WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Японська модель переходу від тоталітаризму до демократії - Реферат

Японська модель переходу від тоталітаризму до демократії - Реферат

настрої, наполягав на створенні сильного війська як найважливішого фактора підвищення ролі Японії на світовій арені. В той же час Накасоне зробив так багато для зміцнення союзницьких відносин з США, як ніякий інший японський лідер. Він усіляко пропагував ідею інтернаціоналізації Японії, розширення економічних і культурних зв'язків зі світовим співтовариством.
На сучасному етапі для політичного життя Японії характерне змішування різновекторних орієнтацій: підвищення ролі традиційних цінностей і закликів до інтернаціоналізації суспільства, економічного егоїзму і зацікавленості в світових господарських зв'язках, пацифізму і націоналізму, зовнішньополітичної пасивності і великодержавної амбіційності. Аналізуючи сучасний політичний клімат Японії можна констатувати, що запозичені і пристосовані до національних умов демократичні традиції є провідною ознакою японського суспільства, в цілому вони переважають над залишками тоталітарної ідеології і політичної практики Японії.
3. Японська політична система на сучасному етапі
Основи сучасної політичної системи, яка докорінним чином відрізняється від політичної системи довоєнної Японії, були закладені прийняттям конституції 1947 р. Її найважливішими положеннями стали визнання суверенітету народу, основних прав людини, поділ влад і місцевого самоврядування. Японія отримала юридичну базу для розвитку в якості країни з парламентською демократією.
Політичну структуру японського суспільства утворюють офіціальні (державні і муніципальні) установи, а також політичні партії і непартійні організації.
В системі офіційних установ в Японії нове місце посів інститут імператора, котрий раніше був головою держави з фактично необмеженими повноваженнями.
Існують різні погляди на форму правління в Японії, що пояснюється відсутністю в післявоєнній конституції формулювання про форму правління. Найбільш розповсюдженим є судження, згідно з яким сучасна Японія - парламентська монархія (за формою правління), оскільки в Японії є спадковий монах з титулом імператора (тенно), а створення і функціонування уряду зумовлене довірою палати представників (нижньої палати) парламенту.
Конституцією на імператора покладена низка функцій, в тому числі скликання парламенту, розпуск палати представників і оголошення загальних парламентських виборів, призначення прем'єр-міністра, підтвердження призначень і відставок міністрів а також повноважень дипломатичних представників Японії, призначення голови Верховного суду, підтвердження амністій, пожалування нагород, прийом іноземних дипломатичних представників. Однак ці функції носять формальний характер, оскільки ініціатива імператора у їхньому здійсненні не передбачена (багато функцій є лише церемоніальними). Імператор не має повноважень, пов'язаних із здійсненням державної влади, і може вдаватися до дій, які стосуються справ держави лише за порадою і зі згоди кабінету міністрів, котрий і несе відповідальність за ці дії.
За конституцією єдиним законодавчим органом є парламент, що складається з палати представників і палати радників. Однак японські вчені, виходячи з наданого конституцією муніціпіям права приймати обов'язкові постанови (дзьорей), вважають, що муніципальні збори також ("в порядку виключення") мають законодавчі повноваження, і називають ці збори "вторинною законодавчою владою" (а їх постанови - "автономним правом").
Велике значення для діяльності парламенту мають комісії, створювані в палатах. Одна з найважливіших функцій комісій - попередній розгляд законопроектів, в ході якого вони можуть бути змінені і навіть відхилені.
Вищим органом виконавчої влади є кабінет міністрів, який очолює прем'єр-міністр.
Конституцією визначений принцип цивільного кабінету, згідно з яким члени кабінету повинні бути цивільними особами. Термін "цивільна особа" (буммін), що вперше з'являється в післявоєнній конституції є буквальним перекладом англійського терміну "civilian", він розуміється в наступному контексті: а) це особа, що не знаходиться на військовій службі; б) яка не була в минулому професійним військовим; в) не є носієм мілітаристської ідеології.
В кабінеті міністрів (на відміну від довоєнного складу) відсутні посади військового і військово-морського міністрів, а також міністра внутрішніх справ.
Прем'єр-міністр висувається парламентом з числа депутатів. На практиці Ліберально-демократична партія на протязі тривалого часу утримує за собою парламентську більшість (останнім часом - лише в нижній палаті) і таким чином зберігає можливість висування прем'єр-міністра зі своїх рядів. Прем'єр-міністр призначає і знімає міністрів (більшість з них повинна бути вибрана ним з числа депутатів парламенту).
Кабінет міністрів має право законодавчої ініціативи.
Таким чином, можна відзначити, що сучасна політична система Японії в загальному вигляді сформована у річищі західних демократичних традицій. З огляду на порівняно недавнє тоталітарне минуле цієї країни в політичній системі Японії є ряд запобіжних норм, які не властиві країнам західної демократії (зокрема відсторонення військових, навіть відставних, від політичного управління).
Висновки
Японія пройшла довгий і нелегкий шлях від тоталітаризму до демократичного суспільства. Цей шлях був успішним зокрема завдяки вдалій політичній кон'юнктурі, що склалася після Другої світової війни. Ідея наслідування більш передової моделі економічного і політичного розвитку розглядалася японськими політичними і діловими колами як найбільш ефективний шлях для відродження Японії. Такою моделлю після Другої світової війни вони обрали США - найбільш сильну в економічній і політичній області світову державу. США пішли на надання Японії, як своєму союзникові на Далекому Сході новітньої техніки і технології, сприяючи тим самим швидкому зміцненню і укріпленню японської економіки. Важливо підкреслити, що Японія імпортувала не лише ліцензії і технологію, але й американські концепції управління, маркетингу, і врешті решт, основоположні засади демократії американського зразка. Причому вони не просто запозичувалися, але пристосовувалися до специфіки японської традиційної культури, характеру взаємовідносин у суспільстві. Це значною мірою і забезпечило успіх демократичних перетворень у Японії.
Роблячи загальний висновок можна відзначити наступні основні ознаки японської моделі переходу від тоталітаризму додемократії:
1. Відмова від мілітаризації економіки і від мілітаристської ідеології.
2. Орієнтація на передовий досвід західних країн в політичній і економічній галузях.
3. Поєднання передового зарубіжного досвіду з традиційними японськими моральними і культурними цінностями.
Останнє слід особливо відзначити. Саме такий підхід допоміг Японії уникнути тієї атмосфери загального краху і зневіри, яка була притаманна іншим посттоталітарним країнам (Німеччині, Італії) після закінчення Другої світової війни і ознаки якої повною мірою спостерігаються у нових незалежних державах на пострадянському просторі. Отже, можна з впевненістю сказати, що досвід переходу Японії від тоталітаризму до демократії може стати в пригоді і нашій молодій державі, яка, хочеться сподіватися, має вже в найближчому майбутньому не гірші економічні і політичні перспективи ніж Країна Сонця, що сходить.
Література
1. Вербицкий С. И. Япония на пороге ХХІ века. - М., 1988.
2. Спандарьян В. Деловая Япония. - М., 1999.
3. Яно С. Японская экономика на пороге двадцать первого века. - М., 1972.
4. Япония / под ред. Г. Ф. Кима, К. О. Саркисова, А. И. Сенаторова. - М., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве