WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні проблеми людства - Реферат

Політичні проблеми людства - Реферат


Реферат на тему:
Політичні проблеми людства
План
1. Вступ 1
2. Загальні питання 3
3. Зміст політичних проблем людства 4
4. Висновки 10
1. Вступ
Кожен з нас задавав собі питання : "Чому при великій кількості нормативних актів, угод, міжнародних звичаїв людство потерпає від війн, голоду, екологічних криз, досі існує прірва між правами і обов"язками соціальних класів?" Відповідь на це запитання і є суттю цієї роботи.
Політичні проблеми людства зумовлені невиконанням або недбалим виконанням принципів-вимог міжнародного права. А також треба зазначити, що не усі держави ратифікують міжнародні угоди . У цій роботі, я намагаюсь розказати про ці проблеми, а також показати можливість виходу людства з цього критичного стану.
Якщо проаналізувати більшість проблем, то ми побачимо, що їх можна поділити (звичайно лише умовно) на: політичні, економічні та соціальні ( до цієї сфери я також додаю екологічні проблеми).
Боротьба і перемога в політиці є тільки одним із засобів досягнення більшої мети - збереження цілісності ті стабільності розшаруваного суспільства, покращення умов життя людей. Політика - не лише механізм класового панування та пригнічення одних соціальних груп іншими, а ще й засіб організації та дотримання певного порядку, ладу в суспільстві, світі, узгодження інтересів окремих спільнот, можливий за конкретних історичних умов спосіб розв"язання суспільних протиріч
Зовнішня політика - це загальний шлях держави у міжнародних справах. Важливішим засобом виразу зовнішньої політики є дипломатія. Основою зовнішньої політики та дипломатії повинно бути міжнародне право. Засновники ООН ставили собі за мету "створити умови, за яких будуть виконуватися справедливість і повага до зобов"язань, що виникають з договорів та інших джерел міжнародного права. "
Міжнародне право відчуває вплив зовнішньої політики держави. З іншого боку, міжнародне право серед інших факторів прямо впливає на зовнішню політику держав .
Міжнародне право виконує координаційну та регулюючу функцію. Також у ньому склалися механізми, які захищають законні інтереси держав, що умовно можна назвати охоронною функцією.
2. Загальні питання
П"єр Прудон зазначав, що принципи взагалі є душею історії. "Будь-який предмет має свою ідею, отже свій принцип і свій закон; будь-яке явище відповідає якійсь ідеї; ніщо невідбувається в світі, не виражаючи якоїсь ідеї, - все це є аксіомою новітньої філософії…На принципах грунтується все життя народів і все моральне значення їхнього побуту; в імїя принципів здійснюються державні перевороти; в їх ім"я вмирають і відроджуються спільноти. "
Міжнародне право - це сукупність норм і принципів, які регулюють усю систему міжнародних відносин, а також взаємодію в рамках окремих груп або на двосторонніх засадах. Норми міжнародного права "пов"язують" між собою держави. Відповідно довзятих ними зобов"язань уряди вживають заходів для того, щоб їхнє внутрішнє законодавство відповідало угодам і договорам, в яких вони беруть участь.
Принципи міжнародної політики й міжнародного права мають вищу юридичну силу в порівнянні з іншими нормаи міжнародного права та зобов"язаннями за міжнародними угодами. Це фундаментальні норми міжнародного права, які відбивають сутнісний зміст міжнародних відносин. Вони закріплюють засади сучасних систем міжнародних відносин і міжнародного права, сприяють нормальному функціюванню й розвитку цих систем.
Своє буквальне втілення принципи міжнародної політики отримують у міждержавних угодах. Головним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому сформульовані гловні принципи міжнародного права й передбачені заходи для їх дотримання, є Статут Організації Об"єднаних Націй, що його прийняли 1945 року 50 держав - засновників ООН. Найважливіші принципи сцчасної міжнародної політики викладені також у "Декларації про припинципи міжнародного права, які стосуються дружніх зносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН" (1970р.). Утвердженню сучасних принципів у практиці міжнародного спілкування сприяли й такі документи Генеральної Асамблеї ООН, як "Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам" (1960р.), "Декларація про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав" (1981р.) та інші. Істотну роль у розвитку головних принципів, у наповненні їх новим змістом відіграв Заключний акт Наради з безпеки й співробітництва в Європі 1975 року. Важливу роль у конкретизації та визначенні процедур здійснення міжнародних принципів відіграють двосторонні угоди держав про співпрацю.
До головних принципів сучасного міжнародного права належать принципи мирного співіснування, суверенної рівності держав, рівноправ"я народів та їхнього права самостійно визначати свою долю, незастосування сили або загрози силою в міжнародних відносинах, непорушності державних кордонів, територіальної цілосності держав, мирного врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи держав, сумлінного виконання зобов"язань по міжнародному праву та угодах, усезагального поважання прав людини й головних свобод.
3. Зміст політичних проблем людства
Принцип мирного співіснування . В системі сучасного міжнародного права центральне місце належить принципу мирного співіснування. В світі затвердилося визнання того, що сьогодні міжнародне право може бути ефективним тільки як право мирного співіснування. В ньому втілені найпеші загальнолюдські цінності - мир і співпраця. Головна ідея цього принципу полягає в тому, що держави зобов"язані підтримувати міжнародний мир, грунтований на засадах міжнародних відносин, виявляти толерантність одна до одної, розвивати співробітництво між собою, без огляду на належність до різних політичних, економічних і соціальних систем та рівень їхнього розвитку. Цей принцип проголошує право народів жити у безпечному, справедливому й демократичному світі, задає нормативну модель світового порядку, в якому не повинно бути місця насильству й пригнобленню народів у будь-якій формі.
Вважають, що елементами суспільства, грунтованого на засадах мирного співіснування, мають бути мир, правопорядок, безпека всіх держав незалежно від їхніх соціально-політичних ознак, поважне ставлення до інтересів інших держав на розвиток,співпраця.
Наприклад, візьмемо Україну і Сполучені Штати. Штати зобовязали себе низкою угод допомогати Україні у економічній та фінансовій сферах (у тому числі в аграрній сфері). З першого погляду усе добре, Сполучені Штати дають кредит Україні на розвиток сільского господарства, а з іншого боку окрім повернення через деякий час кредиту (це зрозуміло звичайна умова), ці ж Штати вимагають на 30% з цієї суми придбати у Сполучених Штатах сільськогосподарську техніку. Ось і виходить, що на нас заробили двічи, але це ще не проблема, такими своїми зобов"язаннями Штати навмисно не дають розвитися машинобудівній галузі України, що і є проблемою.
З принципом мирного співіснування безпосередньо пов"язаний принципнезастосування сили або загрози силою у міждународних відносинах. Міжнародне право аж до середини ХХ сторіччя визнавало право держав на війну. У відповідності до нього будь-яка держава могла застосувати силовий, військовий спосіб розв"язання будь-якої суперечки з іншою державою. У теорії й практиці панувала "держава" ("традиціоналістська") концепція міжнародних відносин, взаємовідносини великих держав визначали стан світового політичногопорядку. В першій половині ХХ сторіччя окремі держави неодноразово здійснювали спроби у двосторонньому порядку проголосити відмову від застосування сили. Але відповідний принцип як усезагальна вимога був зафіксований тільки у Статуті ООН: "Всі члени Організації Об"єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою та її
Loading...

 
 

Цікаве