WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етно-релігійні і політичні причини конфлікту у колишній Югославії - Реферат

Етно-релігійні і політичні причини конфлікту у колишній Югославії - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему
Етно-релігійні і політичні причини конфлікту у колишній Югославії
ПЛАН
1. Геополітичний контекст подій на Балканах.
2. Складові косовського конфлікту
3. Політико-правові колізії у косовському питанні
4. Новий міжнародний порядок
Висновки з конфліктної ситуації, що склалася довкола Косово, як можна очікувати, матимуть особливе значення для формування європейського та світового порядку нового століття. Йдеться про становлення засад геополітики майбутнього, які тільки-но починають виявлятися. Справа не тільки в тому, що це конфлікт у регіоні, який є близьким до основних центрів європейської цивілізації, конфлікт, що здатний за певних умов підірвати основи європейської безпеки.
На Балканах конфлікти відбуваються перманентно впродовж століть, хоча особливо інтенсивно в останнє десятиліття. Термін "балканізація" ввійшов до геополітичного дискурсу як термін, що позначає зону особливо гострих і тривалих конфліктів. Конфлікти час від часу спалахують і в інших зонах, де європейці можуть бачити загрозу власним життєвим інтересам - Палестина, Кавказ, Молдова, Кіпр тощо. Але, на відміну від усіх інших конфліктів, уроки яких слід враховувати під кутом зору формування європейської безпеки, косовські події створюють ще й особливу правову ситуацію, оскільки позначені втручанням у внутрішні справи суверенної держави збройних сил інших держав без обов'язкової в таких випадках санкції Ради Безпеки ООН. Післявоєнна Європа неодноразово стикалася з подібними речами (Угорщина - 1956 р., Чехословаччина - 1968 р. тощо), але вперше таку акцію здійснюють країни НАТО, причому щодо країни, яка традиційно не належала до Західного блоку держав.
Геополітичний контекст подій на Балканах справді за бажанням можна тлумачити в напрямі відновлення конфронтаційної логіки біполярного світу. Але має сенс також замислитися над більш глибоким підгрунтям конфліктної ситуації - підгрунтям, на яке може спиратися власне українське бачення процесів, що тут відбуваються. Така ситуація потребує осмислення з точки зору міжнародного права, що вступає тут у протиріччя з реальною міжнародною політикою. Це, зрозуміло, вкрай важливо для процесів формування надійних і легітимних систем регіональної та національної безпеки.
Складові косовського конфлікту
Балкани - це конфліктний геополітичний простір, на якому відбувається часте й інтенсивне чергування подій. Дестабілізуючий осередок існує в Албанії, що сприяє пожвавленню албанського націоналізму і в Косово. Болгаро-македонські суперечки і значна кількість албанців у Македонії - потенційна небезпека для регіону. Хронічна напруженість у стосунках Греції і Туреччини через територіальні води в Егейському морі і у зв'язку з проблемою Кіпру - також тяжіє над системою міжнародних відносин на Балканах. Внаслідок дій НАТО Балкани стають зоною особливої уваги альянсу: великий військовий контингент миротворчих сил НАТО перебуває в Боснії, додаткові контингенти розташовані в Албанії та Македонії, в Угорщині вздовж сербського кордону розміщені бази, а біля берегів Чорногорії стоїть Шостий флот США.
Іноді щодо косовських подій проводять аналогії з подіями у Чечні або в Курдистані, але це можна робити лише до певної межі. Чеченська ситуація, як вважалася, так і вважається внутрішньою справою самої РФ. Так само і з курдською проблемою, що є внутрішньою справою Туреччини. Тут, як і в багатьох інших випадках євроатлантична спільнота зазвичай брала на себе лише роль спостерігача. В Боснії НАТО вже більш грунтовно включилося до конфліктної ситуації - на рівні участі в миротворчих операціях, але за мандатом ОБСЄ та за згодою РБ ООН. Крім того, в Боснії ми маємо не тільки міжетнічне, але й міждержавне протистояння (Сербії та Хорватії), що само по собі виводить конфлікт у ранг міжнародного. В Косово внутрішній міжетнічний конфлікт переростає на міжнародний шляхом його поступової ескалації, що мало наслідком безпосереднє втручання країн НАТО.
Серед причин конфлікту - нездатність керівництва СРЮ своєчасно визначити політичну лінію щодо Косово, реалізувати на практиці політику національно-культурної автономії, спрогнозувати основні напрями загострення ситуації і вплинути на лідерів опозиції, прихильність керівництва СРЮ до силових методів вирішення конфлікту. На характер конфлікту впливають і серйозні економічні проблеми в Югославії, пов'язані з наслідками економічної блокади, припиненням інвестицій і заморожування югославських рахунків за її кордонами. На еволюцію позицій щодо Косово неабиякий вплив чинили і кардинальні політичні зміни в сусідній Албанії, що після багаторічної ізоляції стала грати помітну роль у південній частині Балкан. Албанія неодноразово заявляла, що вона не залишиться байдужою на випадок поширення конфлікту в Косово і надасть косовським албанцям допомогу моральну, матеріальну та зброєю, якщо в цьому виникне необхідність. Проголошення в Косово незалежності, створення окремої держави і приєднання її до Албанії, до чого прагнуть радикальні сили албанців, приховує в собі можливість загальнобалканського вибуху.
1 квітня 1998 р. Рада Безпеки ООН проголосувала за оголошення ембарго на постачання озброєнь СРЮ "з метою сприяння досягнення миру і стабільності в Косово". Цей крок зроблено після зустрічі міністрів закордонних справ Великобританії, Німеччини, Італії, Росії, США і Франції, що входять до Контактної групи, яка 25 березня 1998 р. в Бонні прийняла заяву про шляхи врегулювання ситуації в сербському краї Косово. Прийнята Радою Безпеки резолюція закликала югославський уряд негайно вжити усіх необхідних заходів для досягнення політичного вирішення проблеми Косово шляхом діалогу та виконання рішень Контактної групи. Суть резолюції полягала в тому, щоб припинити всі дії югославських сил безпеки, що поширюються на цивільне населення, вивести сили безпеки з району Косово, забезпечити постійний та ефективний моніторинг у районі конфлікту; надати можливість повернутися біженцям, забезпечити вільний доступ на косовську територію міжнародних організацій, надати гуманітарну допомогу, вжити заходи довіри й досягти політичного рішення проблеми. Одночасно документ пропонує керівництву косовських албанців засудити всі терористичні акти і нагадує, що всі елементи албанської общини повинні домагатися своїх цілей винятково мирними засобами. Положення, що випливають з резолюцій РБ ООН, стосувалися й політичного керівництва косовських албанців, які також повинні були вжити необхідних заходів для припинення терористичної діяльності і рішуче відмежуватися від сепаратистських прагнень.
Загострення конфлікту почалося з того, що в жовтні 1998 р. президенту СРЮ С. Мілошевичу було передано офіційне послання Вашингтона, у якому йшлося про неминучість повітряних ударів НАТО на випадок невиконання вимог резолюції № 1199 РБ ООН. 13 жовтня 1998 р. Рада НАТО приймає політичне рішення щодо нанесення ракетно-бомбових ударів по території Югославії у зв'язку з кризою в
Loading...

 
 

Цікаве