WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність - Курсова робота

Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність - Курсова робота

Ява, Туреччина.
Отже, арабо-тюрко-мусульманські країни частково були відірваними від власної історії тоді якіндоєвропейські синтезували й осучаснили культури Середземномор'я та решти світу.
6.Терористичний фанатизм. Окремі групи в гонитві за винагородами "спонсорів" чи розформовані або доведені до відчаю "звалення від професійних обов'язків" пов'язані здатні знайти і стати жертвою "мети". Іноді мета виправдовує засоби: помста. Вбивства, стиль життя традиції посилення ненависті до глобалізму і комплекс чинників наведених у першому розділі. Серед статистичних даних поширені такі: на 1976 рік нараховано 6 тисяч 241 теракт, 508 мікроконфліктів з них 45 % на терористичній основі [73, с.6], 17 % неісламських. В 1994 році 433 з них лише 2 % неісламські. В 2000 році - 702, з них 0,7 % неісламських або такі, що не пов'язані з ісламським тероризмом при 15728 терактах з них три глобального масштабу. І якщо в країнах Заходу існує домовленість на придушення тероризму, то деякі арабські країни таким способом "торгуються" з ЄС, США, Росією. Громадська думка залежно від регіону полярна: прибічники і противники.
Виявом практичного тероризму є джихад. Часто священна війна за поняттям [33, с.35] ради старійшин (шаріат) вважається обов'язком для всіх мусульман. На відміну від терористів і фундаменталістів війну веде халіф (правитель) чи його намісник.
Тлумачення в Корані "Джихад - війна на шляху Аллаха". Процедура проведення: Халіф чи намісник спершу проголошують іслам іновірцям (лише один раз), долі збори народу на Раду. Конфлікт з іновірцями заколот з їх сторони або неповагою до Пророка, імам, правителя служить приводом до війни. Джихад оголошує халіф з "невірним" і "язичником", який надається можливість прийняти іслам, або як альтернатива перейти в якості вассалів до мусульманської держави під статусом "змміїв" (людей під захистом арабської країни). На джихад йдуть всі мусульмани, крім бідних, калік, старих, жінок, дітей і рабів. Ці категорії заборонено вбивати під час війни у противника лишень брати в полон з метою викупу, а рухоме майно переходить у власність умми (мусульманської общини, відокремленої від решти осіб). Крім дар ал харб (с землі вийшли) та дар ал-іслам (землі мусульман) є ще дар ад-дінземі - землі віри із країнами які перебувають в "землях війни" мусульмани сусіди можуть укладати мир терміном на десять років з спробою продовження шляхом відновлення договору. Невірними на відміну від сучасних екстремістів визнаються "кафірун" (буквально невдячні, відступники та язичники-багатобожці. Щодо "людей Писання" - сахль ал-кітаб (іудеїв та християн) мусульманське право допускає віротерпимість, проте до органів виконавчої влади та військової служби в арабських країнах не допускає.
В підсумку Коран, розглядає [63, с.51] війну проти невірних як справу вдячну для Аллаха чим спекулюють ісламські терористи.
Таким чином, багато думок з цього приводу залишились думками. ООН, США, ЄС, НАТО, РФ, ЛАД структури що мають подолати проблему у глобальному масштабі [60, c.48], держави які мають знищити зброю терору та насилля політику конкурентності молодих ісламістів і відповідати перед світовою спільнотою шляхом Об'єднання заради миру та внутрішньої стабільності.
Політична практика ісламського тероризму є свідченням небезпеки знищення людських цінностей, сотень, тисяч людських життів і природного розвитку до "нового світу". На нашу думку, подані факти свідчать про достатність проблем, ніж розробка нових видів озброєння де б фінанси були використані більш раціональніше.
Висновки.
В багатьох країнах мусульмани шукають відповіді на виклики сучасного життя в Корані Рекомендації і релігійні норми ближчі до родово-племінного суспільства з чим ми не погоджуються, адже Біблія не була настановою а лише правом для зразка рабовласницьких чи феодальних держав. Найбільші ортодокси ісламу: вчителі та богослови вважають джихад [70, с.20] вищим духовним обов'язком мусульманина, що можна пояснити масштабною роллю священної війни в Корані, оскільки за Уільшером П. [76, с.10] кінцева мета ісламу - гегемонія в глобальному масштабі. Війна за перевагу релігії та віри не обов'язкова, проте вища над іншими обов'язками. Загинувши мученик-шахід одразу попадає в рай. Обжита земля поділяється на володіння іслама (дар аль іслам) та землі війни (дар аль харб).
Вчений Київського Національного Університету Куліш І.В. [56, с.33] притримується думки, коли відносини від соціальних до військових співвідносяться але не на користь мусульман, то мир переважає з метою взаєморозуміння.
Двадцять перше століття входить до азійської ери за футурологами які спланували його подальший розвиток на п'ятнадцять років. Чому? Тому що теракти передують прихованій небезпеці внутрішніх і зовнішніх конфліктів.
Внутрішнім конфліктам присвячений перший розділ. Вчений Толіпов Ф.Ф. [74, с.96] вважає їх затухаючими лише зрідка нагадуючи про себе. Існує думка, яку приписують частково Жанмохамеду П. і Кісільову В. [49, с.30] стосовно виборів глави держави. В минулому (XVIII - XIX ст.) - імам, халіф, султан. В сучасному (ХХ ст.) додається ще й президент [66, ст.26]. Вибори починаються з шури (Рада улемів) закінчуючи мубайаа (народне обрання). Хоча на практиці шура та мубайаа не стали стійкою процедурою виборів і утвердження верховної влади, а тільки оформляли насильницьке захоплення влади.
Отже, в першому розділі ми проаналізувли ідеї тероризму, їх склад і дискусії по проблемі переходу теорії в політичну площину навівши для прикладу ідеологію Афганістана.
ІІ і ІІІ розділи передбачають розкриття ролі зовнішнього конфлікту. Як і раніше так і на сучасному етапі мусульманські сутички супроводжуються насиллям в поєднанні з братовбивчою війною. Приклади: ірано-іракський конфлікт, збройна боротьба вакхабітів з іншими арабами, рух магдістів в Судані, салафітів в Лівії. В 1989 році ісламські екстремісти в Єгипті, Африці, Алжирі, Йорданії, інших мусульманських країн оголошували джихад "невірним" політикам, чим зачепили дуже хитку межу рівноваги в суспільстві; спровокувавши військове втручання Заходу (війна у Перській затоці 1991 року). Варто пам'ятати про ціну життя на Сході і Заході і духовні і матеріальні права людин. Таким чином, розростання екстреміських угруповань, політизація ісламу привели до переходу ісламських фанатиків з політичної площини дій до практичної діяльності.
В ІІІ розділі подається географічна карта міжнародного ісламського тероризму із зазначенням кількості бойовиків, видів терактів, подаються вражаючі факти та статистичні дані.
Ряд іноземних джерел [17, с.56] розкриває демографічний вибух в країнах Центральної Азії так як проблема не регулювалась в другій половині двадцятого століття крім Індії та Китаю. В мусульман дві проблеми: високий матеріальний рівень представників владних структур і значна кількість збіднілих селян яким нічим прогодувати багатодітні сім'ї, стаючи на шлях війни радо сприймають ідеї опору, протесту отримуючи
Loading...

 
 

Цікаве