WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Роль конституції П.Орлика у розвитку політичної думки - Реферат

Роль конституції П.Орлика у розвитку політичної думки - Реферат


Реферат на тему:
Роль конституції П.Орлика у розвитку політичної думки
П л а н :
1. Вступ.
2. Українська державна ідея.
3. Конституція 1710р.
4. Статті.
5. Суспільно-політична концепція.
6. Ідея обмеження влади.
7. Важливі правові документи.
8. Висновок.
Вся історія українського народу є виявом його демократизму. Починаючи з княжих часів і йдучи до козаччини й Запорізької Січі, а далі до усіх суспільних рухів, як і рівно ж козацьких і народних повстань, національно-визвольної боротьби на всіх етапах історії, чітко виділяється принцип демократизму, настійна вимога утвердити, демократичний лад на основі свободи, рівності, справедливості.
Своє перше юридичне осмислення, оформлення і втілення цей ідеал знайшов у "Pecta et Constitutiones legum libertatumgue Exercitus Zaporiesis", укладених 16 квітня 1710 р. між гетьманом П. Орликом та старшиною і запорожцями, очолюваними кошовим Гордієнком.
Українська державна ідея, пройнята демократизмом і свободолюбністю, зазвучала у юридичному оформленні як конституція. Наступні історичні події були відчайдушними спробами українського народу осягнути заповітний ідеал, який, дійшовши до нашого часу, збуджує широкі маси до активності, до дії і боротьби, вселяючи надію, віру у своє майбуття, у свої сили, в успіх великої справи. Прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р. "Декларації про державний суверенітет України" є важливим кроком на шляху здійснення державної ідеї.
Конституція 1710 р. містить у собі такі статті:
1) Затверджуються права православної церкви під зверхністю царгородського патріарха.
2) Має бути ревіндикований (повернений назад. - Авт.} давній кордон козацької держави на р. Случі.
3) Запорізькому Низовому Війську повертаються давні оселі - Терехтимирів (Трахтемирів), Кодак, Келеберда, Переволочна і землі над Ворсклою; форти, побудовані Москвою, будуть знесені.
4) Всі поточні державні справи гетьман вирішує спільно з радою генеральної старшини; тричі на рік (на Різдво, на Великдень і Покрову) відбувається генеральна рада, до якої належать генеральна старшина, городові полковники та по одному козакові з кожного полку; і старшина, і рада мають право виступати проти гетьмана, якщо він не шанує прав.
5) Справи про кривду гетьманові та провини старшини судить не гетьман, а генеральний суд.
6) Державний скарб відділяється від гетьманського і передається в орудування генерального підскарбія; на утримання гетьмана при-значаються окремі землі.
7) Полковники вибираються вільними голосами, і гетьман їх затверджує; так само проводять вибір ситників та ін.
8) Гетьман має пильнувати, щоб на козаків і посполитих людей не накладали надзвичайних данин і робіт; має забезпечити козацьких удів 4 сиріт.
9) Окрема комісія має провести ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей підданих; має перевірити справу підсусідків і також купців, які дістали звільнення від публічних тягарів; має врегулювати тягловий обов'язок, деякі ярмаркові оплати тощо.
10) Касуються оренди і стадії для компанійців та сердюків; генеральна рада має знайти інші доходи на утримання війська.
Хоч Конституція 1710 р. не ввійшла в життя, проте вона має велике значення як документ, який вперше в історії України на юридичному ґрунті фіксує постанови, які кладуться в основу державно-політичного устрою, тобто українська державна ідея знайшла своє втілення в конституції, яка стала водночас показником того, які і в якому напрямі потінні здійснюватися державні реформи в Українській державі. У Конституції 1710 р. перше місце посідала проблема взаємин між гетьманом і народом. "Гетьманська влада мала бути обмежена і постійною участю в управлінні генеральної старшини, і генеральною радою; обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшини, фінансів". А це означає, що "авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів, знову знизився". Не обійдено і соціальних низів - козаків і посполитих, їх забезпечено від визиску та гніту; "гетьман мав узяти їх під свою опіку". Право Запоріжжя також забезпечено. "Всі ці постанови, - зазначає І. Крип'якевич, - мали егоїстично класовий чи груповий характер: ішлося про охорону і збільшення соціальних та політичних "вольностей" окремих груп, а не про зріст і забезпечення держави", Тут і виявляється, що "творці конституції - старшина і запорожці - не виявили широкого по-літичного світогляду".
Характерним для Конституції 1710 р. було те, що в ній йшлося фактично про продовження традиції Запорізької Січі - козацької республіки, а тому вона й ставить усі стани українського народу під зверхність козацтва, яке уособлює в собі реальну збройну силу, адміністративний устрій та виконавчу владу. Варто нагадати ще й те, що за словами відомого дослідника українського права М. Василенка, цей документ слід вважати конституцією і, правдоподібно, першою та й старішою у світі. Йдеться про один із головних інститутів демократії.
Важливу роль у розвитку суспільно-політичної думки на Україні зіграв козак С. Климовський - поет і письменник, філософ і гуманіст-просвітитель. На сьогоднішній день відомі два його філософські твори: "О правосудію началствуючих, правді й бодрости их" та "О смиреніЬ внсочайших", що зберігалися у бібліотеці Петра І, якому автор подарував їх 1724 р. У цих творах С. Климовський, болісно переживаючи втрату козацьких вольностей, зростання гніту й утисків, обмеження прав і свобод українського козацтва, гостро засуджував свавілля і тиранію, беззаконня, всяку несправедливість у суспільному житті. Він створив ідеал державно-політичного ладу, який за своїм соціальним спрямуванням відбивав інтереси селянських мас і козацьких низів, у своїй основі був пройнятий духом гуманізму і демократизму, що мали глибоке коріння в історичних традиціях українського народу, у традиціях козацьких вольностей і демократичних засад Запорізької Січі.
Щоб зрозуміти світогляд, концепцію С. Климовського, слід врахувати ще й те, що Росія, до складу якої входила Лівобережна і Слобідська Україна, а також Запоріжжя, була у той час абсолютистською феодально-кріпосницькою монархією. Колоніальний наступ царизму на Україну не тільки обмежував її автономію, права і привілеї старшини, а й значно погіршував становище
Loading...

 
 

Цікаве