WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Польща – пострадянська політика, роль у регіоні - Реферат

Польща – пострадянська політика, роль у регіоні - Реферат

Туреччини і країн Північної Європи. У салоні було представлено 225 фірм з 23 країн.
Нині реально існує загроза погіршення польсько-українських економічних відносин унаслідок російської фінансової кризи, що призвела до зменшення обсягу експортно-імпортних операцій між РП і Україною. Під час фінансової кризи польські експерти неодноразово підкреслювали необхідність економічної і торгової переорієнтації РП. З іншого боку, в експорті України спостерігається стійка тенденція виходу з ринків СНД на світові ринки.
Враховуючи наявну зовнішньополітичну ситуацію, можна дійти таких висновків.
1. Незважаючи на введення на західних кордонах України режиму Шенгенської угоди, ЄС і НАТО не відмовилися від прагнення створити інтегрованішу, а отже, безпечнішу Європу. "Замикання" європейського простору на західних кордонах України може спричинити створення такого механізму безпеки в Європі, що виключатиме низку європейських країн, у тому числі й найкрупніших. Фактором, що визначає необхідність відмовлення від моделі "буферних зон і балансирів", імовірність яких поки що не виключається, є передусім їхня неефективність, моральна та історична застарілість. Крім того, ця модель насправді дефрагментує систему європейської безпеки, шкодить безпеці країн, що не ввійшли до цієї системи, створює дисбаланс сил у Східній Європі й об'єктивно призводить до необхідності кореляції системи двосторонніх відносин країн цього регіону.
2. Через обставини, що склалися у зовнішньополітичній діяльності України, можливе виникнення тенденції, зміст якої добре відомий: задля об'єднання треба спочатку розмежуватися. З упровадженням на східних польських кордонах режиму Шенгенської угоди для України завершиться певний етап у стосунках з ЄС. За таких умов постає питання щодо коригування моделі й системи легітимації, легалізації та інституціоналізаціїєвропейського статусу України. Насамперед Україна мусить відкоригувати власну ком'юнітарну стратегію необхідності вивчення кількох моделей, варіантів і термінів євроінтеграції. Концепція української стратегії євроінтеграції може містити як відомі моделі, наприклад, "Польща як союзник і представник України на європейському просторі", так і інші перспективні напрями. Серед можливих варіантів можна назвати: "Пошук привілейованого партнера для інтеграції України в ЄС"; "Розвиток моделі й концепції жорсткого нейтралітету як статусної характеристики для включення України в ЄС"; "Участь України в ЄС у межах Ради держав Балтійського моря"; "Входження України до складу "східноєвропейської трійки" (Польща, Чехія, Угорщина) як "другого ешелону" для включення в ЄС"; "Створення критеріїв і принципів політики особливого статусу для України при входженні в ЄС як країни, що добровільно набула статусу без'ядерної держави і має можливість швидко створити ядерну зброю" тощо.
Поданий перелік потребує пояснень і коментарів. Передусім українській політичній еліті необхідно враховувати вибіркову циклічність розвитку ЄС і його основних країн-учасниць. Українська стратегія та політика євроінтеграції має орієнтуватися на цикли виборів у найвпливовіших європейських країнах. Крім того, до Шенгенської угоди, що об'єднує європартнерів, входять такі держави, як Швейцарія і Швеція, що мають статус нейтральних країн. Спираючись на це, українська дипломатія має можливість проголошення нейтрального статусу України як легальної та інституціональної бази для входження у європростір безпеки, тобто йдеться про можливості створення моделі поетапного входження України в ЄС. Спочатку необхідно набути статус учасника Шенгенської угоди, а потім, за умови досягнення певних критеріїв, стати членом ЄС. Саме такий процес відповідатиме стратегії поступового включення України в систему євробезпеки. За цих умов Україна може створити спеціальну програму, що має зробити внесок у розбудову "європейської моделі державного кордону". Метою цієї програми може стати посилення боротьби з нелегальною еміграцією, контрабандою наркотиків і зброї на державному кордоні України. Ця програма також матиме інституціональну й процесуальну можливість розв'язання проблеми українських нелегалів і арбайтерів у європейських країнах.
3. Необхідно враховувати особливості й можливі зміни в процесах євроінтеграції і розвитку Північноатлантичного альянсу. Ці процеси є досить суперечливими. Актуальним прикладом є стосунки з країнами "центральноєвропейської трійки", що останнім часом обмежують взаємовідносини проблемами розвитку культури, охорони навколишнього середовища і спільною боротьбою з безробіттям. Загострилися проблеми чесько-німецького та польсько-німецького замирення. Чехія серйозно ускладнила взаємовідносини з НАТО, Німеччиною і США. Інтерес до системи й порядку виходу з НАТО, фінансові претензії до Німеччини, пов'язані з територіально-демографічними наслідками Другої світової війни, суперечності з США щодо розуміння концепції національної безпеки Чехії та ролі радіо "Вільна Європа" в цьому процесі визначають нову перспективу у внутрішньому розвитку НАТО і ЄС. Тому українська політика "пророкованого й відповідального партнера" має певні перспективи й переваги.
Усі ці тенденції в європейських міжнародних відносинах, безумовно, вплинуть на якість і перспективи двостороннього співробітництва і, зокрема, на стратегію української ком'юнітарної політики та українсько-польські відносини. Українське союзництво для Польщі є тим вагомим фактором, що посилює її вплив і вагу в Європі та світі. Тому Україна має певне "вікно можливостей" ("Window of possibilities") для зовнішньополітичного маневру у своїй східно- та центральноєвропейській політиці. Національні інтереси та інтереси безпеки України вимагають подальшої конкретизації й операціоналізації її ком'юнітарної політики, можливого створення низки нових спеціальних євротранзитивних програм як інформаційно-пропагандистського, так і структурно-трансформаційного характеру для посилення свого впливу як європейського (ЄСівського) інтересанта. Стратегічне становище у східно- і центральноєвропейському регіоні залишається відносно стабільним, але певні політичні й економічні тенденції свідчать про необхідність для України добиватися щонайшвидшого одночасного виконання кількох глобальних геополітичних завдань щодо прискорення процесів української євроінтеграції і посилення власного впливу в східноєвропейському регіоні.
Loading...

 
 

Цікаве