WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Інтеграційні та дезінтеграційні чинники багатовекторних процесів на європейському та пострадянському просторах (науковий реферат) - Реферат

Інтеграційні та дезінтеграційні чинники багатовекторних процесів на європейському та пострадянському просторах (науковий реферат) - Реферат

СНД. Майже в усіх нових державах помітна певна стриманість по відношенню до Росії, що іноді підігрівається місцевими націоналістичними колами, які вбачають у ній спадкоємницю імперії та посилаються на те, що за своїми розмірами і своєю потужністю Російська Федерація перевершує всі інші держави, разом узяті. Оптимальним же може бути тільки шлях будівництва СНД виключно на основі урівноваження (консенсусу) інтересів держав Співдружності.
Беручи до уваги перелічені фактори, слід визнати: песимістичні або принаймні скептичні оцінки перспектив СНД та можливостей використання західноєвропейського досвіду спираються на переконливі аргументи. Проте було б помилкою абсолютизувати їх. Більш вагомою уявляється позиція застережливого оптимізму. При усіх особливостях кожного з партнерів по СНД важко уявити інший варіант формування нової культури взаємовідносин, крім того, котрий перевірила на практиці Західна Європа, одним із найважливіших аспектів якої є пошук оптимального співвідношення між державним суверенітетом та договірними зобов'язаннями.
Аналіз нібито достатньо переконливо свідчить про те, що досвід Європейського суспільства в багатьох відношеннях повчальний, універсальний і може бути використаний в специфічних умовах Співдружності пострадянських країн. Але, як вже зазначалось, це матеріал, що вимагає селекції та переробки. Партнерам по Співдружності необхідна власна концепція СНД, яка визначала б загальну довгострокову його мету, стратегію розвитку, принципи та методи співробітництва, механізми прийняття та реалізації рішень. Суттєво важливим для такої концепції є вибір інституціональної моделі СНД, яка відповідала б його засадам та забезпечувала баланс впливу усіх учасників Співдружності на прийняті рішення.
При цьому єдино реалістичною уявляється стратегія поступового та обачливого просування, шо найбільш вдало реалізована у Договорі про Економічний союз. При всіх його недоліках він є найбільш змістовним документом з тих, які прийняті за весь час існування СНД. Він визначає стратегію, а її не можна змінювати щопівроку. Її центральна ідея - поетапність руху, від простих форм інтеграції до складних, від окремих сфер співробітництва до створення інтегрованої господарської системи. Фактично даний договір являє собою рамочний документ, який визначає загальні орієнтири та залишає простір для маневру, вибору конкретного напряму та форм інтеграції.
Саме за таким напрямком співробітництва, в майбутньому, якщо для цього виникнуть необхідні передумови, СНД зможе трансформуватися в об'єднання, подібне ЄС. Але для його формування, як це було в Західній Європі, необхідно пройти десятиріччя внутрішньої та зовнішньої еволюції країн СНД як в політичному, так і в економічному аспектах їх розвитку. І на цьому етапі двосторонній характер взаємного економічного обміну безсумнівно має бути домінантою. Такі стосунки сприятимуть відновленню колишніх взаємовигідних зв'язків на нових засадах та розвитку інноваційних аспектів економічного співробітництва.
Причому СНД, як угруповання країн, з подальшою диверсифікацією зовнішньоекономічних та політичних інтересів країн Співдружності, становитиметься все менш монолітним в тому розумінні, що деякі держави усе далі відходитимуть від Росії (навіть якщо економічні контакти з нею у короткостроковій перспективі інтенсифікуються), а інші - відчуватимуть тяжіння до неї, зберігаючи при цьому різноманітні інституціональні форми прив'язки до російського економічного і, особливо, політичного простору. У першому випадку мова йде про центральноазіатські держави (за винятком з різних причин Киргизії і Казахстану), а також про Азербайджан та Грузію. В другому - про Білорусь і Вірменію. Що стосується України та Молдови, то сьогодні вони за своїми економічними інтересами наближуються до першої групи, індикатором чого є таке новоутворення як ГУАМ, до складу якого входять Грузія, Україна,Азербайджан і Молдова, що обєднують своої зусилля у напрямку розбудови транспортно-комунікаційних коридорів, перш за все трубопроводів для поставок каспійської нафти та газу в Європу, по-суті альтернативних їх прокладанню у російсько-білоруському напрямі.
Свідченням того, що вже зараз такий процес диверсифікації досить активно відбувається, є участь або проголошення про наміри брати участь різних країн СНД в об'єднаннях країн поза Співдружностю. Вже йшлося про Організацію економічного співробітництва, до складу якої входять шість країн СНД. Однією з найближчих перспектив ОЕС проголошено лібералізацію торговельних режимів в її межах, що незрозуміло яким чином може бути реалізовано у Казахстані та Киргизстані з огляду на те, шо вони є членами Митного союзу СНД. Створення ж інтеграційних структур ОЕС ще більш ускладнить відносини цих країн з СНД. Очевидно, у найближчий час цим країнам доведеться вибирати, який напрямок співробітництва є для них перспективнішим.
Україна та Росія також мають наміри приєднатись до іншого інтеграційного об'єднання - Європейського Союзу. У 1994 р. і Україною, і РФ були підписані угоди про партнерство та співробітництво з ЄС. Оскільки сторони на цей час виконали усі необхідні процедури, то зазначені угоди у поточному році набули чинності. Згідно цих угод у 1998 р. мають бути розглянуті питання про створення зон вільної торгівлі між ЄС і Україною та, відповідно, ЄС і Росією. Виконання цих домовленостей обумовить необхідність перегляду участі Росії у Митному союзі СНД. Україна не є членом Митного союзу Співдружності, проте має режим вільної торговлі з рядом країн, який теж, очевидно, потребуватиме корегування. Про це свідчить хоча б вимога ЄС стосовно перегляду існуючого торговельного режиму Польщею після її приєднання до ЄС в якості асоційованого члена. У будь-якому разі, подальша інтеграція України та Росії до ЄС, що проголошено стратегічним курсом обох країн, також робить проблематичним посилення інтеграційних процесів в СНД.
Тому будь-які багатосторонні інтеграційні проекти поки що не мають під собою реальних політико-економічних основ і їх реалізація у найближчій перспективі неможлива. На наш погляд, СНД доцільно зберегти як структуру, в рамках якої є можливість здійснювати необхідну координацію економічної політики країн Співдружності, забезпечити сприятливі умови товарообміну, цивілізованим шляхом вирішувати спірні проблеми та розв'язувати конфліктні ситуації
ЛІТЕРАТУРА
4. Народное хозяйство СССР в 1990г. Статистический ежегодник. - М.: Финансы и статистика. 1991. - С.639.
5. Народне господарство України у 1991 році. Статистичний щорічник. - К.: Техніка. 1992. - С.27.
2. Межреспубликанский товарообмен продукцией производственно-технического назначения. Статистический сборник. - К.: Минстат Украины. 1991.
3. Про хід економічних реформ в Україні. Статистичний бюлетень. - К.: Мінстат України. 1998.
5. Отчет о мировом развитии Всемирного банка: обзор мировой экономики. - Пан бук ЛТД "Всемирный альманах". 1993.
6. А.Илларионов. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР. - Вопросы экономики. 1996. № 2. - С.78.
7. К положению в экономике стран ЕС. - БИКИ: Бюллетень иностранной коммерческой информации. - Российский институт конъюнктуры и спроса. 1998. 25 апреля. № 50. - С. 1.
8. Б.Забарко. Европа будет создана валютой или никогда не будет создана: Готовится самый крупный финансовый проект ХХ века. - Деловая Украина. 1998. № 29, 31.
Loading...

 
 

Цікаве