WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні погляди Cтародавнього Риму - Реферат

Політичні погляди Cтародавнього Риму - Реферат

народу".
Ряд важливих положень про правову регламентацію державної діяльності висловлював Ціцерон у висунених ним проектах законів про магістрати. Ціцерон зазначав, що імперій (повноваження посадових осіб) повинен бути законним. Слід, зауважував він, встановити "не лише для магістратів міру їх влади, але й для громадян міру їх послуху".
Концепція Ціцерона про змішане правління і взагалі його судження про державу як справу народу явно розходилися з тогочасними соціально-політичними реаліями і дійсними тенденціями розвитку римської державності. Як теоретик і практичний політик, що був у гущі тодішньої боротьби за владу, Ціцерон не міг не бачити тенденції перегрупування сил і влади, відплив реальних повноважень від попередніх республіканських інститутів і їх концентрації в руках окремих осіб, насамперед тих, хто спирався на армію. Про це красномовно свідчили приклади возвеличення Сулли, Цезаря, Октавіана Августа.Кон-цепція змішаної держави була частково здійснена в Римській республіці в той час, коли Ціцерону вдалося об'єднати блок сенатського і вершниківського станів проти змови Каталіни (у 63 р. до н. е.) -претендента на монархічну владу.
Людський "ідеал Ціцерона - "перша людина у республіці, утихомирювач, опікун" - в епоху криз поєднував у собі грецьку філософську теорію, а також римську політичну ораторську практику. Зразком такого Діяча він вважав себе. Відповідність чи невідповідність людських законів у природі (у природному праві) виступає, за Ціцероном, критерієм справедливості чи несправедливості. Природне право (вищий правдивий закон) виникло раніше, ніж будь-який писаний закон, вірніше, будь-яка держава взагалі була заснована. Сама держава (як "загальний правопорядок") з ЇЇ встановленими законами (тобто називним правом) є за своєю суттю втіленням того, що за природою є справедливість і право.
В історії політичної і правової думки найбільшу увагу численних авторів привертали, зокрема, положення Ціцерона про правовий характер держави, про державу як справу народу І правове суспільство (спільність), про справедливість і правдивий закон, про природне право, про громадянина як суб'єкта держави і права.
Луцій Сенека (6-3 рр. до н. е.-65 р. н. е.) - один із основних представників стоїцизму в Стародавньому Римі перебував під великим впливом давньогрецьких стоїків. Не відкидаючи рабства як соціально-політичного інституту, Сенека разом з тим відстоював людську гідність раба і закликав гуманно поводитися з ним як з духовно рівним суб'єктом. За Сенекого, неминучий і божественний за своїм характером "закон долі" грав роль того права природи, якому підкорені всі людські відносини, в тому числі держава і закон. Вселенна, за Сенекою, природна держава зі своїм природним правом - справа необхідна і розумна. Членами такої держави за законами природи є всі люди, визнають вони це чи ні. Щодо окремих державних утворень, то вони випадкові і значні для всього людського роду.
Найбільш цінним і безумовним, згідно з Сенекою, є велика держава. Розуміння "закону долі" (природного права, божественного духа) власне полягає в тому, щоб протидіяти випадку (в тому числі - належності до тієї "чи іншої "малої держави"), визнати необхідність світових законів і керуватися ними. Він схильний до проповідей каталізму, космополітизму та індивідуалістичної етики, морального самовдосконалення.
Подібні ідеї розвивав стоїк - раб, за походженням Епіктет (50-130 рр.). Він закликав до особистого морального удосконалення і відповідного виконання тієї ролі, яка послана кожному долею. Його теорія доповнюється різкою критикою багатства і засуджує рабство. Акцент при цьому робиться на аморальності рабства.
Стоїк, імператор Марк Аврелій Антоній (121-180 рр.) учив, що дух цілого вимагає спілкування, але не хаотичного, а такого, що відповідає злагодженому порядку світу. Звідси випливає повсюдне в світі "підкорення і супідкорення", а серед людей ("найбільш досконалих істот") - "однодумство", досягненню чого, за Марком Авреліем, і служить стоїцизм.
Політико-юридичне обґрунтування гегемонії Риму і прав було дано римськими юристами. При переході від республіки до монархії і в імператорський період вони доклали чимало зусиль для обґрунтування претензії імператора до законодавчої влади. Так, законну силу імператорських розпоряджень відстоював юрист Гай. Акти імператора є законом, згідно з поглядом юриста Ульпіана. Йому належать вислови: "принцип волі від (збереження) законів", "що бажано принципам, те має силу закону".
Право народів, розроблене римськими юристами, містило ряд норм міжнародного правового характеру (сам термін "міжнародне право" у римлян не існував), наприклад, море визнавалося "спільним для всіх". Поняття "вороги" використовувалося юристами на означення тільки тих" кому римляни публічно оголосили війну або хто сам при-людно оголосив війну римлянинові.
Історична зумовленість політичної думки Стародавнього Риму означає в той же час ЇЇ історичну обмеженість. Разом з тим теоретичні досягнення цієї думки використовувалися в наступних концепціях, модифікуючись і набуваючи нових значень в умовах, які змінювалися.
Сучасний цивілізований світ перейняв від Стародавньої Греції феномен публічної влади, а від Стародавнього Риму - принцип розподілу влади. Особливо треба відзначити роль Ціцербна, котрий стояв біля витоків тієї юридизації поняття "держава", яка в майбутньому здобула багато прихильників.
Пильний інтерес до ідей Цицерона виявляли мислителі епохи Відродження, а потім французькі просвітники, які вбачали у Цицероні свого великого предтечу.
Список використаної літератури:
1. Політологія: Підр. Для ун-тів / За ред. О. І. Семківа. - Львів: Світ, 1993. - 576с.
2. Політологія: Підр. Для студентів ун-тів. - 2-е вид., зі змінами. - Львів, 1994, -- 592с.
3. Політологія: Курс лекцій: Навч. Посібник / За ред. І. С. Дзюбка: К.: Вища шк., 1993. - 271с.
4. Політологія: Курс лекцій / Авт. кол.: І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, З. С. Сокол, В. А. Кулик та ін. - Тернопіль: АСТОН, 1998. - 159с.
Loading...

 
 

Цікаве