WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність - Курсова робота

Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність - Курсова робота

Лівані ісламські терористи з "Хезбаллах". Гроші від проданої зброї передавались нікарагуанським "контрас" від іранців як "акт допомоги".
В Афганістані в 1979 - 80-ті роки, після агресії радянських військ до Афганістану та приходу до влади цивільної адміністрації ворогів афганського "Хальку" (Народ) і таджицького "Парчаму" (Прапор) активізувалися фундаменталісти цих організацій, які вели партизанську боротьбу з терактами в прикордонних районах з Пакистаном у 1978 році. Отримавши значну технічну допомогу від США [39, с.10] афганські партизани - "моджахеди" створили в Ірані та Пакистані 21 терористичну базу та військово-вишкільних таборів. Зважаючи на обмеженість контингенту військ, радянська армія могла контролювати тільки великі міста та транспортні шляхи. У Кандагарі, Пешеварі та інших місцях регіону гарнізони були оточені боєвиками та підтримували зв'язок зі світом лише з повітря. Афганська війна (1980 - 85) мала на меті вигнати з схованок моджахедів і фіщично знищити їх. Звільнити стратегічно важливі регіони півдня та сходу країни. Друга - створити зону безпеки [83, с.17] поблизу Хайберського проходу по якому моджахеди отримували припаси та зброю з Пакистана. Третя - ліквідувати рух опору в гірських районах країни. Завдання так і залишились не виконаними…
У 90-х роках за розпаду Радянського Союзу відбулась ліквідація прокомуністичного режиму підрозділами таджиків очолених Ахмад Шахом Масудом та військами коаліції афганського руху опору під керівництвом Гульбеддіна Хекматьяра. У жовтні 1994 року в громадянську війну втрутилися загони терористів студентів медресе та озброєних в Пакистані талібів. Відзначаючись жорстокістю та фанатизмом 22 травня 1996 року таліби взяли Кабул. Війська президента Б.Раббані та вірного йому генерала А.Дустума з допомогою Росії та Узбекистану закріпились на півночі країни [30, с.7]. Війна триває з перемінним успіхом на 2002 рік мир в Афганістані почали встановлювати американські, німецькі, британські підрозділи.
В Лівані головна політична сила в країні - християнський-ліванський фронт де провідна роль належить партії "Катаїб" (Фаланга) та союз кількох ліванських організацій під назвою Ліванський національний рух. Вплив в країні відчувається палестинської ОВП, іранської "Хезболла", а також просірійського руху "Амаль". У квітні 1975 року в країні почалася громадянська війна християн з мусульманами. Теракти відбувались на кожній з сторін [34, с.72]. Критичної маси ситуація досягла після вдалого замаху на християнського президента Лівана Башира Жмаєля (14 серпня 1982 року) та вчиненої у відповідь різанини загонами християнської міліції 15 - 18 вересня в таборах палестинських біженців Сабра і Шатіла (Західний Бейрут). За приблизними підрахунками вбито дві тисячі осіб в більшості жінок і дітей. Міжнародна спільнота відреагувала створенням сил для підтримання миротворчого порядку в Лівані. Введено підрозділи: США, Великобританії, Франції, Італії та інших країн. 23 жовтня після висадки інтернаціональних сил в Бейруті арабські смертники вантажівками з вибухівкою таранили американські та французькі штабквартири. В підсумку загинув 241 американець, понад 200 французів солдат з них було 91 %. В американському суспільстві пролунали вимоги повернути війська додому [23, с.508].
6 - 12 травня 1988 року бої між групами ісламістів "Амал" і "Хезболла" в передмісті Бейрута супроводжувались наймасовішими терактами. Від 750 кілограмів вибухівки в людних місцях загинуло до 3000 чоловік. Боротьба йшла за лідерство серед шиїтів Лівану.
7 березня 1992 року президент Сірії [12, с. 403] Нафез Асад звинуватив Ірак в постачанні зброї ліванським терористам які підняли заколот проти законної влади в країні. Нестабільність зберігається на сучасному етапі.
Ізраїльсько-палестинська криза. 27 - 28 червня 1976 року боєвики ОВП захопили французький літак, що летів за маршрутом Афіни - Париж посадивши його в аеропорті Ентеббе (Уганда). Вимоги - звільнити 53 члени Організації Визволення Палестини, які відбували ув'язнення в Ізраїлі, ФРН, Швейцарії, Франції та Кенії. Терористи звільнили 47 чоловік, залишивши ще 98 та екіпаж лайнера. Президент Уганди Амін Дада спробував домовитися щоб заручників звільнили проте Ізраїль виступив за рятувальну акцію. В ході операції "Іонафан" (походить від назви командира ізраїльських командос Іонафана Нетаньяху) дев'ять боєвиків ОВП, 20 угандських солдатів, троє заручників і командир екіпажу Нет вбиті, троє ізраїльських солдат поранені.
11 березня 1978 року сталася різанина на прибережній дорозі Морен. Добираючись до Лівану одинадцять боєвиків висадились на південь від міста Хайфи вбили на пляжі відпочивальника громадянина США, пізніше ще шість-сім американців. Затримавши в Хайфі автобус змусили водія везти їх до Тель-Авіва. Вбивши заручників зупинили слідуючий автобус вбили ще п'ять чоловік решту поранивши. Повертаючись на південь в п'ятнадцяти кілометрах від Тель-Авіва їх затримали ізраїльські війська. В перестрілці вбито дев'ять фанатиків, двох взято під варту. В результаті теракту загинуло 35 і поранено 75 євреїв.
7 липня 1981 року та 24 травня 1982 року ОВП зважаючи на обмеженість дій Ізраїля Резолюцією № 425 Ради Безпеки ООН щодо операцій поблизу ріки Ель-Лімані продовжує серію терористичних нападів на ізраїльські цивільні об'єкти всередині країни та на західному березі ріки Йордан. У відповідь Ізраїль зосередив війська на південь від кордону. Кульмінацією терактів стала спроба вбивства ізраїльського посла в Великобританії та масові триденні репресії з боку Ізраїля.
У 80-х роках США для врегулювання конфлікту [44, с.20] запропонували "план Рейгана" - створення в асоціації з Йорданією палестинської автономії на західному березі ріки Йордан (де було споруджено ряд незаконних єврейських поселень) та в секторі Гази. За мирних переговорів 1985 року при посередництві прем'єр-міністра Італії Б.Краксі та прем'єр-міністра Великобританії М.Тетчер палестинські терористи несподівано захопили італійський літак "Ахіле Лауро" в Середземному морі. Боєвики поводилися з заручниками коректно. Вбито було лише американського туриста-інваліда, що їх постійно провокував. Президент США Р.Рейган віддав наказ про перехоплення літака і посадку на американську базу в Сіцілії.
У грудні 1987 року почалась Інфтіфада - священна війна проти євреїв, яку підняло палестинське населення. На заклик ОВП "без зброї" шляхом маніфестації, пікети і "війна каміння" завершились розгоном ізраїльськими військами і депортацією найактивніших учасників, хоча повністю повстання придушене не було.
15 листопада 1988 року Національна Рада Палестинської автономії проголосила незалежну арабську державу Палестина. ОВП визнала право Ізраїля на існування. В свою чергу США змушені були визнати ОВП законним учасником мирних переговорів на Близькому Сході. Переговорний процес був утруджений через діяльність терористичних груп руху "Хамас" які відмовились від мирного плану лідера Палестини Ясіра Арафата, що змусило
Loading...

 
 

Цікаве