WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політико-правове вчення марксизму - Реферат

Політико-правове вчення марксизму - Реферат

розвитку суспільства, основоположники марксизму підкреслювали, що основним завданням комуністів є знищення старих відносин власності, тобто "знищення приватної власності". Власне на цих засадах базується і марксистське розуміння суті і ролі права. Звертаючись до можливих опонентів такого підходу, автори "Маніфесту" зазначають: "Не сперечайтеся з нами, оцінюючи при цьому скасування приватної власності з точки зору ваших буржуазних уявлень про свободу, освіту, право і т.д. Ваші ідеї самі є продукт буржуазних виробничих відносин і буржуазних відносин власності, так само, як ваше право є лише піднесена до закону воля вашого класу, воля, зміст якої визначається матеріальними умовами життя вашого класу".
Щодо шляхів подальшого суспільного розвитку, то, на думку творців марксизму, наступним етапом повинна стати пролетарська революція, результатом якої стане "перетворення пролетаріату у пануючий клас, завоювання демократії". А далі "пролетаріат використає своє політичне панування для того, щоб вирвати у буржуазії, крок за кроком, увесь капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в руках держави, тобто пролетаріату, організованого як пануючий клас". Творці марксизму зазначали, що "це може, звичайно, відбутися спочатку лише за допомогою деспотичного втручання у право власності і в буржуазні виробничі відносини, тобто за допомогою заходів, які економічно здаються недостатніми і неспроможними, але які в ході руху переростають самих себе і неминучі як засіб для перевороту в усьому способі виробництва." До таких заходів належать: "1) Експропріація земельної власності і повернення земельної ренти на покриття державних видатків. 2) Високий прогресивний податок. 3) Скасування права спадкування. 4) Конфіскація майна всіх емігрантів та заколотників. 5) Централізація кредиту в руках держави через національний банк з державним капіталом і з виключною монополією. 6) Централізація всього транспорту в руках держави. 7) Збільшення числа державних фабрик, знарядь виробництва, розчистка під оранку і поліпшення земель за загальним планом. 8) Однакова обов'язковість праці для всіх, утворення промислових армій, особливо для землеробства. 9) Поєднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню відмінностей між містом і селом. 10) Громадське і безплатне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей в її сучасних формах. Поєднання виховання з матеріальним виробництвом і т.д.". Запровадження цих заходів можливе тільки після здобуття влади, і в "Маніфесті" підкреслено, що комуністи "відкрито заявляють, що їхні цілі можуть бути досягненні тільки насильницьким поваленням всього існуючого суспільного ладу". У кінцевому підсумку, "коли в ході розвитку зникнуть класові відмінності і все виробництво зосередиться в руках асоціації індивідів, тоді публічна влада втратить свій політичний характер. Політична влада у власному розумінні слова - це організоване насильство одного класу для придушення іншого... На місце старого буржуазного суспільства з його класами і класовими протилежностями приходить асоціація, в якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх".
Однією з основ марксистської теорії є ідея необхідності диктатури одного класу для будь-якого класового суспільства, у тому числі і для суспільства, в якому панівне становище займе пролетаріат. На важливості цієї ідеї акцентували увагу творці марксизму. Маркс підкреслював, що вона є серцевиною його вчення про суспільство, зазначаючи, що "класова боротьба необхідно веде до диктатури пролетаріату". Ця ідея неодмінно присутня в усій творчості Маркса та Енґелса, вони зверталися до неї упродовж усієї своєї теоретичної та практичної діяльності. Ідея революційної диктатури пролетаріату є невід'ємною визначальною ознакою марксистського вчення про державу і право. Маркс стверджував, що, "доки існують інші класи, а особливо клас капіталістичний, доки пролетаріат з ним бореться (бо з приходом пролетаріату до влади ще не зникають його вороги, не зникає стара організація суспільства), він повинен застосовувати засоби насильства...". З приходом пролетаріату до влади радикально змінюються умови, які впливають на вибір тих чи інших конкретних способів продовження та поглиблення революційного процесу, який здійснюється в боротьбі класів. Прикладом диктатури робітничого класу для Маркса та Енґелса була Паризька комуна (1871), яку вони надзвичайно високо оцінили, як систему "управління народом за допомогою самого народу". На їхню думку, Комуна є прикладом не парламентарної, а робітничої корпорації, одночасно "і законодавчої і виконуючої закон". Таким чином, було відкинуто принцип розподілу влади. Ця ідея об'єднання в одному органі як законодавчої, так і виконавчої влади стала основою більшовицької концепції Рад.
Для марксизму, як і для соціалізму, характерним є те, що, гостро і рішуче критикуючи існуючі державу і право, вони намагалися окреслити їхнє майбутнє. В історичній епосі, яка почнеться після повалення влади буржуазії і встановлення диктатури пролетаріату, Маркс розрізняв три періоди: 1) перехід від капіталізму до першої стадії комуністичного суспільства - соціалізму; 2) першу (нижчу) фазу комуністичного суспільства; 3) вищу фазу комунізму. У політичному аспекті перехід від капіталізму до соціалізму характеризується тим, що держава даного періоду повинна бути знаряддям диктатури пролетаріату, його соціальної влади і вирішувати завдання, зумовлені тривалою класовою боротьбою, опором повалених класів, викоріненням приватної власності, будівництвом соціалістичного суспільства. Інша ситуація спостерігається на першій стадії комуністичної формації,тобто за соціалізму. Тут засоби виробництва вже не є приватною власністю, тобто належать усьому суспільству, більше нема експлуататорських класів і тому класово-політичне насильство (тобто пригноблення якогось класу) вже непотрібне. Проте держава і, відповідно, право на цій стадії зберігаються, хоча це дуже специфічна держава, оскільки вона позбавлена тієї визначальної, на думку творців марксизму, ознаки, якою є організоване насильство, тобто це держава комуністичного суспільства. І на третій, вищій стадії комунізму передбачається повне відмирання держави. Енґелс з цього приводу писав: "Держава існує не споконвічно. Були суспільства, які обходилися без неї, які поняття не мали про державу і державну владу. На певному рівні економічного розвитку, який неодмінно був пов'язаний з поділом суспільства на класи, держава стала в силу цього поділу необхідністю. Ми наближаємося тепер швидкими кроками до такого рівня розвитку виробництва, на якому існування цих класів не тільки перестало бути необхідністю, але стає прямою перешкодою виробництву. Класи зникнуть так само неминуче, як неминуче вони в минулому виникли. Зі зникненням класів зникне, неминуче, держава. Суспільство, яке по-новому організує виробництво на основі вільної і рівної асоціації виробників, відправить всю державну машину туди, де їй буде тоді справжнє місце: в музей старожитностей, поруч з веретеном і з бронзовою сокирою". У "Критиці Готської програми" Маркс стверджував, що досягнення вищої фази комунізму можливе слідом за тим, як виробництво досягне незрівнянно більш високого, ніж за соціалізму ступеня зрілості, "після того, як зникне пригноблююче людину підпорядкування її поділу праці; коли зникне, разом з цим, протилежність розумової та фізичної праці; коли праця перестане бути тільки засобом до життя, а сама стане першою життєвою потребою; коли разом зі всебічним розвитком індивідів виростуть і виробничі сили". Тоді також можна буде подолати "вузькі горизонти буржуазного права", тобто відкинути принцип еквівалентності, на якому базувалися соціальні, у тому числі і правові, відносини, і прагнення членів комуністичного суспільства будуть задовольнятися за їхніми потребами. Сьогодні ці висновки і прогнози далеко не всім і не у всьому видаються реалістичними. Проте, як би не змінювалися підходи та оцінки тих чи інших аспектів поглядів Маркса та Енґелса на державу, право, закон, одне беззаперечно - ці погляди, марксистська концепція в цілому назавжди увійшли в історію всесвітньої політичної та правової думки, становлять її грунтовний пласт. Ця теорія відіграла і продовжує відігравати значну соціальну роль, без урахування марксизму важко зрозуміти розвиток політичного та духовного життя, політичних та правових учень у другій половині XIX та в XX ст.
Loading...

 
 

Цікаве