WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політико-правове вчення марксизму - Реферат

Політико-правове вчення марксизму - Реферат


РЕФЕРАТ на тему:
політико-правове вчення марксизму
Марксизм виник у 40-х роках XIX ст. Карл Маркс та Фрідріх Енґелс, аналізуючи існуючий суспільний лад, його суперечності та недоліки, прагнули з'ясувати умови і вказати шляхи реального визволення трудящих мас від будь-якої експлуатації, від усіх форм соціального гноблення і нерівності. Вони поставили перед собою завдання накреслити контури ладу, який зможе усунути відчуженість трудівника від власності та влади, найбільш раціонально організує суспільне життя, створить умови для всебічного і гармонійного розвитку особистості. Увага найперше і головно до зазначених проблем зумовлювала звернення до питань держави, права, законодавства, політики. В результаті постала марксистська історико-матеріалістична концепція держави і права.
Специфіка марксистського підходу до вивчення держави і права полягає, насамперед, у тому, що аналіз явищ політичного та правового життя проводився, у першу чергу, як органічних складових частин класової суспільно-історичної формації, відмовляючись від того, щоб вбачати у політико-юридичних інститутах феномени релігійного, психологічного, етнічного, етичного порядку. Цей підхід базується на ідеї залежності держави і права передусім від рівня суспільного розподілу праці, класової структури і співвідношення класових сил у державі.
Учення марксизму певною мірою є спільним доробком К.Маркса та Ф.Енґелса, принаймні, програмний твір марксизму "Маніфест комуністичної партії" вони створили разом. Це дає підставу аналізувати їхню творчість як цілісне вчення.
Карл Маркс (Marx), 1818-1883 - автор праць: "Капітал" (перший том - 1864р.; другий і третій том - пізніше), "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта", "Громадянська війна у Франції", "Критика Готської програми". Фрідріх Енґелс (Engels), 1820-1895 - автор праць: "Становище робітничого класу в Англії", "Анти-Дюрінг", "Роль насильства в історії", "Про розклад феодалізму і виникнення національних держав", "Походження сім'ї, приватної власності і держави", "Розвиток соціалізму від утопії до науки".
Спільно ними написані: "Маніфест комуністичної партії", "Святе сімейство, або критика німецької критичної критики", "Німецька ідеологія".
"Маніфест комуністичної партії" написаний в грудні 1847 - січні 1848 рр. і вперше надрукований окремим виданням у Лондоні 1848 р. англійською, французькою, німецькою, італійською, фламандською і датською мовами. В цій праці викладено основи марксизму, дано аналіз тогочасного суспільства і його проблем та вказані напрями вирішення цих проблем.
Аналізуючи минуле людства, автори "Маніфесту" писали: "Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, гнобитель і пригноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного, вели невпинну - то приховану, то явну боротьбу, - яка завжди закінчувалася революційною перебудовою всього суспільства або загальною загибеллю класів, що вели між собою боротьбу". І, характеризуючи сучасне їм суспільство, вони продовжують: "Сучасне буржуазне суспільство, яке вийшло з надр загиблого феодального суспільства, не знищило класових суперечностей. Воно тільки поставило нові класи, нові умови гноблення і нові форми боротьби на місце старих. Проте наша епоха - епоха буржуазії - відзначається тим, що вона спростила класові суперечності: суспільство все більше і більше розколюється на два великі ворожі табори, на два великі класи, які стоять один проти одного, - буржуазію і пролетаріат". З уваги на це автори стверджують, що "сучасна державна влада - це тільки комітет, який управляє загальними справами всього класу буржуазії". А буржуазію, незважаючи на свою приналежність до неї, К.Маркс і Ф.Енґелс зневажали і характеризували дуже гостро, підкреслюючи, зокрема, що "особисту гідність людини перетворила вона (буржуазія - Т.А.) в мінову вартість і поставила на місце незліченних дарованих і набутих свобод одну безсовісну свободу торгівлі. Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою. Буржуазія позбавила священного ореолу всі роди діяльності, які до того часу вважалися почесними і на які дивилися з побожним трепетом. Лікаря, юриста, священика, поета, людину науки вона перетворила у своїх платних найманих працівників. Буржуазія зірвала з сімейних стосунків їхній зворушливо сентиментальний покров і звела їх до чисто грошових стосунків". Наскільки реакційною є буржуазія, настільки ж прогресивним і передовим класом є пролетаріат, який "являє собою дійсно революційний клас". Щоб обгрунтувати принаймні власну роль у робітничому русі, автори "Маніфесту" зазначають, що "у періоди, коли класова боротьба наближається до розв'язки, процес розкладу всередині пануючого класу, всередині всього старого суспільства набирає такого бурхливого, такого різкого характеру, що невелика частина пануючого класу відрікається від нього і приєднується до революційного класу, якому належить майбутнє. Ось чому, як раніше частина дворянства переходила до буржуазії, так тепер частина буржуазії переходить до пролетаріату, а саме: частина буржуа-ідеологів, які піднеслися до теоретичного розуміння всього ходу історичного руху". Далі, характеризуючи пролетаріат, Маркс і Енґелс підкреслювали принципову відмінність між пролетарієм та іншими класами суспільства, зазначаючи, зокрема, що "у пролетаря нема власності; його стосунки з дружиною і дітьми не мають уже нічого спільного (виділено автором - Т.А.) з буржуазними сімейними стосунками; сучасна промислова праця... стерла з нього всякий національний характер. Закони, мораль, релігія - все це для нього не більш як буржуазні пересуди, за якими ховаються буржуазні інтереси" і тому "у пролетарів нема нічого свого, що треба було б їм оберігати, вони повинні зруйнувати все, що досі оберігало і забезпечувало приватну власність".
Уже в "Маніфесті комуністичної партії" підкреслено принципову відмінність між комунізмом та іншими течіями та напрямками суспільно-політичної думки, які обгрунтовували чи ставили собі за мету захист інтересів трудящих або усунення соціальної несправедливості. Ключовим у цьому аспекті є національне питання. Комуністи завжди засадничо вороже ставилися до національних проблем, національних потреб і, як зазначено в "Маніфесті", "в боротьбі пролетарів різних націй вони виділяють і відстоюють спільні, незалежні від національності інтереси всього пролетаріату". Більше того, на думку творців марксизму, "робітники не мають вітчизни". Разом з тим автори "Маніфесту" були переконані, що "комуністи на практиці є найрішучіша частина робітничих партій усіх країн, яка завжди спонукає до руху вперед, а у теоретичному аспекті вони мають перед рештою маси пролетаріату ту перевагу, що розуміють умови, хід і загальні результати пролетарського руху".
Важливим елементом марксистського вчення є так зване матеріалістичне розуміння історії,суть якого полягає у залежності суспільної свідомості від суспільного буття. Маркс пише: "У суспільному виробництві свого життя люди вступають у певні, необхідні, від їхньої волі незалежні, відносини - виробничі відносини, які відповідають певному ступеневі розвитку їхніх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична й політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їхнє буття, а, навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість. На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами або - що є тільки юридичним виразом цього - з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їхні пута. Тоді настає епоха соціальної революції. Із зміною економічної основи більш чи менш швидко відбувається переворот в усій величезній надбудові... В загальних рисах азіатський, античний, феодальний і сучасний - буржуазний - способи виробництва можна визначити, як прогресивні епохи економічної суспільної формації". Визнаючи економічні відносини визначальними у
Loading...

 
 

Цікаве