WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етно-релігійні і політичні причини конфлікту у колишній Югославії - Реферат

Етно-релігійні і політичні причини конфлікту у колишній Югославії - Реферат

якщо цього потребують нові умови розвитку людства. Так було завжди, але вХХ ст. ситуація починає змінюватися внаслідок формування геополітичних парадигм, квазі-універсальних моделей порядку (тоталітарно-фашистська, євроатлантична, євразійська тощо), в межах яких міжнародне право значною мірою втрачало свою ефективність.
Власне саме існування імперських держав - це своєрідний виклик міжнародному праву (якщо йти за буквальним сенсом терміну "міжнародний"). Фактичний розподіл світу на кілька колоніальних імперій, кожна з яких є конгломератом народів та напівдержав, означає, що реальними суб'єктами міжнародного права визнаються лише верхівки цих айсбергів - метрополії. Відносини між народами у межах імперій не підлягали міжнародному праву, а регулювалися лише правом внутрішнім, імперським законодавством. Розпад більшості імперій протягом ХХ ст. виводив на світову арену все нові й нові незалежні держави, які автоматично включалися в зону дії міжнародно-правових взаємин. Але в багатьох випадках певний час зберігалися й колишні зв'язки імперських центрів та периферії, реальні форми залежності й впливу, що входять уже до сфери компетенції геополітики - науки про реальний баланс сил і потуг у глобальному просторі. Реальна політика не дуже зважає на міжнародне право, якщо йдеться про інтереси окремої світової потуги.
Після Другої світової війни світовий порядок визначається в геополітичному ракурсі - балансом двох суперпотуг - США та СРСР, а в міжнародно-правовому - функціонуванням інститутів ООН, зокрема, важлива роль у легітимації політичних дій належить Раді Безпеки ООН. Геополітично світ був поділений на зони переважних впливів двох супердержав та на проміжний простір конфронтації, в якому точилася з перемінним успіхом боротьба за домінування й встановлення свого впливу з боку тієї або іншої суперпотуги. Це означало, зокрема, що в зоні своїх впливів супердержава могла поводитися як їй заманеться. Закони міжнародного права тут мали обмежену дію. Так, СРСР часто проводив силові дії в країнах "системи соціалізму", а США те саме робили у власній зоні впливів. Обидві держави вели також активну підривну роботу в країнах "третього світу". Отже, фактично зберігався стан світової війни, яка мала назву "холодної", що навряд чи можна назвати "світовим порядком". Зона дії міжнародного права зберігалася, але як форма досягнення компромісів та домовленостей у взаєминах між суперпотугами, хоча, зрозуміло, поширювалася і на звичайні взаємини між іншими державами. Обидві супердержави дотримувалися концепцій обмеженого суверенітету у взаєминах зі своїми "васалами", тобто закони міжнародного права тут часто поступалися міркуванням геополітичного гатунку.
Зникнення одного з полюсів "біполярного" світу означає, зокрема, процес переходу світу зі стану "холодної війни" до стану миру (можливо, теж "холодного"), тобто - до встановлення єдиної геополітичної системи порядку, яка може бути більш узгодженою з міжнародним правом, оскільки вона не перебуває у конфронтації з іншою і, отже, не провокує конфліктні ситуації. Конфлікти виникають і в постбіполярному світі, але мають інші джерела походження.
Міжнародне право стає більш ефективним, оскільки спирається на підтримку світових потуг, що досягають між собою принципових угод. Так принаймні виглядала ситуація в світі у 1986-1994 рр., коли західні країни досить легко досягали домовленостей з Москвою. Але пізніше, внаслідок пожвавлення імперських амбіцій Російської Федерації, з'являється тенденція до реставрації світового біполяризму та всезагальної конфронтації. Це відбувається через часткову реставрацію прокомуністичних сил та їх зростаючого впливу на прийняття державних рішень.
У косовських подіях на боці РФ опинився комуністичний Китай та деякі інші країни. Це підсилює тенденцію до реставрації біполярності. Але чи є можливою її справжня реставрація в повних масштабах? Одного бажання прихильників російського імперіалізму тут недостатньо. Потрібні відповідні умови економічного, соціального, науково-технологічного розвитку, в чому РФ є відсталою країною. Динамічний розвиток китайської економіки все ж є вторинним. Він побудований на відкритті країни світові, на включенні держави в глобальні макроцивілізаційні процеси, в яких головну роль відіграють провідні світові потуги - США, Японія, країни ЄС. У залученні до цих процесів не менш зацікавлена і РФ.
Новий міжнародний порядок
Слід визнати, що світ справді входить у стадію формування нового світового порядку, в якому домінуватиме система міжнародного права (відповідним чином оновлена й розвинена), що має ефективну силову підтримку з боку геополітичної парадигми євроатлантичного взірця (в яку може, до речі, бути включена і РФ, а також на певних умовах - і Китай). Косовська криза свідчить про тенденцію формування в Європі нової системи безпеки навколо НАТО. Вона може бути більш дієвою, оскільки, на відміну від ОБСЄ, спиратиметься на військово-політичну потугу західної цивілізації.
Захід уперше за останні роки поставив під сумнів сформований у Європі баланс сил. Політика НАТО (у першу чергу США) свідчить, що Альянс усерйоз розглядає перспективу формування нового світового порядку за допомогою військового втручання, при якому чинні нині основні міжнародні інститути будуть скасовані або їхня роль значною мірою зменшиться. Ідеологи НАТО висловлюють думку, що не тільки НАТО, але й усі держави і міжнародні організації мають адаптуватися до нових викликів безпеки, отже й міжнародне право повинно адаптуватися до нових умов.
Геополітика завжди будується на реальному стані речей, на реальних балансах сил, інтересів і можливостей, як у глобальному вимірі, так і в регіональному або національному. З іншого боку, розвиток міжнародної ситуації та формування того або іншого світового порядку не може визначатися лише силовими схемами. Жодне суспільство не здатне існувати лише завдяки силі. Навіть найпримітивніша спільнота виробляє закони, норми та звичаї, порушення яких підлягає покаранню. Скільки існує людське суспільство, стільки Сила корелює з Правом. Характер побудови та ефективність суспільства визначається їх співвідношенням і спрямуванням. Вони можуть суперечити одне одному, вступати у взаємодію або конфронтацію, але можуть також і взаємно себе підтримувати. Найбільший рівень домінації силових механізмів у суспільному житті демонструє тоталітарне суспільство імперського типу, максимальний рівень панування правових механізмів можна спостерігати в розвинутих демократичних суспільствах.
Міжнародна спільнота - це складно побудований соціум, суб'єкти якого встановлюють правила взаємодії між собою та у ставленні до інших елементів реальності. В правовому розумінні взаємини між елементами цієї спільноти - це насамперед міждержавні відносини. Лише держава є правовим суб'єктом міжнародного життя, вона презентує інтереси власних громадян у міжнародній спільноті і захищає їх від можливих загроз, що можуть виникнути зовні. Але
Loading...

 
 

Цікаве