був важкий удар. Він узяв на себе всю відповідальність за операцію, яку запланував його попередник. Щоправда, головну провину склали на шефа ЦРУ А.Даллеса, якого негайно замінили. У січні 1962 року новий держсекретар Дін Раск порушив питання про виключення Куби з Організації американських держав, оскільки, говорив він, кубинський режим тоталітарний і несумісний з її демократичними при-нипами. Пропозицію Д.Раска схвалили 14 голосами з 21. Провідні держави Латинської Америки - Аргентина, Бразилія, Чилі та Мексика - проголосували проти американської пропозиції. Куба, незважаючи на зростання закупівель і поставок СРСР. виявилася ізольованою від решти світу.
Європейський континент залишався пріоритетним для американських зовнішньополітичних інтересів. У травні-червні 1961 року Дж.Кеннеді здійснив вояж у Європу: у травні зустрівся у Парижі з Ш.де Голлем. Обидва президенти погодилися на тому, що необхідна тверда позиція Заходу у берл-інському питанні. Проте Дж. Кеннеді не вдалося переконати президента Франції унедоцільності відходу від атлантичної співпраці.
В червні цього ж року у Відні відбулася зустріч американського президента та керівника СРСР М.Хрущова. Ця зустріч дістала романтичну назву "рожеві сади Відня". Наслідки її були вельми скромні. Головна проблема - статус Західного Берліна - залишилилася неврегульованою.
За цих обставин у серпні 1961 року керівництво НДР з санкції СРСР прийняло рішення про зведення навколо Західного Берліну високої стіни -"антифашистського захисного валу" і запровадило суворий контроль на кордоні з ФРН. Спорудження Берлінського муру стало несподіванкою для американського уряду. Тоді ж, у ті серпневі дні, СШ А та СРСР підійшли "ризиковане близько до війни." Разом з тим Дж.Кеннеді, розуміючи, що мур не створює безпосередньої загрози Західному Берліну, не вважав за необхідне поглиблювати кризу. Сполучені Штати погодилися фактично з розділом міста та німецької нації. Під час тріумфального візиту у червні 1963 року до ФРН Кеннеді запевнив німців у твердих гарантіях захисту Західного Берліну, символічно підвердивши це вимовленою по-німецьки фразою: "Я-берлінець".
Loading...

 
 

Цікаве