WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична думка В’ячеслава Липинського - Реферат

Політична думка В’ячеслава Липинського - Реферат


Реферат на тему:
Політична думка В'ячеслава Липинського
П л а н :
1. Вступ.
2. Методи державного будівництва в Україні.
3. Заповіді катехизісів-самостійників.
4. Обґрунтування державного устрою.
5. Концепції Липинського.
6. Висновок.
Політична думка в Україні на початку XX ст. відображала перехід українського національно-визвольного руху із стадії культурного українофільства до організованої роботи в масах. У цьому зв'язку заслуговують на увагу погляди М. Махновського, викладені у праці "Самостійна Україна", що були своєрідним політичним кредо Революційної української партії, яка сформувалася 1900р."Не можна, - зазначав М.Махновський, - зупинити націю, що ламала свої кайдани, прокинувшись до життя. Нація ступила на новий шлях, а ми повинні очолити її, щоб досягти ідеалу, але мусимо пам'ятати, що ми тільки предтечі того великого, що йде за нами, ми тільки сповіщаємо o його силу, ми його посланці".
У 20-ті роки розвиток політичної думки в Україні пов'язувався насамперед з іменами В. Липинського, Д. Донцова, М. Хвильового, В. Винниченка. їхні погляди віддзеркалювали процеси, що відбувалися в тогочасному суспільно-політичному житті України. Власне кажучи, після цих діячів політична думка в Україні не мала яскравих по-статей."
Зазначимо, що тільки в 20-х роках існувала відчутна свобода політичної думки. На початку 30-х років її паростки були задушені. Крім цього, в радянській Україні, як і в інших національних республіках, наступ тоталітаризму підсилював, по суті, легалізований російський шовінізм. Більш сприятливі умови були за межами радянської України - в Галичині і на Волині де опинилися В. Липинський та Д. Донцов. У цілому ж, однак, свої ідеї вони творили, як зазначає Т. Гунчак, у тіні програної війни за створення Української держави. Обидва як активні будівничі державного життя глибоко пережили трагедію української невдачі, що, мабуть, підштовхнуло їх, як, зрештою, багатьох інших національне свідомих українців, до переоцінки події української революції. Посилювало ці процеси політичної інтроспекції й еміграційне життя з типовою безперспективною гризнею різноманітних політичних партій. Утиски, що їх застосовувала польська влада супроти українського населення в Галичині і на Волині, загострювали політичні стосунки і ставили перед українською молоддю питання боротьби проти окупаційної влади, яка б ґрунтувалася на інших, радикальних засадах.
До потреби переоцінки українського політичного життя спричинилася не тільки могутня хвиля націоналізму, який у повоєнній Європі став панівною політичною силою, набувши нових форм радикалізму чи винятковості, а й внутрішні процеси її радянській Україні. Українізація, формальним ініціатором якої виступила комуністична партія, швидко охопила усі ділянки життя. Цей непередбачений, майже стихійний розвиток національного самовияву створював враження, що в Україні дійсно закладаються передумови будівництва вільного національно-культурного, якщо вже не політичного життя. Візія служіння своєму народові на рідній землі, в рідному оточенні полонила багатьох політичних емігрантів, які почали повертатися в Україну, а між ними й самого Президента Української Народної Республіки М. Грушевського. Відбулася пере-оцінка настанови до радянської України багатьох українських інтелігентів не тільки Східної України, а й Галичини та Волині. Наслідком цієї переоцінки постало радяно-фільство, яке загрожувало поширитися на українське суспільство, головне, на молодь.
Серед політичних доктрин України в XX ст. значне місце посідає монархічно-гетьманська концепція В. Липинського (1882-1931). Він вважав, що здобуття Україною державної незалежності можливе через попереднє спадкове монархічне правління. Гетьман є своєрідним "національним прапором", живим символом України, навколо якого гуртується все населення, а головним чинником державобудівництва є, на його думку, встановлення правової монархії в традиційній гетьманській формі. Але ця монархія, як вважав В. Липинський, суттєво відрізняється від московської, що спиралася на насилля й необмежену владу царя, а також "від польської, де король завжди був маріонеткою шляхти. Його ще вважають за одного із засновників українського консерватизму, який поділяли окремі знані представники політичної думки. Базові характеристики цієї течії Зазначено в таблиці нижче.
В. Липинський розглядав такі основні методи організації державного будівництва в Україні:
1) демократія з республікою;
2) охлократія з диктатурою;
3) класократія з правовою, обмеженою законом монархією. Найбільш придатною для України є остання форма. В. Липинський це пояснює тим, що вибори до демократичної республіки (парламенту) - це політична бутафорія. Для українського руху, міркував він, можуть стати фатальними гасла демократії й громадянського суспільства, оскільки вони спричинять штучне копіювання демократії за взірцями інших країн, а політична культура однієї нації не може бути механічно перейнята іншою.
В. Липинський вважав, що основна умова створення української державності - це єдність: релігійна, регіональна, політична, організаційна, національна. Справу української державності завжди губила відсутність єдності між українцями (галицько-наддніпрянський антагонізм). Здобуття державності багато в чому залежить від організації провідної верстви, від її згуртованості. Але потрібно спочатку виплекати її. Народ, що не вміє відтворити власних "панів", тобто провідної верстви, змушений навіки коритися чужим панам. Резюме своїх політичних і світоглядних поглядів В.Липинський формулює так: "Навіть нашрудніше завдання може бути виконане, коли є: стихійне, вроджене хотіння, ясна ідея, усвідомлююча хотіння; воля та розум, потрібні для здійснення ідей, віра в Бога і в те, що дана ідея згідна з Божими законами; і любов до людей та землі, серед яких і на якій має здійснюватися дана ідея".
Помітним явищем української політичної думки XX ст. була самостійницька теорія М. Міхновського (1873-1924), суть якої він виклав у своєрідному
Loading...

 
 

Цікаве