WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сталінізм, як політична категорія - Реферат

Сталінізм, як політична категорія - Реферат


Реферат на тему:
Сталінізм, як політична категорія
П л а н :
1. Вступ.
2. Поняття бюрократії та бюрократизму.
3. Сталінізм, як основна передумова бюрократизації суспільства за радянських часів.
4. Основні етапи бюрократизації соціалістичної системи.
У сучасному соціально-політичному житті проблеми бюрократії та бюрократизму належать до явищ, котрі є постійними темами наукових досліджень. Вони перебувають у центрі уваги громадської думки, критичний запал якої як на Заході, так і на Сході спрямований на подолання негативних наслідків бюрократизації суспільства.
Важкий прес бюрократизації завдав великого лиха й українському суспільству. За соціалістичної доби бюрократизм і його носій бюрократія міцно тримали у своїх обіймах творчий потенціал народу, призвівши його до повного зубожіння і знесиленій. Тому природно постають питання: в чому причина існування й дивовижної стійкості бюрократизму та бюрократії як соціальних явищ? Чому саме в нашій країні ці явища набули такого всеохоплюючого значення? І нарешті: чи можливо вести боротьбу з ними, які їх перспективи в майбутньому? Розглядові цих пи-тань і присвячено даний розділ, який до певної міри має сприяти виробленню навичок самостійного осмислення актуальних проблем розбудови незалежної Української держави.
Термін "бюрократія" французького походження й за змістом означає "панування канцелярії" (від франц. Bureau- бюро, канцелярія та гр. kratos- сила, влада, панування). Загальна суть цього поняття полягає у фіксації факту відокремлення виконавчих органів (канцелярії) деякої організації від потреб цієї організації. Відбувається своєрідне сальто-мортале: орган, що підпорядкований організації, суспільству, перетворюється на орган, що підкорює тих, чию волю він повинен виконувати. Слуга стає паном.
Треба звернути увагу на те, що існує певна різниця в поняттях "бюрократія" й "бюрократизм". Перше характеризує носія бюрократизму, тих, хто втілює владу "канцелярії". Друге має ширший ужиток. Ним позначають і систему управління державою та іншими організаціями, що будуються на пануванні "канцелярії", й процеси владних відносин, яким притаманні формалізм, казенщина й т. п.
Поява перших бюрократичних структур у суспільстві пов'язана з виникненням професійної управлінської діяльності. Остання, в свою чергу, зумовлена процесом поділу праці, відокремленням розумової праці від праці фізичної. Закономірно, що саме держава стала тим осередком, який дав світові перші прояви бюрократизму.
Чиновництво є суспільним прошарком, котрий породжував у минулому і породжує сьогодні найбільші загони бюрократів. Цікаво, що й у науці, й у буденному вжитку слово "бюрократ" дуже часто ототожнюють зі словом "чиновник". І це не випадково, бо через чиновництво держава втілювала суспільне значущі інтереси: облік і збір податків, організацію загальних робіт, охорону громадського порядку й т. п. Однак у той же час чиновники захищали й свої приватні інтереси, які в кінцевому підсумку починали суперечити інтересам державного управління. Прагнення до збагачення за рахунок казни, втрата ефективності управління закономірно вели до втрати могутності держави.
З того, що було сказано, не слід робити висновок, нібито державне управління є тотожним бюрократизму. Треба мати на увазі, що бюрократизм виникає в будь-якій сфері свідомого регулювання людських взаємин. Феномен бюрократизму подібно до шкідливих мікробів органічно притаманний процесам управління й тому належить передусім знати ті умови, які сприяють розвиткові загальної соціальної хвороби - бюрократичному переродженню всього суспільства.
Спробуємо розглянути бюрократизм і бюрократію з різних точок зору, щоб дістати повне, об'ємне уявлення про ці феномени. Оскільки вони пов'язані з управлінською діяльністю, то й почнемо наш аналіз із позицій управлінсько-організаційного аспекту.
Багатовікова історія бюрократизму свідчить, що він є не ви-падковим епізодом у суспільній практиці. Його невмирущість зумовлена вже самим характером управлінської діяльності, тим, що управління - це специфічна професійна галузь занять, яка вимагає певних знань, навичок, здібностей. Ця обставина набуває чимраз більшого значення в міру ускладнення об'єктів управління, всього суспільного життя, самої людини - головного суб'єкта й об'єкта управління. Мабуть, у цьому професіоналізмі й криються витоки переродження управлінця на бюрократа.
Слід взяти до уваги, що в західних політичних і соціологічних наукових розробках є цілий напрям досліджень, засновником якого був Макс Вебер. Він розглядав бюрократію як елемент раціонального типу державного устрою, вважав, що "бюрократія є технічно найефективнішою формою панування, яка знайшла своє адекватне втілення в умовах капіталістичного суспільства".
З точки зору раціональної форми управління, бюрократична діяльність характеризується такими рисами:
1) твердо встановлена й неухильно дотримувана система вертикальних зв'язків (службова ієрархія);
2) відрегульований, заснований на спеціалізації розподіл праці;
3) система правил і директив, що чітко встановлює права та обов'язки працівників (членів) і організації;
4) система чітко й точно визначених методів і прийомів при виконанні завдань.
На перший погляд здається, що раціональний підхід до бю-рократизму й бюрократії є найбільш слушним, бо дає змогу встановити певні організаційні межі для стримування негативних наслідків процесів управління. Залишається тільки раціонально регламентувати управлінську діяльність, і бюрократизм буде приборканий. Але цікаво, що управлінсько-організаційний аналіз привів прибічників "раціоналізації" до висновку, що вироджування бюрократії (тобто праця апарату управління на себе) в принципі може стати неминучим. Цей висновок був сформульований у так званому організаційному імперативі, зміст якого полягає в тому, що кожна організація повинна спочатку задовольняти власні потреби, перш ніж почне задовольняти потреби, для задоволення яких вона створена.
Організаційний імператив не виключає й такої ситуації, коли певна організація (управлінська структура) займатиметься тільки своїми особистими потребами. В тій чи іншій формі подібна ситуація була особливо характерною для багатьох інституцій суспільства "розвинутого соціалізму" й, насамперед, для керівної сили цього суспільства - КПРС.
Загальні уявлення про бюрократію та бюрократизм не дають можливості зрозуміти сповна суть тих проблем, які стоять нині перед українським суспільством. Загальний аналіз треба доповнити розкриттям особливостей бюрократії та бюрократизму, які виникли, існували й ще існують на ґрунті вітчизняної історії. Це, в свою чергу, вимагає уважного підходу до періоду так званої соціалістичної доби, однією з найважливіших рис якої було органічне поєднання ідей соціалізму з практикою тотальної бюрократизації всього життя суспільства. Саме цей жахливий симбіоз радянського соціалізму з бюрократизмом і сьогодні висить важким тягарем наплечах українського народу, саме він є найголовнішою причиною його сьогоднішнього хворобливого стану. Де витоки цього симбіозу, на чому ґрунтується живучість вітчизняного бюрократизму? Пошукам відповідей на поставлені запитання присвячено цю главу.
Важливе значення для аналізу бюрократизації суспільного життя країн, що десятиріччями носили назву соціалістичних, має поняття "командно-бюрократична система". Це поняття широко застосовується для характеристики соціально-економічного й політичного устрою, що існував у Радянському Союзі та країнах, котрі наслідували його.
Під командно-бюрократичною системою треба розуміти всеохоплююче проникнення методів свідомого регулювання суспільних відносин, побудованих на суто бюрократичних механізмах, у всі клітини суспільства. Основу цих механізмів складає примусовий, командний (тобто обов'язковий для виконання) вплив ієрархічної піраміди бюрократично-управлінських, владних структур на всіх членів суспільства, на всі його підрозділи та сфери. Причому системність мала прояв і в тому, що методи командного управління складали певну ціліс-ність, узгоджену сукупність правил і процедур, закріплених у законах і обов'язкових як для керуючих, так і для тих, ким керують.
Термін "система" несе й інше змістовне навантаження. Він означає, що бюрократизація суспільного життя досягла в радянському суспільстві завершеного вигляду. Тобто бюрократизм став сутнісним, системоутворюючим параметром суспільного організму. Не тільки все було підпорядковане владі бюрократів, а й саме суспільство ніби втратило здатність до саморегуляції, до життя без команд, підкорення. Не випадково, характеризуючи радянське суспільство, застосовують термін "казармений соціалізм", але точніше
Loading...

 
 

Цікаве