WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сталінізм, як політична категорія - Реферат

Сталінізм, як політична категорія - Реферат

було б говорити про "казармено-бюрократичний соціалізм".
Великим етапом бюрократизації суспільства був злам непу і створення системи сталінського соціалізму. Знищення решток ринкової економіки, повне відчуження трудящих від політичної влади, придушення щонайменших ознак опозиційної режимові діяльності, закріплення всевладдя партійно-державної бюрократії - ось деякі моменти процесу встановлення бюрократично-командної системи в 20-ті й 30-ті роки.
При цьому специфіка сталінського бюрократизму полягає в тому, що він побудований за панування тоталітарного режиму особистої влади. Й. Сталін до певної міри втілював у собі тип харизматичного діяча, здатного стримувати зажерливість бюрократії. Спираючись на репресивний апарат і партійну верхівку, Й. Сталін став архітектором командно-бюрократичної системи, але розквіт її відбувся після смерті "вождя всіх народів".
З економічного погляду, командно-бюрократична система базується на тотальному одержавленні економіки, в основі якого лежить державна власність на засоби виробництва. Можливі, на перший погляд, переваги централізованого державного керування економікою в кінцевому підсумку призвели її до глибокої кризи, оскільки централізована економіка не могла не потрапити в залізні обійми бюрократії. М. Вебер прозорливо зазначав, що "державна бюрократія, якщо знищить приватний капіталізм, пануватиме одна".
Підкоривши своїй волі економіку, бюрократія, одначе, не змогла зробити її ефективною. Досягнутий рівень розвитку виробничих сил вимагає таких форм економічних відносин, які б спиралися на ринкові механізми. Державне втручання при цьому має бути надзвичайно обережним. На ділі було зовсім інакше. Державна власність на засоби виробництва принесла трудящим повне економічне відчуження, породила такі парадокси радянської економіки, як хронічний дефіцит, небачений монополізм виробника, "тіньова" економіка і т. ін.
В. Винниченко, аналізуючи реалії радянського соціалізму та шукаючи шляхи виходу українського народу з цього історичного глухого кута, вважав, що "сталінізм є націоналізація плюс бюрократизація". Подолати його можливо, за В. Винниченком, за допомогою колектократії, тобто влади колективу. А колектократія виникає на основі передачі засобів виробництва у власність колективів. Цей план В. Винниченка де в чому нагадує нинішні ідеї роздержавлення й приватизації, але, як відомо, ці плани та ідеї стикаються з шаленим опором сучасних бюрократів.
Командно-бюрократична система сформувала відповідну собі соціальну базу. Всевладдя бюрократичних структур мало спиратися на певний рівень легітимності. Мається на увазі сприйняття більшістю населення бюрократично-тоталітарної системи влади як такої, що має право на існування, заслуговує на те, щоб їй підкоритися. Тобто й соціальний простір радянського суспільства мав обюрократитися. Не випадково кажуть, що народ має такий уряд, на який заслуговує.
Сучасні політологічні дослідження дають змогу окреслити хоча б у найзагальнішому вигляді основні параметри соціальних передумов командно-бюрократичної системи. З точки зору концепції "масового суспільства", соціальний вимір тоталітарного гатунку являє собою суспільство, де не існує безпосередніх соціальних зв'язків між індивідами в межах різних незалежних груп. Ці зв'язки бере на себе загальнонаціо-нальний центр, яким є, зокрема, держава. Тому масове суспільство об'єктивно є атомізованим суспільством, а суб'єктивно являє собою відчужене населення.
Стан атомізованого суспільства створював сприятливі умови для заохочення людей до певних масових дій, спрямованих на підтримку політичного курсу панівної бюрократичної еліти. Відсутність проміжних ланок у соціальних структурах між індивідом і державними центрами у вигляді системи незалежних групових, професійних та інших об'єднань мало своїм наслідком дегуманізацію і деіндивідуалізацію соціальних зв'язків. Бюрократія не була зацікавлена в розквіті талантів, яскравих індивідуальностей, бо це зробило б неможливим тотальний соціальний контроль над життєдіяльністю людей.
Панування державної власності призвело до утвердження зрівняльно-розподільчих тенденцій у свідомості й поведінці населення. Не маючи досвіду життя в умовах ринкової економіки, радянські люди не були озброєні тими соціальними якостями, що стимулюють ініціативу, діловитість і т. п. Саме пасивність, утриманство, заздрісність і т. п. стали визначальними для працівника командно-бюрократичної системи. Не випадково, що сьогодні дуже важко іде процес становлення нового соціального простору українського суспільства.
Командно-бюрократична система мала політичне підґрунтя у вигляді необмеженої влади компартії, а також державного устрою, який, за висловом відомого українського юриста і дослідника політики Б. Кістяківського, можна кваліфікувати як "поліцейську державу".
"Зміст діяльності поліцейської держави, - стверджує Б. Кіс-тяківський, - зводиться до того, що вона вдається до якнайретельнішого контролю органів державної влади над потребами та інтересами своїх підданих. Ця опіка унеможливлює вільну діяльність громадян, заковує їх у кайдани регламентації та поліцейського нагляду. Не правовий, а поліцейсько-бюрократичний характер радянської держави забезпечував успадкування російської імперськоїсамодержавної політики". Він давав змогу реалізувати принцип "розділяй і володарюй" на терені багатонаціональної, унітарної, а отже, й вельми штучної держави, якою був Радянський Союз.
Що давало змогу радянським бюрократам нехтувати правами особи, національними інтересами народів? Відповідь криється в особливому механізмі володарювання, винайденому Й. Сталіним для зцементовування, тотального збюрокрачення суспільства. Йдеться про інститут номенклатури, який займав у політичній системі радянського суспільства чи не найголовніше місце.
Розкриваючи принцип діяльності цього інституту, В. Восленський підкреслює, що номенклатурне (тобто залежне він певних інстанцій) призначення на керівні посади стимулювало кар'єризм і непрофесіоналізм управлінців, виводило їх діяльність з-під будь-якого контролю народу. Кожен повинен був відчувати, що він займає місце не за якимось правом, а з милості керівництва, і якщо ця милість припиниться, то він легко може бути замінений іншим.
Із позицій сьогодення, коли немає всевладдя компартії, яка була монопольною структурою в номенклатурних механізмах, може здатися, що й принцип номенклатури відійшов у минуле. Але, мабуть, доти, доки не буде створено демократичних засад управлінської діяльності, номенклатурність не зійде з політичної арени українського суспільства.
Мають свої особливості й духовно-психологічні засади командно-бюрократичної системи. Як уже наголошувалося вище, авторитарне мислення є основою бюрократичної свідомості. Але в умовах тотальної бюрократизації суспільства для забезпечення масового духовно-психологічного пригноблення мав існувати саме масовий засіб впливу на людину. Роль такого засобу відігравала комуністична ідеологія. Саме завдяки їй пануюча еліта забезпечувала ідейне підґрунтя своєї діяльності. Маскуючись зовні привабливими ідеями соціальної рівності й справедливості, ця ідеологія переконувала маси, що світле майбутнє потребує великого напруження всіх сил і постійної боротьби із зовнішніми та внутрішніми ворогами комунізму. Такими аргументами створювалася духовно-психологічна атмосфера постійної тривоги й во-рожнечі, коли загальнолюдські критерії гуманізму та моральності підмінювалися вимогами класової ненависті. За допомогою ко-муністичної ідеології командно-бюрократична система перетворила суспільство на фортецю в облозі. Це слугувало підкоренню народу, як армії комунізму, владі його керівників - партійно-державній номенклатурі.
Слід зауважити, що основні суспільні засади командно-бю-рократичної системи - одержавлення економіки, атомарність соціальних відносин, бюрократично-поліцейський державний устрій, заснований на всевладді партійно-державної номенклатури та пануванні комуністичної ідеології, щонайтісніше з'єднані і взаємозумовлені. Все це - елементи органічної системи, злам якої вимагає величезного напруження всього суспільства. Складність перетворення тоталітарно-бюрократичного ладу на демократичний пов'язана з викоріненням засад тоталітарності й одночасним створенням засад демократичності. В цьому поєднанні криються всі суперечності перехідного етапу, на якому перебуває сьогодні Україна.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Політологія: Історія та методологія /Андрущенко В. П., Антонечко В. Г., Ануфрієв Л. О. та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. - К.: Здоров'я, 2000. - 632 с.
2. Газета "Известия", 16 січня 1993р.
3. Газета "Молодь України", лютий 1991р.; квітень 1991р.
Loading...

 
 

Цікаве