WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → П.Скоропадський і його погляди на розбудову Української держави - Реферат

П.Скоропадський і його погляди на розбудову Української держави - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
П.Скоропадський і його погляди на розбудову Української держави
ПЛАН
Вступ
1. Прихід до влади гетьмана П.Скоропадського
2. Погляди Павла Скоропадського на державу
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
На початку ХХ століття українська політична та правова думка пройшла шлях, у звичайних умовах розрахований на десятиріччя. Держава як ідея, як практичне втілення стає організуючим центром ідейно-політичних та світоглядних розмежувань, з'єднань, угруповань, уподобань, симпатій та антипатій.
Ідейні суперечності, конфлікти початку ХХ століття мали різні лінії розвитку, різну перспективу. Найгострішим і найактуальнішими були суперечності між "федералізмом" і "самостійництвом" у питанні державного суверенітету України, між республіканською та монархічною тенденцією у встановленні форми держави і відповідно, між одноосібною й колегіальною владою, між національним і соціальним у змісті держави та революційних перетворень, між ідеологіями консерватизму, соціалізму, націоналізму та більшовизму.
Ці фундаментальні конфлікти становлять не тільки історію політичної і правової думки в Україні, а й визначають стратегію розвитку української держави у ХХІ столітті. Історичні фрагменти боротьби ідей дозволяють зрозуміти об'єктивне й суб'єктивне у розвитку сучасної держави, влади, суспільства. Сучасне політичне життя в Україні - суперечлива й дуже складна сфера, в якій вирішуються фундаментальні проблеми майбутнього українського народу, зокрема, традиційні (історичні) конфлікти. За цих умов зростає роль науки про політичні та правові ідеї минулого, актуальним стає аналіз державних та правових поглядів історичних постатей, без яких немислима об'єктивна історія держави і права України. Постать П.Скоропадського була поєднуючим елементом у системі зв'язків: традиційна українська консервативна ідея - гетьманат (консервативна форма української держави 1918 р.) - гетьманський рух ( форма громадської діяльності прихильників українського консерватизму).
У державотворчій та громадській діяльності П.Скоропадського ідеї українського консерватизму легалізувались і втілювалися. Протягом життя відбулася трансформація П.Скоропадського від стихійного реалізатора консервативних цінностей до впливового теоретика українського консерватизму та монархізму у формі гетьманства.
В Україні погляди і особливо державна діяльність Павла Скоропадського досить часто висвітлюються з діаметрально протилежних позицій: від повного не сприйняття до творення політичного та державного ідола, зразка "сильної руки", яка так потрібна українцям. Емоційний, заполітизований підхід до аналізу доби Гетьманату та постаті Гетьмана не дозволяє усвідомити погляди та дії П.Скоро-падського як явище, характерне для української консервативної традиції, україн-ської історії. Тому наука, зокрема історико-правова, робить спроби об'єктивного і комплексного наукового дослідження Гетьманату, поглядів та діяльності його творця - П.Скоропадського.
Теоретичну основу дослідження становлять праці відомих учених-теоретиків і істориків держави і права, зокрема: Т.Г. Андрусяка, П.П.Гай-Нижника, В.І. Го-рєлова, С.В. Грибоєдова, Т.В. Заруди, С.М.Коника, М.Л. Копиленко, О.Л. Копи-ленка, В.С. Кульчицького, О.М. Мироненка, М.І. Мірошниченко, В.І. Мірошни-ченко, С.Є. Мякоти, Ю. Павленка, Г.В. Папакіна, Р.Я. Пирога, Ф.М. Проданюка, В.А.Потульницького, В.О. Рум'янцева, О.П. Реєнта, О.С. Рубльова, О.В. Тимо-щука, Б.Й. Тищика, М.В. Томенка, Т.О. Харченка, Ю.Храмова, О.І. Яременко.
1. ПРИХІД ДО ВЛАДИ ГЕТЬМАНА П.СКОРОПАДСЬКОГО
До весни 1918 р. широким верствам населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед маєтних класів, заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, фабрикантів, великих землевласників, вищих прошарків чиновництва, що складали 20% усього населення України. Австрійці та німці на Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським (титул "гетьман" мав викликати асоціації з квазимо-нархічними традиціями, пов'язаними з козацькими гетьманами).
Нащадок давнього роду козацької старшини й один із найбільших на Україні землевласників, Скоропадський мав високий статус за царського режиму - служив військовим ад'ютантом Миколи II і під час війни був авторитетним генералом. З початком революції він українізував своє військове з'єднання і, коли Центральна Рада відкинула його послуги, був обраний титулованим командувачем селянського ополчення "вільних козаків". З приходом до влади цього "малоросійського" аристократа, який раптом згадав про своє "українське коріння", в революції на Україні настав новий етап, що характеризувався намаганнями відновити правопорядок та скасувати "соціалістичні експерименти" Центральної Ради.
29 квітня, на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, на який з усієї України прибуло 6500 делегатів, з ентузіазмом проголосили Україну Геть-манською державою на чолі з П.Скоропадським, закликавши його "врятувати країну від хаосу і беззаконня". Згодом багато писали й говорили про те, що цей з'їзд було інсценовано, але сучасники бачили серед його делегатів лише незначну кількість людей у піджаках, основну масу становив натовп "дядьків у свитках", та й представляли вони вісім різних губерній. Того самого дня в Софіївському соборі єпископ Никодим миропомазав гетьмана, а на Софіївському майдані відслужено молебен. Переворот відбувся майже безкровне, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Того ж дня П.Скоропадський разом із прибічниками оголосив про встановлення "Української Держави" (на відміну від "Української Народної Республіки" Центральної Ради). Нова держава грунтувалася на незвичайному поєднанні монархічних, республіканських і, що особливо характерно, диктаторських засад, її підданим гарантувалися звичайні громадянські права, причому особливо наголошувалося на святості приватної власності.
Скасовуючи такі нововведення Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків та культурна автономія, гетьман увів окрему категорію громадян-козаків (які фактично були заможними селянами), сподіваючись, що вони стануть основною соціальною опорою режиму. Особливо впадали у вічі широкі прерогативи самого гетьмана: йому належало виняткове право видавати всі закони, призначати кабінет, управляти зовнішньою політикою та військовими справами й бути верховним суддею країни. Однак ці претензії на майже необмежену владу не могли приховати того факту, що влада на Україні практично належала німцям, а не українцям.
29 квітня 1918 року П.П.Скоропадський, гідний представник гетьманського роду, сміливий генерал, взяв владу на Україні, владу, що фактично упала з рук Центральної Ради та її Ради Міністрів, де провідну роль відігравалиукраїнські есери. Більшість партій та верств населення відмовили їм у підтримці, тому переворот пройшов майже без пострілів та крові.
В умовах конспірації гетьманці не могли підшукати кандидата на посаду голови кабінету міністрів. Ним було призначено М.Устимовича - близьку до гетьмана, але мало відому в українських колах людину. Він не зумів підібрати собі міністрів, бо деякі діячі, насамперед з партії соціалістів-федералістів, відмовилися прийняти його пропозицію.
Loading...

 
 

Цікаве