WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Дж.Локк – основоположник теоретичної системи класичного лібералізму - Реферат

Дж.Локк – основоположник теоретичної системи класичного лібералізму - Реферат

уповноважену владнувати конфлікти між ними і карати злочинців.
Від інших форм об'єднань людей держава відрізняється тим, що
- втілює політичну владу, тобто право створювати закони з метою регулювання відносин власності
- застосовувати силу об'єднання для виконання цих законів і захисту держави від зовнішнього нападу.
Утворюючи державу добровільно, люди передають їй лише частину своїх природних прав і свобод, залишаючи за собою
1. право на життя
2. володіння майном
3. свободу
4. рівність.
Це невід'ємні природні права людини, які не можуть бути відчужені ні на чию користь.
Держава отримує від людей рівно стільки влади, скільки необхідно й достатньо для досягнення головної мети політичного співтовариства - створення умов для того, щоб усі і кожен могли забезпечувати свої громадянські інтереси, насамперед щодо життя, свободи і власності.
Засобами забезпечення досягнення державою цієї мети Локк вважав
" законність
" поділ влади
" оптимальну форму правління
" право народу на опір свавіллю влади та ін.
У законі мислитель вбачав першу державотворчу ознаку. Під законом він розумів не будь-який припис держави, а лише той акт, що вказує громадянинові таку поведінку, яка відповідає його власним інтересам і слугує загальному благу. Ознаками закону є
" стабільність
" довготривалість дії.
Закони лише тоді сприяють досягненню головної мети держави, коли їх усі знають і всі виконують, закон є обов'язковим для всіх.
Реалізація головної мети політичного співтовариства, забезпечення свободи йдотримання законності, на думку Дж. Локка, вимагають розмежування владних повноважень держави і поділу їх між різними державними органами. Він розрізняє
" законодавчу
" виконавчу
" союзну владу.
Законодавча влада має належати лише загальнонаціональному представницькому органові - парламенту, який періодично збирається для прийняття законів, але не втручається у їх виконання.
Виконавча влада повинна належати королю, котрий керує втіленням законів у життя, призначає міністрів, суддів та інших посадових осіб.
Союзна, або федеративна, влада відає питаннями війни, миру та зносин з іншими державами, здійснюють її король і кабінет міністрів.
Щоб уникнути узурпації ким-небудь усієї повноти державної влади, Дж. Локк визначає ієрархію видів влади та принципи їх взаємодії.
Перше місце він відводить законодавчій владі як найвищій у країні. Інші види влади підпорядковуються їй, але й самі справляють на неї значний вплив. Так, король наділений правом розпуску парламенту, може накладати вето на закони тощо. По суті справи, Дж. Локк заклав основи механізму стримувань і противаг різних гілок влади, який після подальшої теоретичної розробки був упроваджений у конституціях США та інших країн.
Дж. Локк негативно ставився до абсолютної монархії, в якій монарх зазіхає на свободу і власність людей і ніхто не гарантований від порушення своїх прав. Симпатії мислителя схилялися до конституційної монархії, яка сформувалася в Англії після 1688 р. Для Дж. Локка було важливо, щоб будь-яка форма держави виростала з суспільного договору, добровільної згоди людей, охороняла їх природні права і свободи та дбала про спільне благо.
Заслугою Дж. Локка є також обгрунтування ним законності опору народу владі, якщо та зазіхає на його природні права і свободи.
Суверенітет народу він вважав вищим від суверенітету створеної ним держави. Якщо більшість народу вирішує покласти кінець свавіллю правителів, котрі порушили суспільний договір, то збройне народне повстання з метою повернути державу на шлях свободи й закону буде цілком правомірним.
Ідея свободи - одна з головних у філософії Дж. Локка. Нею просякнуто всі елементи його філософської системи. І це не дивно, адже Локк цілком справедливо вважається одним із представників класичного європейського лібералізму, навіть одним із зачинателів ліберальної філософії в новочасній Європі.
Либерализм как идеология упирается своими корнями в гуманизм, который в период Ренессанса бросил вызов власти католической церкви (следствием чего стала, в частности, Нидерландская буржуазная революция), а также в английскую Славную революцию (1688 г.), во время которой Виги утвердили своё право выбирать короля. Последнее стало предтечей воззрения, что верховная власть должна принадлежать народу. Однако полноценные либеральные движения возникли в эпоху Просвещения во Франции, Англии и колониальной Америке. Их противниками были абсолютная монархия, меркантилизм, ортодоксальные религии и клерикализм. Эти либеральные движения также первыми сформулировали концепцию прав личности на основе конституционализма и самоуправления посредством свободно выбранных представителей.
Список використаної літератури
1. Брегеда А. Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.
2. Гаджиев К.С. Политическая наука. - М., 1995.
3. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. - К., 1999.
4. Локк Дж. Два трактата о государственном правлении // Локк Дж. Соч. -М., 1988. - Т.3.
5. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. - К., Львів, 2001.
6. Скиба В.Й. Політологія. Теорія і методика навчального курсу. - К., 1992.
7. Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. - К., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве