WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний портрет Джона Кеннеді - Реферат

Політичний портрет Джона Кеннеді - Реферат

бедствующим районам страны, о переподготовке рабочей силы и выплате пособий временно безработным. Президенту были предоставлены беспрецедентные полномочия в проведении переговоров о снижении тарифов на импорт.
Но Конгресс не принял ряд других его предложений: об оказании медицинской помощи пожилым, создании министерства по делам городов, всесторонней помощи сфере образования. Конгресс оказался по сравнению с Белым домом и менее либеральным, и менее склонным к активности. Южные демократы, контролировавшие председательские посты большинства ключевых комитетов, с помощью республиканских союзников смогли сохранить за собой роль постоянного тормоза действий исполнительной власти. Не удалось президенту завоевать и внушительной общественной поддержки своих законодательных программ. В личном плане он был чрезвычайно популярен. Но страна в целом процветала, и трудно было убедить большие группы избирателей в необходимости перемен.
Два из наиболее ценимых президентом законопроектов находились в подвешенном состоянии в течение многих месяцев и были приняты лишь после его смерти. Один из них предусматривал стимулирование экономического роста путем снижения ставок личного и корпоративного подоходного налога. Второй проект касался защиты гражданских прав. В этой области президент действовал со значительным опозданием. Несмотря на свои предвыборные обещания и заверения, содержавшиеся в демократической платформе 1960, он счел, что не может подвергать риску другие программы, особенно касавшиеся либерализации торговли, обостряя отношения с конгрессменами южных штатов. В 1963 всю страну, как на Севере, так и на Юге, охватила огромная волна демонстраций афроамериканского населения. Пригласив к сотрудничеству как полноправных партнеров республиканских лидеров Конгресса, администрация разработала законопроект, предусматривавший меры против дискриминации при найме на работу и в местах общественного пользования, а также прекращение федерального субсидирования программ, при осуществлении которых практиковалась дискриминация.
Во внешнеполитической области Кеннеди как президент начал с провала, а закончил тем, что с течением времени могло стать крупнейшим достижением в послевоенных международных отношениях. Провалом стала попытка вторжения в апреле 1961 на территорию коммунистической Кубы с использованием кубинских эмигрантов.
В октябре 1962 Куба стала ареной более успешных действий Кеннеди, связанных с разрешением т.н. Карибского кризиса.
Острые проблемы были связаны также с противостоянием Хрущева военному присутствию Запада в Берлине и с продолжающейся коммунистической партизанской войной в Лаосе и Южном Вьетнаме. Ни одна из этих проблем не была решена администрацией Кеннеди. Тем не менее президент считал главной своей задачей разрядку напряженности между Западом и Востоком. Венская встреча с Хрущевым в июне 1961 оказалась безрезультатной. В июне 1963, выступая с речью в Американском университете в Вашингтоне, Кеннеди призвал к разрыву "порочного и опасного круга" холодной войны. Он объявил о предстоящей новой встрече для заключения соглашения о запрещении испытаний ядерного оружия и о временном одностороннем отказе США от испытаний в атмосфере. В ходе состоявшейся в Москве встречи США, Великобритания и СССР наконец договорились о частичном прекращении испытаний ядерного оружия. Позднее к этому соглашению присоединились десятки других государств.
В конце 1963, готовясь к предстоящему году выборов, президент начал серию поездок по стране. 22 ноября во время проезда через Даллас (шт. Техас) он был смертельно ранен. Полиция арестовала 24-летнего Л.Освальда, бывшего морского пехотинца, который проживал какое-то время в СССР и по возвращении в США установил тесные контакты с крайне правыми и мафиозными кругами Нового Орлеана, одновременно выдавая себя за "левого". Через два дня после ареста Освальд был застрелен Дж.Руби, владельцем далласского ночного клуба, имевшим давние связи с преступным миром. Вице-президент Джонсон, после убийства Кеннеди принявший президентскую присягу, назначил комиссию во главе с председателем Верховного суда Э.Уорреном для расследования преступления. Комиссия, опубликовавшая 27 сентября 1964 свой доклад, пришла к выводу, что Кеннеди был убит Освальдом.
Протиріччя у зовнішньополітичному курсі
президента Дж. Кеннеді.
Найважливішою складовою частиною своєї діяльності 35-ий президент США вважав зовнішню політику. Він підрахував, що 80 відсотків проблем, які йому довелося розв'язувати, були зовнішньополітичними. Саме у цій царині він мав можливість проявити свою волю і талант, адже ні конгрес, ні конституція не ставили тут особливих бар'єрів.
До того ж короткочасний період його президентства збігся з низкою криз та конфліктів. А усвідомлення того, що СРСР змусив Сполучені Штати вдатися до "глобальної оборони'', породжувало необхідність демонструвати волю, твердість та силу, а також підвищену потребу в здобути міжнародно-політичного престижу. Цілком усвідомлював Дж.Кеннеді і небезпеку для людства, яку несли атомна та воднева бомби. Вдаючись іноді до гострої ри-торики на практиці, він діяв обережно, на мінімальному рівні прагнув стри-мати ризик ескалації.
"Звернення" нового президента до нації засвідчило його готовність продовжувати попередній зовнішньополітичний курс США. Щоправда, Дж.Кеннеді, більше ніж інші американські політики, відчував межі реальних можливостей і намагався не порушувати їх. Через таку двоїстість зовнішня політика 35-го президента США мала досить своєрідний характер. Вона характеризується переплетінням двох тенденцій: з одного боку, нагнітанням військової противаги, прикладом чого може слугувати співучасть в інтер-венції проти Куби на Плайя-Хірон у квітні 1961 року; з другого, повернен-ням до реалістичної лінії, спрямованої на відповідне послаблення міжна-родної напруги, а саме: заміною попередніх зовнішньополітичних принципів новою стратегічною доктиною "гнучкого реагування" на зміни у світі, визнанням необхідності (щоправда, далеко не всіма американськими пол-ітиками) мирного розв'язання міжнародних проблем, зрушень у радянсько-американських відносинах.
Піднесення національно-визвольного руху у країнах третього світу примусило адміністрацію Кеннеді розглядати цей регіон як пріоритетний. "Великим полем битви на захист і поширення свободи сьогодні є Азія, Ла-тинська Америка і Близький Схід, землі народів, що пробуджуються", - зая-вив президенту посланні конгресові 22 травня 1961 року. 35-й американсь-кий президент не мав гадки залишати звільнені від колоніального панування регіони на поталу іншим впливам. Кидаючипогляд у майбутнє, він вважав "третій світ" власним "полем бою" в конфлікті між диктатурою та демокра-тією: було розроблено стратегію допомоги, що ставила за мету модернізацію країн, які розвиваються, по-американському. В період правління Кеннеді стратегія "модернізації" дістала новий імпульс. Відповідні тактичні зміни відбулися в дипломатичних, політичних і культурних стосунках США із де-колонізованими країнами. Новий, більш гнучкий і "ліберальний" режим до-помоги в ім'я "модернізації" став невід'ємною частиною "нових рубежів", якії її передбачав здійснення соціально-економічних реформ у країнах "тре-тього світу" з тим, щоб утримати їх в орбіті США та ізолювати від комуні-стичного впливу.
Ще до обрання на посаду президента радники Дж.Кеннеді
Loading...

 
 

Цікаве