WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна в геополітичних концепціях першої третини ХХ століттяу - Реферат

Україна в геополітичних концепціях першої третини ХХ століттяу - Реферат

перспектив майбутнього спiвтовариства; теплi, проникливi, навiть сентиментальнi вислови про лагiдне спiвiснування, обопiльне нацiональне доповнення межують, проте, з сухими, холодними, по-нiмецькому розважливими пасажами щодо необхiдностi порядку, дисциплiни, субординацiї (в чому вiн, звичайно, має рацiю), якi, дисонансуючи з загальним настроєм i духом книги, можуть, нiде правди дiти, дещо вiдcахнути лiричну душу слов'янина.
1917 року у брошурi "Середня Європа" Науманн наголошує, що внаслiдок географiчного розташування, а надто - волi та iсторичної долi, промiжнi мiж Нiмеччиною та Росiєю нацiї (включно з українцями 48) вимушенi орiєнтуватися на одну з цих держав, належати до їхнiх сфер впливу й блокуватися з ними, а тому: "що росiйським не хоче або не може бути, мусить стати середньоєвропейським" 49. (А.Пенк характеристично iменує цi "промiжнi" - фiнську, шведську, естонську, литовську, латиську, польську, українську та румунську - нацiї як Zwischeneuropa, "Мiж'європа" 50). По закiнченнi вiйни, вважає Науманн, пiсля спiльної боротьби проти росiйського ворога цi нацiї не можуть просто розiйтися: "Кров зв'язує. Майбутня небезпека зв'язує. Зв'язує обопiльна повага. ...Хай живе Середня Європа!" 51.
У заснованому ним у серединi 1917 р. з метою пропаґанди iдей руху щотижневику "Середня Європа" Науманн мотивував доцiльнiсть створення союзу запобiганням мiжнацiональним конфлiктам, збереженням iнституцiйного порядку в умовах наближення загального розкладу й хаосу, пiднесенням добробуту 52.
Iдея Середньої Європи, проте, виявилася мало сумiсною з тогочасною реальнiстю. Революцiї 1917 р. в Росії, а також поразка Нiмеччини у Свiтовiй вiйнi усунули з порядку денного питання Середньої Європи. У Рiздв'янi днi 1918 р. в своїй останнiй "середньоєвропейськiй" статтi "Тимчасове прощання" Науманн висловлює впевненiсть, що, попри всi негаразди останнього часу, iдея Середньої Європи не буде остаточно вiдкинута, її істинiсть і життєвiсть забезпечуються самим буттям - психологiчними, господарчими, географiчними чинниками, тому все штучне й довiльне, що є в цiй iдеї - минеться, об'єктивно зумовлене - залишиться; "з поглядом у близьке чи вiддалене майбутнє вони (прихильники Середньої Європи. - Авт.) кажуть один одному: До побачення!" 53.
Безперечно, в концепцiї "Середньої Європи" як явищi iнтелектуальної iсторiї Нiмеччини вельми вагомим є елемент нiмецького месiанiзму - переконання, що Нiмеччина має певний метафiзичний обов'язок перед Богом та людством, виправданий sub speciae aeternitatis сенс буття, гiдний великої нацiї. Намагання "сказати своє слово" зумовлювало саме схiдну орiєнтацiю зусиль: тодi як на стабiльному заходi Нiмеччина могла прислужитися хiба що пригнiченим iрландцям та фламандцям, на схiд вiд неї простягався безкраїй обшир скривджених земель, що буквально волали про допомогу. Була б Нiмеччина, знайшовши тут для своїх прагнень сприйнятливий ґрунт, виконала шляхетну мiсiю визволителя, вона мала б не лише щиру вдячнiсть тогочасної генерацiї, а й справжню приязнь і вiдданiсть наступних, здобула б на майбутнє в особi кількох нацiй половину континенту зичливих друзiв та надiйних союзникiв.
Через те найдалекогляднiшi й найсумлiннiшi полiтики Нiмеччини невтомно застерiгали вiд будь-яких експансiонiстських намiрiв у Схiднiй Європi, ба бiльше - наполягали на необхiдностi скупчення сил для протидiї Росiї. Як уважав учасник руху "Середня Європа" Макс Вебер, "усяка полiтика по той бiк нашого схiдного кордону, якщо саме вона є реальна полiтика (Realpolitik), неминуче є захiднослов'янська полiтика, та не нiмецько-нацiональна полiтика. ... На Сходi, але аж нiяк не на Заходi, матимемо ми культурнi завдання поза нашими кордонами" 54 (українцiв, як i переважна бiльшiсть iнших європейських дослiдникiв, Вебер зараховував до захiдних слов'ян). Iнший "рухiвець", вiдомий iсторик Ганс Дельбрюк (1848-1929), знаний як щирий симпатик України, погордливо декларував: "Вважає Росiя за свою мiсiю уярмлення Європи та Азiї - то її справа, ми ж вбачаємо мiсiю Нiмеччини в тому, щоби врятувати Єропу та Азiю вiд цього гноблення москальства" 55. Вiн зауважує, що вже впродовж другої генерацiї Нiмеччина захищає європейську культуру вiд навали московського варварства, i це не є евентуальна полiтика, а доля, призначення Нiмеччини, її мiсiя людству 56.
Один iз модерних дослiдникiв руху "Середня Європа" Генрi Корд Мейєр, щиро сумуючи з приводу того, що проект Науманна, "вкорiнений у найкращi європейсько-християнськi традицiї з їхнiм наголосом на пристойностi, моральностi та гуманностi" 57, не був здiйснений, вважає, що, якби перебiг вiйни трохи затримався на ситуацiї середини 1916 р., нiмецькi полiтики та iдеологи мусили були б зосередитися на "середньоєвропейському напрямку" й "Середня Європа" стала б реальнiстю. Натомiсть як у Нiмеччинi, так i в Європi гору узяв неприборканий нацiоналiзм, у чадi якого європейськi полiтики втратили розважливу спроможнiсть адекватно сприймати й оцiнювати подiї, не розгледiли великої конструктивної вартостi цiєї iдеї, а перемога над Нiмеччиною та вiддаленiсть Росiї лише змiцнили iлюзiю безпеки, внаслiдок чого ґрандiозний шанс перевлаштування Європи не був реалiзований. "Сумно й витверезно бачити в ретроспекцiї втраченi можливостi..." 58. Проте Мейєр певнений, що "жереб iсторiї може ще одного разу надати Захiдному свiтовi можливiсть перемоделювати структуру Європи. Ще може з'явитися iнший шанс вiдновити спiльноту вiльного й творчого життя" 59, вибудувати "вiльну, реiнтеґровану, пострадянську Європу" 60 - шанс, який, у разi його отримання, Захiд не матиме права проiґнорувати.
§4. Україна в геополiтичних мiркуваннях М.Вебера
Iдею створення незалежної України висував Макс Вебер. Для нього цiлком природним було те, що українцi, соцiальна структура яких та рiвень розвитку матерiальної і духової культури значно перевищував росiйськi вiдповiдники, мали утворити свою власну незалежну нацiональну державу.
Погляди Вебера на вирiшення нацiонального - чи не найголовнiшого для Схiдної та Центральної Європи - питання зазнали певної еволюцiї. Впродовж перших рокiв ХХ сторiччя Вебер перебував пiд сильним впливом iдей федералiзму М. Драгоманова, що з ними його ознайомив Богдан Кiстякiвський, який тодi у Парижi готував до друку двотомник праць Драгоманова. Викладена в "Iсторичнiй Польщi тавеликоросiйськiй демократiї" Драгоманова федералiстична програма перевлаштування Росiї iмпонувала Веберовi тяжiнням до компромiсного розв'язання потенцiйно вибухової проблеми: "її (драгоманiвської програми. - Авт.) велика сила вiдверто полягає в комбiнацiї iдеалiв економiчних з нацiональними" 61. Вебер також цiлком подiляв думку Драгоманова, iдеологiчну трансформацiю якого вiн окреслював як перехiд вiд соцiалiзму до нацiонал-демократiї 62, що соцiальна структура Росiйської iмперiї є головна перешкода лiберальному розвою та європеїзацiї Росiї. Вебер багаторазово посилався на Драгоманова як на автора найдемократичнiших засобiв вирiшення нацiонального питання в мультиетнiчнiй Європi; дослiдник спадщини Вебера Вольфґанґ Моммзен визнає "вплив Драгоманова на Вебера" й зазначає, що "i пiзнiше Вебер вважав твори Драгоманова за основоположнi для будь-якого трактування нацiональних проблем"
Loading...

 
 

Цікаве